Українці – четверта за чисельністю національна меншина у Вірменії. За різними оцінками, тут мешкає від 4 до 8 тисяч вихідців із України. Про те, за якими традиціями українці Вірменії виховують своїх дітей, що спільного в зовсім різних, на перший погляд, культурах та чи обговорюється конфлікт на Донбасі серед українських діаспорян, Радіо Свобода розповіла українка з Вижниці Світлана Марієнко.
Про переїзд
Світлана мешкає в Єревані на вулиці Одеській. До Вірменії її привело кохання, зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася в Україні. Жінка признається, що на переїзд до іншої країни наважилася одразу. Родина Світлани навіть не намагалася відмовляти, а, навпаки, підтримала її рішення. Дівчина швидко адаптувалася у новій країні і за рік вивчила вірменську мову. За її словами, це було нескладно. Світлана навіть знайшла спільні риси в українців і вірмен.
«І українці, і вірмени дуже гостинні, завжди накривають на стіл, коли приходять гості, – каже вона. – І в нас такі традиції, і у Вірменії теж. До речі, цим українці відрізняються від росіян. Українці більш гостинні, ніж росіяни, це ж стосується і родини. Вони (українці і вірмени) більш родинні, для них домашнє вогнище більш важливе, ніж для росіян».
В Україні у Світлани теж залишилася родина: мама, сестра, син, невістка та маленький онук. Вона їздить до них у гості, але не так часто, як хотілося б. Тож виручає онлайн-спілкування.
У Єревані за 28 років Світлана з чоловіком Варданом створили чималеньку родину. Три дочки з незвичними для Вірменії іменами: Христина, Валерія і Кароліна. А незабаром з’явиться онучка.
«Коли я переїхала, мені було 18 років. Звісно, сумувала за батьківською хатою, за однокласниками, за ріднею. Але у Вірменії мені подобається, вже звикла. Вона стала для мене другою Батьківщиною, все-таки 28 років тут живу. Діти тут народилися, зараз онуки вже будуть», – розповіла Світлана.
Не секрет, що міжнаціональні (мішані) шлюби – не надто розповсюджене явище у Вірменії, а майже 30 років тому погляди на такі шлюби були ще більш консервативними. Але велика та гостинна вірменська родина чоловіка Світлани Вардана прийняла українську красуню як рідну.
«Яка різниця, вірменка чи українка, головне, щоб була нормальна людина, немає різниці, яка в неї національність. У нас так не прийнято! Головне, що…» – пояснює Вардан.
«Головне, що вже любить борщ», – жартує Світлана.
Про українську кухню
І не лише борщ – за десятки років у Єревані Світлана не забуває про українську кухню. Борщ, домашнє сало, вареники і голубці – улюблені страви родини. Навіть сьогодні на святковому столі до дня народження молодшої дочки інтернаціональне меню: і український холодець, і вірменська хашлама (вірменська м’ясна страва). Готувати українські страви Світлана вчить і своїх дочок.
«Старша донька і вареники ліпить, і борщ український дуже смачно готує. До речі, у Вірменії борщ зовсім по-іншому готують, не так, як , нас. Я не знаю, як вони тут його готують, але мій борщ зовсім інший», – каже вона.
Про особливості виховання
Своїх дочок Світлана і Вардан виховують усе-таки більше за вірменськими традиціями: жодних посиденьок допізна, коротких спідниць та яскравих макіяжів. Хоча з часом правила стають менш суворими. Світлана порівнює часи, коли вона тільки приїхала до Вірменії, коли виховувала старшу дочку Христину, якій зараз 25 років, і сьогодення, коли в родині підростають ще дві дочки: 13-річна Валерія і 5-річна Кароліна. Різниця доволі відчутна, це помітно навіть у гардеробі місцевих мешканок.
І хоча дівчатка виховуються більше за вірменськими традиціями, про українське коріння вони теж не забувають. Світлана привозила дівчат до Чернівців, поки лише старшу і молодшу, середня Валерія знайомиться з українською культурою на відстані. Зараз вона відвідує недільну українську школу, організовану Федерацією українців Вірменії, де вчиться читати і писати українською, знайомиться з українською літературою та традиціями. І головні слова українською вона вже вивчила: «Я тебе люблю, я тебе кохаю!»
Світлана розповіла, що вони розглядають варіант відправити Валерію на навчання до України. Чоловік Світлани теж хоч і не був в Україні понад 10 років, згадує Батьківщину дружини з теплом, але про переїзд не замислюється.
«В Україні добре, мені сподобалося, – каже він. – Але тут (у Вірменії) мешкають усі мої родичі, друзі, я вже звик жити у Вірменії. Змінювати цю атмосферу, змінювати країну та починати все з нуля важко».
Про українську діаспору у Вірменії
У Вірменії досить активна українська діаспора. Світлана входить до Федерації українців Вірменії і часто бере участь у їхніх заходах. Українці тут із різних куточків країни: і з Києва, і з Донецька, і з Вінниці, і з Івано-Франківська. Тому під час їхніх зустрічей можна почути відразу три мови: українську, російську і вірменську. Традиційно вони збираються, аби відсвяткувати Різдво, Великдень, Святий вечір, готують українські страви, згадують рідні звичаї. І зустрічаються не лише по святах – відвідують концерти ансамблю української пісні «Дніпро» та ходять до пам’ятника Шевченкові вшанувати його пам’ять.
Про Донбас
І навіть далеко від Батьківщини українці не залишаються осторонь подій в Україні. Конфлікт на Донбасі та анексія Криму – постійна тема для суперечок. Велика кількість російських каналів і майже повна відсутність українських вносить теми для суперечок у стосунки діаспорян. Серед них існують різні версії війни на Донбасі: дехто знає про агресію Росії, а дехто вірить у байки російських телеканалів і вважає, що це «внутрішній конфлікт».
Світлана співчуває своїм землякам, зичить миру та запрошує до своєї другої Батьківщини: «Вірменія – гарна країна, тут багато дуже гарних місць: Татев, Ечміадзін, озеро Севан. Є дуже гарні місця, які варті вашої уваги!»
