Комік чи головнокомандувач? Випробування «Укроборонпромом»

Todd Prince

Політично недосвідчений новий президент України прийшов до влади на обіцянках боротися з корупцією. Чи зможе він це зробити, буде ясно з того, як він впорається з роздутим державним військовим концерном «Укроборонпром». Дії президента щодо цього оборонного гіганта можуть виявити, наскільки серйозно він ставиться до припинення хабарництва, залучення інвестицій і вступу до НАТО.

Коли у лютому українські медіа повідомили про оборудки в оборонній промисловості, які проводили люди, близькі до президента Петра Порошенка, його президентська кампанія за переобрання покотилася як автомобіль на пробитих шинах. Тоді інформаційний ресурс Bihus.Info звинуватив Ігоря Гладковського, сина партнера Порошенка по бізнесу Олега Гладковського, у тому, що вивезені з Росії контрабандою запчастини той продає оборонному концерну «Укроборонпром» за непомірні ціни.

Звинувачення щодо трансакцій, які відбулися у 2015 році, розлютили громадськість. Адже в той час незаможні українці підтримували армію з власної кишені. Тож коли дійшло до виборів, Порошенко, який виступив з патріотичним гаслом «Армія, мова та віра», програв далекому від війни комікові Володимиру Зеленському, який обіцяв викорінити системну корупцію і залучити іноземні інвестиції.

Після того, як президентська партія «Слуга народу» виграла парламентські вибори наприкінці липня, 41-річний президент має всі повноваження, щоб змінити керівництво уряду і державних компаній, а серед них і оборонного концерну, на людей, що проводитимуть реформи.

Наскільки ретельно Зеленський очистить «Укроборонпром», який, на думку критиків, є синонімом державної корупції, стане лакмусовим папірцем його відданості цим цілям.

На кону не лише гроші, які, ймовірно, щорічно викачують з «Укроборонпрому». Прозора оборонна промисловість відкриває двері до іноземних інвестицій, економічного розвитку і тіснішої інтеграції з НАТО. А також до сильнішої армії.

Протягом майже десятиліття існування «Укроборонпром» недбало виконував експортні угоди, змушував підприємців виводити виробництво за межі України. Він також утримував багато потенційних західних партнерів подалі від України, зазначають керівники галузі та аналітики.

«Укроборонпром» є «серйозною, серйозною проблемою» для України, і вся військова промисловість страждає від «непрозорості та корупції», заявив на нещодавній конференції у Вашингтоні Джон Гербст, колишній посол США в Києві, а нині директор Центру Євразії в аналітичному центрі «Атлантична рада».

Внутрішні й західні прихильники Зеленського бачать привід для оптимізму

Через місяць після травневої інавгурації Зеленський призначив реформатора і колишнього міністра економіки Айвараса Абромавичуса керувати наглядовою радою «Укроборонпрому», що складається з п’ятьох членів, доручивши йому здійснити довгоочікуваний аудит концерну.

Але реформувати «Укроборонпром», у який входить близько 130 компаній, у яких працюють 80 000 співробітників і виготовляють продукцію від танків до літаків і ракет, – не буде швидкою чи простою справою.

Треба буде перетрусити міністерства й відомства, що здійснюють нагляд за національною безпекою. Міністерство оборони США призначило радників для допомоги Україні у проведенні реформ, але аналітики заявили, що вони ще не бачать реального прогресу.

«Немає чіткої стратегії розвитку озброєнь з боку нашого Міністерства оборони для стимулювання інновацій», – заявив Денис Гурак, колишній заступник директора «Укроборонпрому», який звільнився з компанії 2018 року. «Це важливо. Без цього країна продовжить втрачати свої оборонні можливості», – вважає він.

Проект Януковича

«Укроборонпром» створив 2010 року тодішній президент Віктор Янукович. Тоді, незабаром після вступу на посаду, він об’єднав державні військові компанії під однією парасолькою. І вже цей велетень отримав по суті монополію над експортом усієї військової продукції. Таким чином, «Укроборонпром» став і регулятором, і гравцем у цій галузі.

Цей конфлікт інтересів поряд із непрозорою системою закупівель заклав основу для корупції, яка заразила галузь і стримувала в ній інновації й зростання протягом наступних дев’яти років, вважають спостерігачі.

Структура «Укроборонпрому» дуже нагадувала структуру російського державного військового конгломерату «Ростех». Це наводило на підозру, що Янукович хотів інтегрувати український концерн із компанією, яку контролював Кремль.

Військові галузі двох країн мали міцні зв’язки, що дісталися у спадщину від радянських часів. Російські компанії постачали деталі українським виробникам, і навпаки. Значна частина цієї співпраці завершилася після того, як у 2014 році Москва захопила Крим і розпалила сепаратизм на сході України.

«Відкати»

Член правління Асоціації виробників озброєння та військової техніки України, лобістської групи приватних компаній, Денис Калачов заявив, що у Януковича, можливо, були й інші приховані причини для консолідації державних оборонних компаній під одним дахом.

Це дало команді президента більший контроль над мільярдами гривень, які розсипалися навколо галузі, в тому числі й від експорту, заявив Калачов. «Укроборонпром» бере плату за міжнародні операції.

Коли Януковича було відсторонено, його наступник Порошенко пообіцяв реформувати концерн. Але його слова так і не перейшли в реальній дії, зазначив Гурак.

Порошенко «не мав політичної волі» проводити зміни, бо це зашкодило б фінансовим інтересам його друзів, вважає Гурак, який звільнився з концерну за часів Порошенка.

«Ми втратили п’ять років. Якби ми розпочали реформи ще в 2014 році, ми мали б трансформовану галузь зі стратегічними західними інвестиціями у всіх аспектах військово-промислового комплексу», – вважає він.

«Укроборонпром» продовжує надавати переваги державним компаніям на шкоду приватним вітчизняним фірмам, іноземним виробникам власним Збройним силам, заявив Калачов, чиє об’єднання представляє інтереси близько 90 приватних фірм.

Концерн підвищував ціни на імпортні товари часами більш ніж на 20 відсотків, що заважало Україні придбати необхідне обладнання у воєнний час, пише американський аналітичний центр Rand Corporation у звіті за 2016 рік.

Комісійні, які приватні фірми сплачують за експорт, подекуди сягають 50 відсотків від прибутку, заявив Калачов.

Приватний оборонний бізнес затиснутий у лещатах високих тарифів «Укроборонпрому», його повільного обслуговування і слабкого просування експорту. Тому приватні виробники переїжджають до таких країн, як Литва, Болгарія й Чехія, позбавляючи Україну робочих місць та податків.

«Деякі розумні компанії, які справді мають потенціал, буквально закриваються і перереєструються в країнах ЄС», – сказав Рубен Джонсон, військовий аналітик, що базується в Києві.

Разом із компаніями Україну покидають багато досвідчених інженерів, механіків, дизайнерів, які вивозять із собою цінні ноу-хау та навички, створюючи відтік мізків.

Нова стратегія

Зеленський міг би швидко подолати велику частину корупції в галузі, одночасно прискоривши інновації й зростання, якби лібералізував імпорт та експорт і змусив Міністерство оборони проводити прозорі тендери, вважають військові аналітики.

Але вони застерігають, що майбутнє військової промисловості України, яка виробляє багато якісної зброї та комплектувальних виробів, також залежатиме від її здатності розробити стратегію інтеграції з НАТО тепер, коли зв’язки з Росією розірвані.

Українські компанії могли б постачати комплектувальні частини для оборонної промисловості НАТО або включити західні технології у свою зброю, щоб ефективніше конкурувати з російською продукцією на ринках третіх країн, вважає Філ Карбер, президент аналітичного центру The Potomac Foundation і фахівець із військового сектору України.

Але, вважає він, перехід на таку продукцію не може відбутися, якщо «Укроборонпром» не досягне прозорості, яка відповідає вимогам Заходу.

«Якщо ви не виробляєте речі, сумісні з продукцією союзників, ви стаєте перед проблемою, що ваш ринок постійно зменшується, – застерігає Карбер. – Якщо зараз усе залишити так, як є, оборонна промисловість України стане тінню самої себе».