5 жовтня Вацлаву Гавелу виповнилося б 84 роки (він народився у 1936-му). Гавел був не лише дисидентом, правозахисником, лідером Оксамитової революції 1989 року, яка поклала край десятиліттям комуністичного правління у Чехословаччині, а згодом і останнім президентом Чехословаччини та першим президентом Чехії, драматургом, письменником. Він був людиною, яка ніколи не втрачала оптимізму і почуття гумору.
Навіть у його першій п’єсі, прем’єра якої відбулася у грудні 1963 року – «Святкування у садочку» (чеською Zahradní slavnost) – комедії, в якій висміювали комуністичний стиль спілкування, іронія б’є через край: він висміює спосіб, як, використовуючи багатослівність, можна нічого не сказати (доволі актуальна тема для багатьох країн, зокрема й України, коли популізм опановує свідомість людей). Головним героєм є молодий старанний Хуґо Плудек, який досягає соціального розвитку через ідеальне оволодіння мистецтвом порожніх фраз.
На цю тему є й багато цитат Вацлава Гавела, ось деякі з них:
Афоризми Вацлава Гавела
- Немає ніяких сумнівів, що недовіра до слів менш згубна, ніж невиправдана віра в них.
- Із дискусії ніхто ніколи нічому не навчився.
- Якщо ви хочете, щоб ваші п'єси йшли на сцені саме такими, як ви їх написали, станьте президентом.
- Політика не є мистецтвом можливого; політика – мистецтво неможливого.
- Той, хто ставиться до себе надто серйозно, постійно піддає себе ризику виглядати смішним; той же, хто здатний постійно сміятися над собою, ніколи смішним не здається.
«Шеф-кухар» Гавел
Мало хто знає, що Вацлав Гавел любив… куховарити! Робив він це зазвичай для своїх друзів, яких у нього було чимало. Вони збиралися у нього вдома чи «на халупі» (так чехи називають свої дачі), сиділи, дискутували, часом, коли був сезон, допомагали чистити гриби, зібрані неподалік власноруч, або різати картоплю чи овочі, маринувати м’ясо. Гавел одягав фартуха, поряд – незмінна цигарка. Атмосфера майже сімейна.
Друзі Гавела, через 8 років після його смерті, зібрали нотатки, написані рукою «маестро», світлини, оповідки і випустили книжку «Кабан на лані. Кухарські рецепти Вацлава Гавела». Книжка видавництва «Бібліотека Вацлава Гавела» побачила світ рік тому на книжковому форумі, а до рук автора цієї публікації потрапила щойно зараз.
Зрозуміло, що з огляду на нинішні події у сусідній з Україною Білорусі одразу впадає до ока назва «Гнів Лукашенка». Це суп, до якого Гавел вклав усе своє ставлення до білоруського диктатора, навіть уточнивши, що це має бути «брутально і анахронічно».
Рецепт супу «Гнів Лукашенка»
«Гнів Лукашенка» – суп, у якому можете використати все, що потрапить вам на очі вдома
- До герметичного баняка дамо:
- Цибулю, селеру, петрушку, моркву, червону капусту, свинячу ногу, волову шию, волову вирізку, копчений свинячий живіт, ковбасу (на смак), приправу до бульйону, сіль, перець, духмяний перець, ялівець, лавровий лист.
- Усе це заливається пів літрою червоного вина і пів літрою води, варити 40 хв. Накраяти туди все, що вам тільки захочеться – це має бути брутально і анахронічно».
Хоча Гавел був кухарем-аматором, та все ж, коли він починав готувати, йому не бракувало фантазії, він був і в цьому «творчим, хоча й обережним». Його стиль був народним та чеським, і він також чітко дотримувався буржуазних та харчових традицій Першої республіки, які культивувались у його родині, на що автор книжки Міхал Жантовський також звертає увагу в своїх коментарях щодо рецептів.
Борщ «від Андрія»
Український борщ Вацлав Гавел готував за рецептом свого сусіда-дисидента, волинського чеха Андрія.
Виглядає цей борщ майже так само, як і український, хоча буряк нарізаний трохи грубше, а ще стоїть примітка: «Не варто давати забагато селери, бо її смак занадто домінує, а то не є добре». А від автора кулінарної книжки свій допис і про сметану, яку Гавел дуже любив: «Андрій готує борщ без сметани, але для тих, хто як Вацлав, горнятко сметани не завадить».
Також примітне зауваження автора до «кухарів чоловічої статі», які мають «вважати на те, що при варінні борщу руки від буряка стають як у леді Макбет, а від червоних плям не врятувати ані стіл, ані рушника».
Міхал Жантовський також згадує в коментарях у книжці рецептів, що Гавел брався готувати переважно в часи соціалістичного дефіциту (у період свого президентства цим він займався лише у виняткових випадках), коли йому доводилось імпровізувати. Тож кулінарна книжка також чудово відтворює минуле, коли, скажімо, отримати соєвий соус було неможливо.
Іноземні продукти харчування були для Вацлава Гавела об’єктами глузування, іноді він іронізував про це у своїх п’єсах, називаючи їх проявом снобізму і порівнюючи з клоунадою навколо женихів у книжці «Вернісаж».
Коли хтось хотів, наприклад, подавати старий празький делікатес, як-ото равлики, йому доводилося різати шлунки птиці. Як відомо, чехи винахідливі і здатні впоратися багато з чим, тож і шеф-кухар Вацлав, як виглядає, отримав цю репутацію винахідника-імпровізатора.
Автор книжки зазначає: «Ми не хочемо ставити Гавелові кулінарський пам’ятник, ані виставляти його як приклад здорового харчування, але просто хочемо потішити тих, для кого знайомство з цією невідомою частиною його життя принесе радість».
Наведу наостанок ще одну цитату Вацлава Гавела, яка дає можливість ще краще уявити собі ЯКОЮ була ця людина, яка завжди біля свого підпису малювала сердечко:
- Ті, хто стверджують, що політика – брудна справа, обманюють нас. Політика – це робота, яка вимагає особливо чистих людей, бо в ній особливо легко морально забруднитися. Настільки легко, що не надто пильні душі можуть навіть і не помітити, що це з ними вже відбулося.
