ЛЬВІВ ‒ Напередодні «старого Нового року» актори шкільного театру при Українському католицькому університеті (УКУ) «На Симонових стовпах» зібрали на «святвечір» тих, хто зазнав репресій, переслідувань з боку радянської влади 50 років тому. КДБ розпочав спеціальну операцію «Блок» у січні 1972 року.
Вертепне дійство в УКУ мало назву «Операція РозБЛОКування»», присвячене 50-річчю початку арештів української інтелігенції, зокрема Василя Стуса.
Із 31 грудня 1971 року на 1 січня 1972 року у Львові близько пів сотні людей, об’єднані українською ідею, колядували і щедрували. Дійство отримало назву «сумний Вертеп 1972 року».
Тоді до колядничого гурту приєднався і український поет Василь Стус. Менше аніж за два тижні у двері до багатьох учасників вертепу прийшли кадебісти з обшуком.
Близько 20 осіб у Львові та Києві були арештовані протягом січня. Серед них Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, Євген Сверстюк, Михайло Осадчий опинились за ґратами. Більшості з тих, хто був засуджений протягом 1972–1973 років, сьогодні немає в живих.
В УКУ на «святвечір до 50-річчя «арештованої коляди»» прийшли Ігор Калинець, Марія Мавка-Качмар, які безпосередньо колядували 50 років тому, доєднався до спілкування онлайн колишній політичний в’язень, член Українеської Гельсінської групи Микола Горбаль.
Ми були патріотами, українськими націоналістами, і знали, що таких людей арештовуютІгор Калинець
«Коляда і арешти не мають між собою чогось пов’язаного, тобто коляда не стала вислідом наших арештів. Спільне, що там були люди, які мали бути арештовані, і ті, які просто собі ходили колядувати. Ми давно чекали, що нас можуть арештувати, і до того ми чекали. Ми були українськими патріотами, українськими націоналістами, і знали, що таких людей арештовують і вже відбулася хвиля», ‒ каже Ігор Калинець у коментарі Радіо Свобода.
В’ячеслав Чорновіл у 1970 році започаткував і видавав «Український вісник», який виходив до березня 1972 року як самвидав. Потім його видавали з серпня 1987 року по березень 1989 року. Завданням «Українського вісника» декларувалося, що «видання «не антирадянське і не антикомуністичне», подаватиме об'єктивну інформацію про порушення свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про судові й позасудові репресії, факти шовінізму й українофобії, становище українських політв’язнів, про акції протесту».
У віснику друкувалися Василь Стус, Василь Симоненко, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Іван Дзюба, Ірина та Ігор Калинці. У його підготовці брав участь, зокрема, Михайло Косів, який узяв участь у вечорі пам’яті в УКУ.
Ми передавали за кордонМихайло Косів
«Цей журнал виходив у 1970–1971 роках. Ярослав Кендзьор робив мікроплівку і ми передавали за кордон. Цей журнал перевидавали українською мовою, англійською, німецькою, французькою і навіть італійською. Він надрукований на папері, який ми називали цигарковий, тонесенький, бо можна зробити десять закладок», ‒ говорить Михайло Косів.
Зібрані кошти для Єсипенка
Під час вечора пам’яті пригадали українських дисидентів, читали вірші Василя Стуса, Ігоря Калинця, а ще звучали колядки.
Це для нас свята місіяЄвген Худзик
«Ми ставили собі за мету, коли робили вертеп, проявити справжню сутність різдвяного дійства, містерії, щоб нагадати про народження Христа. Ми вирішили провести вечір пам’яті арештам, які було зроблено 50 років тому, коли відбулась операція «Блок». Тоді, 50 років тому, збирали кошти для політв’язнів і ми вирішили, оскільки маємо сучасних політв’язнів Кремля, нашу коляду присвятити благодійності. Це для нас свята місія перейняти цю традицію. Це друга місія ‒ пам’ятати в часі святкування, є люди, які у в’язниці, переживають тортури, що є поранені бійці. Важливо пам’ятати, якою ціною дається свобода і радість», ‒ говорить режисер театру Євген Худзик.
Актори театру у час різдвяної коляди збирають гроші для родини журналіста Радіо Свобода Владислава Єсипенка, який зараз перебуває за ґратами в окупованому Криму.
Владислав Єсипенко був затриманий співробітниками ФСБ Росії в Криму 10 березня 2021 року за звинуваченням у зборі інформації «в інтересах спецслужб України», а також нібито зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою». Експертиза не знайшла відбитків його пальців на «вилученій» гранаті. Російський суд у Криму раніше продовжив арешт Владиславу Єсипенку до 18 березня 2022 року.
Театр «На Симонових стовпах» презентував під час вечора Сокиринський вертеп, найдавніший, який збережений в Україні. Цей ляльковий будиночок захоплює дітей. В Україні такий вертеп біблійного змісту показували у кінці XVІ століття. А перші згадки про український вертеп датуються XVII століттям. Його акторами тоді виступали бурсаки Києво-Могилянського колегіуму, Київського і Львівського братств.
У 1770 році київські студенти з дерев’яним вертепом прийшли з колядою до родини Галаганів, яка жила у Сокиринцях. За гарну коляду і віншування отримали добру нагороду, тому бурсаки залишили ляльковий будиночок цій сім’ї. І вертеп має ще одну назву ‒ Галаганівський. Зберігається ця оригінальна двоярусна шопка у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України. У фондах є і рукопис XVIII століття.
Актори шкільного театру при УКУ відроджують Сокиринський вертеп і цьогоріч його присвятили 50-річчю початку арештів української інтелігенції.
У шопці ті ж самі біблійні персонажі, що й були у XVIII столітті: фігурки ангелів, пастушків, чорт, три царі, Йосиф і Діва Марія, немовля Ісус, Ірод.
Три яруси ‒ це рай, земля і пеклоВіра Ганчар
«Шкільний театр один із перших театральних жанрів в Україні, це ціла традиція, яку ми відродили. Ми маємо триповерхову шопку, такий наш вертеп. Три яруси ‒ це рай, земля і пекло. Таїнство з’яви Христа на землю дуже важливе і небесне. Це цікаво звертатись до такого давнього жанру вертепу, як це робилось колись, пробуємо по новому осмислити. Ця шопка цікава дуже дітям», ‒ зазначає акторка шкільного театру при УКУ Віра Ганчар.
І, справді, під час показу вертепу діти не відривали очей від дійства.
