(Рубрика «Точка зору»)
Російський президент Володимир Путін звільнив Сергія Глазьєва з посади свого радника. Тепер Глазьєв буде міністром інтеграції та макроекономіки Євразійської економічної комісії ‒ що, з огляду на малозначимість самої комісії в російській політичній системі, означає швидше почесну синекуру, ніж реальний вплив. Не ризикну стверджувати, що політична кар'єра одного з найодіозніших представників путінського режиму закінчена ‒ у Росії люблять «вічно вчорашніх» і нерідко знову повертають їх у владу ‒ але якийсь час Глазьєв Путіну не радитиме.
А вже він йому нарадив! Саме Глазьєв довгий час був у російському керівництві одним з головних «фахівців» з України ‒ можливо, ще й тому, що народився в Запоріжжі та міг позиціонувати себе як представник «справжніх» українців ‒ тих, які жити не можуть без Росії.
Як представника «справжніх» українців, Глазьєва не влаштовували навіть Янукович з Азаровим ‒ тоді, коли вожді прокремлівської Партії регіонів виступали за підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Глазьєв тоді був «зіркою» українських телевізійних шоу і з радістю критикував там позицію українських керівників, які, на його думку, взагалі угоди не читали та небезпеки її для України ‒ ну тобто для поглинання України Росією ‒ не усвідомлювали.
Кримська промова Путіна ‒ це Глазьєв. Якщо не за текстом, то за змістом
Але по-справжньому розкрилися «таланти» Глазьєва після Майдану. Саме він був одним із головних розробників стратегії анексії Криму та подальшого захоплення українського сходу. Кримська промова Путіна ‒ це Глазьєв. Якщо не за текстом, то за змістом: адже саме таких ідеологічних орієнтирів дотримувалася шовіністична партія «Родина», одним із творців якої він був.
Коли стало зрозуміло, що війна припинена й починається грабування, Глазьєв став перетворюватися на маргінала
Глазьєва згубило те, що він завжди був теоретиком, а не практиком, та й теоретиком поганим, дарма що російський академік.
Після окупації Криму та Донбасу Глазьєв став не потрібний, а потрібні стали люди, здатні займатися і маріонетковою владою, і фінансовими потоками, і стежити, щоб «герої русского мира» не сильно крали й ділилися. Коли стало зрозуміло, що війна припинена й починається грабування, Глазьєв став перетворюватися на маргінала ‒ на цьому святі життя йому місця вже не знайшлося.
І його послали в Євразійську економічну комісію.
Віталій Портников ‒ журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал ‒ на сайті Крим.Реалії
ДОВІДКА:
Офіційний Київ інкримінує Сергію Глазьєву «вчинення тяжких злочинів проти національної безпеки, миру та міжнародного порядку України». Зокрема, Генеральна прокуратура України влітку 2016 року опублікувала записи телефонних переговорів Глазьєва в 2014 році із директором Інституту країн СНД Костянтином Затуліним, який повідомляє Глазьєву, що виїжджає до Криму для контролю за призначенням самопроголошеного «уряду», що має організувати подальшу анексію півострова. Перехоплення телефонних розмов також засвідчили, що Глазьєв координував у цей період заворушення в інших регіонах та містах України, зокрема в Одесі, Харкові, Запоріжжі та Донецьку.
Глазьєв назвав ці перехоплення розмов українськими спецслужбами «нісенітницею». Натомість Затулін не став заперечувати справжність його розмов і того, що він дійсно говорив те, що є в записах, хоча стверджував, що оприлюднені записи «зманіпульовані» й «підтасовані».
У 2014 році ЄС та США внесли Сергія Глазьєва у санкційний список через його роль в анексії Криму Росією.
