Президентом України коміка Володимира Зеленського обрали не лише за його дотепність, а й за його гнучкість, і це може стати уроком для західних політиків, пише впливова американська газета The Washington Post.
1. Гнучкість
Зеленський вирізнявся своєю здатністю сміливо змінювати політичні позиції і союзи, залежно від того, куди подме вітер.
Дослідники Станіслав Маркус і Волга Чарниш порівнюють виборчу кампанію Зеленського із тактикою українських олігархів, які одночасно підтримують різних політичних гравців, часом, навіть з протилежних політичних таборів, що підвищує шанси олігархів на успіх.
В умовах, коли Україна має гострий культурний і політичний розкол між прозахідною більшістю й значною меншістю, яка ототожнює себе із російською культурою, «і відчуває себе п'ятою колоною у власному домі», Зеленський так само спромігся отримати більшість голосів в обох цих групах, чого раніше не міг досягти жоден із кандидатів.
2. Уникнення «зв'язаних рук»
Стратегія Зеленського полягала в уникненні політичних промов, залученні у політичних дебатах та будь-чого, що могло б прив'язати його до певного підходу. Натомість, він виступав у своїх звичайних комедійних виступах, показуючи людям, що він привабливий, обізнаний, – і на їхньому боці. Він висловлює підтримку існуючій прозахідній політиці, кажучи, що Україна може більше, аби досягти миру з Росією.
Порошенко та його союзники називали Зеленського маріонеткою Кремля, хтось вказував на його російськомовність і єврейське походження, на його занадто тісну близькість із олігархом Ігорем Коломойським. Але ці обвинувачення до нього «не причепились», й за нього проголосували як українські націоналісти, так і проросійські виборці.
3. «Я ніколи вам не зраджу»
Саме таку обіцянку Зеленський дав, виголошуючи переможну промову. Для західних спостерігачів, ця заява звучить неймовірно. Дехто очікує, що Зеленському доведеться обирати: Росія чи Захід, реформи чи соціальний захист. «Будь-який варіант залишить половину його виборців із почуттям зради».
Однак, пише автор статті Мітчелл Оренстайн, його дослідження свідчить, що у країнах «на роздоріжжі», які розташовані між Росією та ЄС, на передовій нового геополітичного розколу Європи, чимало політичних лідерів досягають успіху, проявляючи гнучкість українських олігархів. Будучи заскоченими у геополітичному конфлікті між потужними сусідами, лідери Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови процвітають, вдало заграючи із Росією та Заходом, отримуючи вигоди з обох боків.
4. Далекоглядна гнучкість
У Грузії колишній прем'єр-міністр та олігарх Бідзіна Іванішвілі значно поліпшив відносини із Росією, однак попри це підписав угоду про вільну торгівлю з ЄС. А нещодавно підтримувана ним кандидатка перемогла на виборах президента Грузії.
Очільник Демократичної Партії Молдови і найбільший олігарх Влад Плахотнюк, який отримав значну частку голосів проросійських виборців на парламентських виборах 2019 року, після виборів запропонував підтримати проєвропейську коаліцію.
Автор статті вважає, що Зеленський так само проявлятиме гнучкість, вправно маневруючи між Заходом і Росією. І його обіцянка залишатись при владі лише один термін лише допоможе йому в цьому. Саме так у глибоко розділеному суспільстві автор радить поводитись політикам і в інших європейських країнах.
