Убивцю Гонгадзе можуть випустити на тлі падіння інтересу до цієї справи – журналістка

Убивство українського журналіста, засновника і першого головного редактора інтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе, що сталося в цей день 19 років тому, було найрезонанснішим вбивством представника мас-медіа в Україні за роки незалежності. Проте воно не було єдиним – понад 50 українських журналістів загинули через свою професійну діяльність. Згадати про них, знову відкрити їхні історії взялися у газеті Kyiv Post за підтримки міжнародної фундації «Справедливість для журналістів».

У першій же своїй історії, якою, природно, стала справа Георгія Гонгадзе, керівник проєкту «Вмираючи за правду» журналістка Вероніка Мелкозьорова з’ясувала шокуючу новину – засуджений до довічного ув’язнення за вбивство журналіста генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач може не лише невдовзі вийти на свободу, але і отримати компенсацію від української держави.

Журналіст-розслідувач Георгій Гонгадзе, який заснував інтернет-видання «Українська правда», зник лише через півроку після цього. Його зникнення та вбивство викликало широкий суспільний резонанс в Україні, а згодом і за кордоном.

У причетності до зникнення журналіста звинувачували тодішнього президента України Леоніда Кучму, який на записах, оприлюднених лідером соціалістичної партії Олександром Морозом, віддавав непрямий наказ «розібратися» з непокірним журналістом, що публічно ставив Кучмі неприємні запитання.

Розслідування справи тривало роками. Троє співробітників департаменту зовнішнього спостереження МВС Валерій Костенко, Олександр Попович і Микола Протасов під час судового процесу зізналися в тому, що у супроводі генерал-лейтенанта міліції Олексія Пукача і за його наказом вивезли Гонгадзе за межі Києва. Двох перших засудили до 12 років, Протасов, засуджений до 13 років ув’язнення, раптово помер у Менській колонії.

Головного підозрюваного в організації самого вбивства, але не в замовленні, генерала міліції майора Пукача заарештували лише через 10 років після вбивства. Його засудили до довічного ув’язнення у 2013 році. На замовника убивства слідство так і не вийшло, але ця справа втрачала медійний інтерес.

Яким же ж великим було здивування молодої журналістки Вероніки Мелкозьорової, коли вони з’ясувала, що генерала Пукача незабаром можуть випустити з в’язниці. Працюючи над проектом, вона взяла інтерв’ю в Пукача, який продовжує подавати апеляції.

«Пукач часто змінює свої показання. Якщо колись на суді він казав, що разом з ним у клітці мають сидіти Кучма і Литвин (Володимир Литвин – помічник президента Кучми в той час – ред.), то тепер Пукач не лише про них не згадує, але каже, що він «просто перевищив свої повноваження». Нам в інтерв’ю він уже казав, що вбивав не він, а Попович, який був водієм. До речі, він і Костенко вже вийшли на свободу. А тепер і Пукач може вийти на свободу, бо він подав касацію, щоб йому змінили вирок з довічного на 15 років», – говорить журналістка.

Але і цих 15 років Пукач може не відсидіти, каже Вероніка Мелкорезова. «Якщо суд задовольнить касацію і змінить вирок, то Пукач не лише вийде на свободу, але може претендувати і на фінансову компенсацію від держави. Бо у 2018 році на прохання адвокатів Пукача йому перерахували строк за законом Савченко (закон передбачав, що один день перебування у СІЗО зараховується за два дні позбавлення волі при обчисленні судом строку покарання, – ред.)», – пояснює журналістка.

Вдова Георгія Гонгадзе Мирослава, дізнавшись про те, що вбивцю її чоловіка можуть випустити, сказала в інтерв’ю проєкту, що ця новина змусила її знову почати активно говорити про цю справу, яка з 2013 року не отримувала вже медійної уваги.

«Коли я дізналася про те, що Пукача збираються випустити і я можу зустріти його на Хрещатику, в мене було відчуття, що не зможу більше приїхати в Україну», – сказала Мирослава Гонгадзе​, яка отримала політичний притулок і від 2001 року разом із дітьми живе у США.

Як зауважує Мелкозьорова, дійсно про Гонгадзе вже майже не згадують в Україні, тож на тлі цієї інформаційної тиші його вбивці може дійсно вдатися вийти на свободу.

«Останнє засідання у справі Пукача було 4 вересня, і на ньому з журналістів були тільки газета «День» і телеканал «1+1». Засідання перенесли на 9 жовтня, і якщо нам вдасться привернути до цієї справи більшу увагу, то ми сподіваємося, що суд не ризикне задовольнити касацію Пукача», – говорить журналістка.

Вероніка Мелкозьорова, яка вступила до журналістської професії вже після вбивства Гонгадзе, каже, що нинішня риторика керівництва держави не сприяє тому, щоб журналісти, які роблять свою роботу, почувалися в безпеці.

«Те, що голова президентського офісу Андрій Богдан каже, що журналісти непотрібні, що їм треба «відфільтрувати» власну професію, це є недобрий сигнал. Бо журналісти – це є ті люди, які контролюють політиків. Тому політики намагаються дискредитувати журналістів. Вони почуваються так, ніби ми прийшли до темної кімнати і увімкнули там світло, щоб люди змогли побачити, як там все влаштовано. І за це нас ненавидять ті, хто хотів би приховати свою діяльність. В усьому світі ми живемо в епоху інформаційної війни, теорій змов, післяправди, і тільки грамотні і чесні журналісти можуть повідомити і пояснити, що відбувається», – говорить журналістка.

Вероніка Мелкозьорова додає, що безкарність продовжує бути головною причиною того, що ці злочини тривають в Україні.

«З понад 50 випадків вбивства, як вважає Комітет захисту журналістів, лише у 13 випадках цей мотив був підтверджений слідством, а сама поліція навіть не веде статистики щодо вбивств журналістів», – зауважує вона.

Проєкт «Вмираючи за правду» має на меті створити на сайті газети Kyiv Post повну базу журналістів, які загинули за свою професійну діяльність в Україні.

У планах проєкту також – розповісти про ув’язнених і переслідуваних журналістів в окупованих Криму і на Донбасі.