Високо в Карпатах, далеко від цивілізації та туристичних маршрутів, де взимку пересуваються переважно на санях, а не на авто, живуть одні з останніх хранителів гуцульських традицій. Домотканні полотна, гуцульські прикраси, а головне, ліжники ‒ вовняні покривала, які не тільки теплі, а й лікувальні, аналогів яким немає ніде у світі. Чому ці традиції зникають? Скільки на цьому заробляють та чому овечу вовну купують не у своїх сусідів, а везуть з Молдови?