Чимало американських ветеранів від початку повномасштабної війни в Україні допомагають протистояти російській агресії. Американські ветерани добровольцями приєднуються до української армії, а деякі з них віддали за Україну свої життя.
«Американці запитували: а чому ми не можемо викликати авіацію, щоб вона їх розбомбила?»
Кількість особового складу не можу розголошувати, але за весь час повномасштабної війни – це сотні американців, а також різних іноземців«Лю»
Скільки саме американських ветеранів приєдналося до війни в Україні, офіційних даних наразі не розголошують. Командир роти спеціальних дій Міжнародного легіону при ГУР із позивним «Лю» розповів Голосу Америки, що від початку повномасштабного вторгнення Росії мав справу із сотнями громадян США, які хотіли долучитися до українського війська:
«Із самого початку війни, з початку мого шляху на цій війні, від оборони Києва, від села Мощун, з того часу маю досвід роботи з іноземними друзями, які прийшли до нас допомагати битися з окупантом. Кількість особового складу не можу розголошувати, але якщо загалом, за весь час повномасштабної війни, – це сотні американців, а також різних іноземців, враховуючи французів, італійців, чехів, канадців, британців... Якщо брати пропорції, то американців більше».
Життя посеред руїн: село Мощун досі оговтується від важких боїв за Київ - фоторепортаж
Більшість добровольців зі США уже мали досвід служби в американській армії, але, долучившись до Збройних сил України, їм довелося звикати до багатьох реалій, каже командир:
Передусім потрібно враховувати різницю менталітетів і також різницю в забезпеченні«Лю»
«Передусім потрібно враховувати різницю менталітетів і також різницю в забезпеченні, це дуже суттєво, чим ми відрізняємося від тієї ж американської армії. І на початку для переважної більшості, особливо американців, були незрозумілими дуже багато речей».
Так, за словами «Лю», якщо певні прилади і техніка для ветеранів американської армії у США були звичним явищем, в Україні вони виявилися дефіцитом. І це американські добровольці насправді зрозуміли з перших днів війни, зокрема під час битви за село Мощун на Київщині.
«Була операція із захисту цього села, російські військові наступали, безбожно працювала їхня артилерія, і дуже багато американців ставили питання: а чому ми не можемо викликати авіацію, щоб вона їх розбомбила? А ми з них сміялися... Тобто вони повністю не розуміли того, що ми не володіємо такими силами і засобами, якими володіє американська армія», – розповів командир.
Викликом для багатьох американських ветеранів став і стиль командування в Україні.
Командир роти Міжнародного легіону розповів, що в роботі з добровольцями з інших країн йому доводиться проявляти більшу гнучкість: «Намагаюся ті недоліки, які залишились в українській армії, спадкові недоліки радянщини, компонувати, переробляти, і виходити на якісь західні стандарти».
Новоприбулим добровольцям зі США доводиться пристосовуватися в Україні і до незвичного побуту, зокрема непритаманної для них їжі.
«Такий звичайний приклад: якщо брати наших українських бійців, то якщо є можливість не харчуватися військовими сухпайками, то ніхто з українців їх зайвий раз їсти не буде. А вони (військові з інших країн – ред.), навіть якщо живуть десь за 10-15 км від лінії бойового зіткнення, маючи змогу купити собі нормальної їжі, – замість цього можуть просто їсти цей раціон, на ньому далі жити, і їм це нормально», – розповів командир.
«Утворюється своєрідний мікс, зовсім інша культура військового братства, такого раніше не було»
Втім, що довше тривають бойові дії, каже він, то менш помітними є відмінності між національностями. У Міжнародному легіоні за час повномасштабної війни сформувалися власні традиції.
«У нас в підрозділі є люди різних національностей, зокрема й багато українців, так утворюється своєрідний мікс, і якась уже зовсім інша культура військового братства, такого раніше не було», – каже «Лю».
Частина добровольців за певний час повернулася додому. Втім, за словами командира, лишився «кістяк», – люди, для яких Україна вже стала другим домом.
«Усі хлопці, кістяк, який сформувався зараз у нас в підрозділі, – справжні воїни, справжні солдати, і я дуже їм вдячний, що вони приїхали. Вони залишили там своє життя і приїхали нам допомагати боротися з ворогом, відстоювати нашу Батьківщину, яка для них певною мірою теж стала Батьківщиною. Є деякі з них, які отримали вже громадянство, є багато людей, які висловили вже бажання отримати громадянство», – сказав «Лю».
«Неважливо, яку партію підтримують, – люди дуже вдячні ветеранам»
Другим домом Україна стала і для ветерана морської піхоти США Яна Френка Торторічі – добровольця, який загинув в Україні у червні 2023 року. На день ветеранів його згадує родина та друзі в Каліфорнії. Батько загиблого добровольця – Джон Френк Торторічі – теж ветеран.
«Для американців цей день – як спосіб віддячити ветеранам. Був час, як от у 60-х, коли до ветеранів не ставилися добре, але тепер це більш ніж компенсували. Америка досить добре ставиться до ветеранів. Це день, коли багато людей кажуть: «Дякую за вашу службу». Заклади пригощають безкоштовною кавою тощо. Неважливо, яку партію люди підтримують, – вони дуже вдячні ветеранам», – розповів Джон.
Після загибелі в Україні свого сина Джон спілкується з його товаришами по службі, і, каже, що сім'ї добровольців, як і самі ветерани, що повернулися з України, часто стикаються з нерозумінням у США.
Хлопці, які в Україні роблять дивовижні речі, – про них потрібно мовчати. Бо якщо їх ідентифікують, росіяни намагаються їх відстежити, знайти їхні сім’ї, тероризуютьДжон Френк Торторічі
«Ветерани, які повернулися з України, – їм трохи складно, бо їх особливо не визнають. Я знаю, що хоча вони є ветеранами американської армії, деякі з них не мають права на ветеранські пільги через те, що сталося з ними в Україні тощо», – каже Джон.
Він нарікає, що американці, які воюють в Україні, частково лишаються в забутті. Про них не говорять, зокрема, через атаки російських тролів на їхні родини у США.
«Для мене найгірше, що поки ветеранів вшановують в Америці, – хлопці, які в Україні роблять дивовижні речі, – про них потрібно мовчати, бо якщо їх ідентифікують, російські пропагандисти і росіяни намагаються їх відстежити, знайти їхні сім’ї, і вони тероризують сім’ї, – це, мабуть, єдине слово, яке я можу підібрати. Тож вони не мають визнання за те, що вони роблять і що вони вже зробили».
Наприкінці жовтня, воюючи на боці української армії, з життям попрощалися ще двоє американських військових. Один із них – ветеран-морпіх, який був близьким другом вбитого каліфорнійця Яна Торторічі. За підрахунками самих родин американців, розповів батько Яна, під час оборони України загинуло вже понад 60 громадян США.
У США та низці інших країн світу 11 листопада, у річницю завершення Першої світової війни, відзначають День ветеранів. Цього дня в Америці – державний вихідний, під час якого вшановують людей, які служили у Збройних силах.
Кількість ветеранів у Сполучених Штатах – 15,8 млн, що становить 6,1% від загальної кількості цивільного населення віком від 18 років.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум