У середині травня українські війська розпочали наступальні дії на північ і південь від Бахмуту з метою відбити стратегічні висоти та вирівняти лінію фронту. Успішно. Водночас армія РФ просувається вперед у самому місті. Про те, за рахунок чого вдалося прорвати російську оборону, Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з безпосередніми учасниками штурмів.
Момент для початку наступальних дій на Бахмутському напрямку було обрано не випадково, кажуть бійці, які брали участь у штурмах. Не останню роль зіграв певний ефект несподіванки.
«Ми коли вилетіли з М113, ми спочатку думали, що противника там буде досить багато, але до того, як ми туди заїхали – відпрацював танк по ворожих позиціях. Є відео, як вони по полю без нічого: без зброї, без броні, просто тікали у бік своїх. Ми про це, звичайно, не знали, ми працювали з гранатами, зачищали, заходили на ворожі позиції. Я кулеметник – трохи більше на периферії, на прикритті залишався завжди, хлопці працювали. Коли ми вже просунулися ближче до вечора, коли хлопці оглянули тіла супротивника, знайшли у них документи – там уже з'ясувалося, що це бійці регулярної армії, 72-ї бригади», – розповідає військовослужбовець 3-ї окремої десантно-штурмової бригади з позивним «Марк».
«Ми заїжджали в тил на бронетехніці. Одна група йшла у спину, моя група йшла в іншому напрямку. Ми йшли, зачищали бліндажі там, де вони відпочивали, тримали оборону, а друга група йшла їм у спину», – додає його побратим Ілля.
Проте противник запекло чинив опір штурмовикам ЗСУ. Кожен метр української землі відвойовували важко, каже Ілля, група якого під час нещодавнього штурму йшла першою.
«Добре вони окопуються – все по книжках. Такі нори, бліндажі роблять, навіть коли закидається в бліндажі граната – вона іноді просто контузить. На крайньому штурмі закидали термобар – одного навіть не поранило, лише контузило. Він виліз цілий – ми його взяли в полон», – продовжує Ілля.
«Вони (російські військові – ред.) там дуже довго опиралися. Не могли продавити їх. Група «Позивний Скула», скажу, їхня група декілька разів намагалась притиснути противника. Вони наступали, отримували відсіч, відступали. Знову на новому диханні заходили, знову відступали і так декілька разів, поки не продавили противника», – каже побратим Іллі з позивним «Дзюдо».
Одна з причин успішних штурмових дій – детальне планування операції. Дрібниць тут не буває, хоча передбачити все, звичайно ж, не можна, кажуть бійці.
Українська армія розпочала серію наступальних дій на південно-західних та північно-західних околицях Бахмуту 9 травня. За даними українського проєкту Deep State, до 19 травня ЗСУ звільнили близько 11 квадратних кілометрів території.
Основне просунення в районі Берхівського водосховища – там українська армія зайняла висоту і біля села Кліщіївка. В обох випадках це допомогло зробити проїзд двома основними дорогами до Бахмуту більш безпечним і трохи вирівняти лінію фронту. Спроби просування продовжуються.
«Контрнаступальні дії ведуть ті підрозділи, які безпосередньо беруть участь у бойових діях на цьому напрямку. Ми там не нарощуємо угруповання, тобто ми діємо тим самим комплектом військ, який оборонявся. З прощупуванням переднього краю противника, з’ясуванням, на що противник здатний. Як швидко він може перекинути і в якій кількості резерви на той чи інший напрямок фронту», – пояснює військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський.
За його оцінками, саме з цим і пов’язана активність українських підрозділів на Бахмутському напрямку. Грабський зауважує, що ЗСУ потроху відтісняють російських окупантів з так званих виступів, які оточують Бахмут.
«Ці виступи створювалися [військами РФ] для того, щоб оточити Бахмут. Натомість ми розуміємо, що противник намагається так само діяти, намагається відбивати наш наступ», – зазначає експерт.
Одночасно з українським наступом на флангах поблизу Бахмуту російські окупаційні сили продовжують захоплення безпосередньо самого міста. На 19 травня під контролем українських військових перебувають кілька укріплених районів на західній околиці – в тому числі у багатоповерхівках. Це кілька відсотків площі міста.
«Для противника ця точка залишається стратегічною виключно уже у психологічно-політичній частині, і він ще має ресурс для того, щоб перебувати певний час в положенні атакуючої сторони», – каже військовий аналітик, полковник ЗСУ Петро Черник.
І ще, зауважує Черняк, Бахмут дозволяє Силам оборони концентрувати сили і засоби на інших напрямках.
«Поки що до повноцінної заміни ролей на східному плацдармі, – тобто від атакуючої позиції Російської Федерації до нашої маневрової оборони, – не відбулося. Що мається на увазі? Дійсно, Бахмут виконав своє стратегічне завдання і противник вихолощує свій стратегічний наступальний потенціал», – вважає військовий аналітик.
Читайте також: Є дві гарні новини і одна погана – офіцер батальйону «Вовки Да Вінчі» про бої за Бахмут
«Щоб було зрозуміло. В районі Бахмуту ми ведемо оборонну операцію. Завданнями оборонної операції і успіхом оборонної операції є: розгром наступаючих підрозділів противника, це раз. Примушення його відмовитись від подальших наступальних дій. Два. Примушення до заняття позицій, переходу до оборони, у невигідних для нього становищах – три. І проведення певних контрнаступальних дій. Війська противника на більшій ділянці фронту Бахмутського, ну, фактично, втратили свою боєздатність і саме з цим пов’язано те, що ми просуваємося у тому напрямку», – каже Сергій Грабський.
Початок Бахмутської оборонної операції відраховують з моменту втрати Попасної на початку травня 2022-го. Але безпосередньо до житлової забудови Бахмуту, судячи з карти проєкту DeepState, окупаційні війська увійшли лише у грудні.
Ще за три місяці ЗСУ з боями відступили зі східного берега річки Бахмутки, яка ділить місто. З цього моменту російські підрозділи одночасно наступали з півночі, півдня та сходу, видавлюючи ЗСУ, під контролем яких залишилося кілька укріпрайонів на заході Бахмуту. Враховуючи ситуацію, постає питання – куди можуть направити свої сили військові РФ.
«Технічно – задачею противника є просування до Костянтинівки, просування до Слов’янська і Краматорська, Дружківки. Тобто вийти на цю лінію. Наскільки це їм вдасться? Ну, важко сказати. Наскільки вони будуть спроможні продовжувати наступальні дії – ще важче сказати, тому що внаслідок таких втрат любе військо вже давним-давно б зупинилося», – продовжує Грабський.
Але, враховуючи, як Росія діяла раніше, експерт припускає – агресор не перекидатиме війська на інші напрямки.
«Задачу, яку їм поставили ще в квітні минулого року – вийти на кордони Донецької і Луганської областей – вони мають виконувати. Тому ми можемо припустити, що противник після певного перегрупування або навіть і без цього, буде намагатися просуватися далі, якщо ми це дамо йому зробити», – вважає Грабський.
«Головний висновок із теперішнього положення у стратегічному контексті, який треба розуміти – на 90% відтинку фронту склалася так звана стратегічна вогнева рівновага. До речі, ми у ній уже перебували минулого року – з травня по вересень місяць, допоки не склалася блискуча наступальна Харківська операція», – каже військовий аналітик, полковник ЗСУ Петро Черник.
«Ми помаленьку перебираємо стратегічну ініціативу, але не плутати зі стратегічним переломом. До нього ще доволі далеко», – застеріг експерт.
Сторона, яка володіє ініціативою на полі бою, визначає, де і коли активізуються битви. Після отримання британських крилатих авіаракет Storm Shadow з'явилася можливість бити ще глибше в тил російських військ, куди раніше ЗСУ не могли дістати. Так вже було після отримання установок HIMARS минулого літа, але масштаб впливу нової зброї на війну може бути меншим.
«На ту силу-силенну цілей ми просто не можемо бездумно розпорошувати ці ресурси. Тобто це ресурси так званої точкової дії. Якщо ми говоримо про Крим, про наш Крим, то, самі розумієте, нанесення таких ударів по стаціонарних об’єктах призведе до ускладнень в системі постачання і забезпечення противника. Але те, що я маю на увазі під висловом ускладнення не означає, що це призведе до моментальних тактичних змін на карті. Це буде вже передумовою для проведення певних операцій, і потребуватиме часу», – каже Сергій Грабський.
Поки ж підрозділи ЗСУ продовжують просуватись біля Бахмуту – як би важко це не було.
«Чим більш досвідченіший боєць, тим, напевно, більше страху в нього, тому що більше досвіду в нього в плані, що може взагалі з тобою статися, а боєць який йде перший раз – він цього не усвідомлює. За ці метри кожні – гинуть наші бійці. Це чиїсь сини, чиїсь чоловіки, батьки і так далі. Це дуже складно дається нам», – каже «Дзюдо».
«Якщо ми пропустимо противника на зайвий метр, то усюди, де ми пропустимо – він перетворить нашу територію на Бахмут. Ви всі бачили, що відбулося і що відбувається в Бахмуті, в якому стані місто, в якому жило 80 тисяч наших громадян», – зазначає офіцер ТРО ЗСУ з позивним «Гараж».
Бахмутська оборонна операція триває близько року. За цей час армія РФ втратила тут величезну кількість техніки та живої сили. Виснаження сил противника на цій ділянці фронту дозволило ЗСУ провести успішні штурмові дії, і вони продовжуються. Навіть у разі повної окупації Бахмуту, точніше того, що від нього залишилося, армії РФ важко буде просуватися далі.
