В Україні вже не вперше хочуть запровадити кримінальну відповідальність за наклеп. Цього разу відповідний законопроект зареєстрували народні депутати від «Блоку Петра Порошенка». Співавтор документа Микола Паламарчук переконує, що ініціатива має на меті привернути увагу до проблеми безвідповідального поширення неправдивої інформації, а схожа практика є й на Заході. Однак активісти схильні вбачати в законопроекті спробу обмежити свободу слова.
Законопроект про відповідальність за наклеп був зареєстрований на сайті Верховної Ради України 20 листопада. Одними з перших на нього звернули увагу активісти громадського руху «Чесно». Як пояснює аналітик організації Дмитро Черетун, під час моніторингу законодавчих ініціатив звернули увагу саме на цю, адже сама назва говорила про «резонансні речі».
Документ передбачає внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів, які дозволять карати за наклеп – умисне поширення завідомо неправдивої інформації, яка ганьбить людську честь і гідність або підриває ділову репутацію.
В разі ухвалення закон дозволить через суд стягнути з наклепників штраф обсягом від 200 до 1500 неоподатковуваних мінімумів.
Також закон передбачає виправні роботи від одного до двох років, обмеження волі на термін від двох до п’яти, якщо йдеться про поширення інформації в ЗМІ чи онлайн.
А якщо суд вирішить, що позивача необґрунтовано звинуватили у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, відповідальні за наклеп можуть опинитися за ґратами на три роки із можливою забороною обіймати певні посади на такий же термін.
Дмитро Черетун порівнює ці запропоновані санкції із тими, які передбачав один із «диктаторських законів» 16 січня – теж спрямований на боротьбу з наклепом. Каже, що прописані тоді покарання були м’якшими: максимальним було обмеження волі до двох років, а не реальне ув’язнення.
Двоє депутатів виступають ініціаторами законопроекту, який нагадує скандальні норми закону 16 січня і пропонує більш жорсткі покаранняДмитро Черетун
«(Ініціатори законопроекту – ред.) Микола Паламарчук і Артур Палатний були народними депутатами ще в сьомому скликанні, в тій Раді, яка голосами регіоналів ухвалила закони 16 січня. Вони тоді були народними депутатами від партії УДАР. Будучи представниками опозиції фактично, вони, звісно, ці законопроекти не підтримували – вони були ухвалені голосами Партії регіонів. Зараз бачимо ситуацію, коли ці двоє депутатів виступають ініціаторами цього законопроекту, який дуже нагадує такі скандальні норми закону 16 січня і навіть пропонує більш жорсткі покарання», – порівнює Черетун.
Він нагадує, що й зараз жертва поширення неправдивої інформації може захистити свою репутацію через суд. На виконання судового рішення той, хто поширив наклеп, мусить у такій же формі опублікувати спростування і за необхідності відшкодувати моральні збитки.
Відповідальності за брехню треба боятися – Паламарчук
Окрім згаданих Миколи Паламарчука і Артура Палатного, серед ініціаторів – Олег Велікін. Всі троє представляють партію «Блок Петра Порошенка». У своїй пояснювальній записці автори посилаються на досвід західних країн, де є кримінальна відповідальність за наклеп, а також обґрунтовують свою ініціативу шкодою, якої може завдати поширення неправди.
Закріплюється стійке відчуття, що можна будь-що сказати про людину і жодної відповідальності за це нести не треба
«Внаслідок безкарності за відвертий наклеп у суспільства закріплюється стійке відчуття того, що можна будь-що і будь-коли сказати про людину і жодної відповідальності за це нести не треба», – йдеться в документі.
Парламентарі також згадують справу про вбивство херсонської активістки Катерини Гандзюк. Раніше за підозрою в організації цього злочину заарештували помічника Миколи Паламарчука Ігоря Павловського.
Читайте також: Хто такий Ігор Павловський, якого заарештували у справі Гандзюк
Сам Паламарчук каже: на нього впала підозра у причетності до справи Гандзюк, хоча він ніколи з нею не перетинався. Почасти він звинувачує в цьому окремі засоби масової інформації.
Водночас депутат запевняє, що поважає роботу журналістів і свободу слова, а в документі йдеться не про утиски ЗМІ, а про протидію дезінформації та порушенню презумпції невинуватості.
Якщо я знаю, що на мене не скоїли наклеп, я в чомусь неправий – я ж не подам заявуМикола Паламарчук
«Кримінальна справа порушується не владою, не судами, а за заявою громадянина, на якого зробили наклеп. Виключно заява, інакше не може бути порушена. Якщо я знаю, що на мене не скоїли наклеп, я в чомусь неправий – я ж не подам заяву. Чого полошитися? Чого боятися? Відповідальності за брехню? Треба боятися», – каже депутат.
Посилаючись на свій досвід роботи в правоохоронних органах, Паламарчук оскаржує підозри в тому, що він може бути якимось чином причетний до вбивства Гандзюк чи інших правопорушень. Раніше таку інформацію оприлюднили активісти кампанії «Хто замовиви Катю Гандзюк?».
«Показують по телебаченню: «смотрящий» – про людину, яка боролася зі злочинністю, яка в 1990-ті роки ховала свою сім’ю, щоб не знищили злочинці. А вони пишуть – «смотрящий». Над чим «смотрящий», над ким? Та я цих «смотрящих» заганяв «за сині далі», – обурений парламентар.
Він додає, що не знає, чи ухвалить Верховна Рада його законодавчу ініціативу, але став її співавтором передусім для того, щоб привернути увагу до проблеми.
Проголосують – добре. Не проголосують – теж добреМикола Паламарчук
«Проголосують депутати – добре. Не проголосують – теж добре. Я хочу привернути увагу, що не можна жити в брехні, безправності, беззаконні, на цьому нічого законного не побудуєш, ніякої держави, і нічого взагалі не побудуєш хорошого», – каже Микола Паламарчук.
Довіра до судів
Кримінальна відповідальність за поширення наклепу дійсно є частиною юридичної практики на Заході. Наприклад, місцеві закони в 17 штатах в США передбачають покарання за це правопорушення, хоча відповідного закону й немає на федеральному рівні.
У Німеччині, за даними Міжнародного інституту преси за 2016-2017 роки, є закон, який передбачає штраф чи ув’язнення терміном до двох років за поширення завідомо неправдивих даних, що завдають шкоди репутації особи або рівню довіри до неї.
Хоча депутати у своєму обґрунтуванні посилаються на західну практику, представники громадськості обережно ставляться до її впровадження в українських реаліях.
Дмитро Черетун визнає: попри запроваджену судову реформу, говорити про підвищення довіри до судів наразі не можна. Особливої обережності, на його думку, вимагають справи, в яких позивачами виступають політики, а відповідачами – автори викривальних публікацій.
Часто лунає критика в упередженості судів, особливо якщо народний депутат позиваєтьсяДмитро Черетун
«Він (політик – ред.) йде з цією заявою до суду, і суд має встановити, чи дійсно це наклеп і людина має понести кримінальну відповідальність. Але це такий момент поки що дуже небезпечний в наших реаліях, коли немає такої довіри до судової системи, до судів. Часто лунає критика в їхній упередженості, особливо якщо це народний депутат позивається. Можуть бути сумніви щодо неупередженості суду в ухваленні цього рішення», – припускає Черетун.
Водночас у «Чесно» не виключають, що суспільний резонанс може ускладнити ухвалення законопроекту або й зовсім звести таку можливість нанівець.
«Охолоджувальний ефект» для висвітлення корупції»
Волонтер та блогер Роман Сініцин, наприклад, коментуючи законопроект, зазначив, що напряму Паламарчука у причетності до смерті Гандзюк ніхто не звинувачував.
Втім, Сініцин не виключив, що й публічні звинувачення у причетності до корупції з його боку можуть стати приводом для позову за наклеп, якщо закон ухвалять.
Проти документа вже виступило об’єднання громадських організацій «Коаліція «За вільний інтернет». Активісти переконані, що «подібні законопроекти слугують виключно засобом тиску на журналістів і медіа та можуть створити серйозний «охолоджувальний ефект» для висвітлення корупції, владних зловживань та інших критичних публікацій на суспільно значущі теми».
Голова фракції БПП Артур Герасимов вже заявив, що позиція трьох його колег не є позицією всього парламентського представництва партії.
«БПП «Солідарність» поважає свободу слова і навіть у тих випадках, коли нею користуються необережно», – сказав він.
За даними «Репортерів без кордонів», Україна в 2018 році посіла 101 місце зі 180-ти в рейтингу Індексу свободи слова. У своїй оцінці експерти організації вказали на вплив олігархів на медіа, недофінансування Суспільного мовника та атаки на журналістів.
Кримінальна відповідальність за наклеп в Україні вже існувала до 2001 року – згідно з Кримінальним кодексом УРСР від 1960-го. Її кілька разів намагалися запровадити за президента Віктора Януковича – зокрема у 2012-му, 2013-му і 2014 роках.
На тлі протесту з боку активістів і правозахисників ці ініціативи, як правило, бували відкликані чи незабаром скасовані.
