Оглядач видання Washington Post Джон Хадсон назвав «кисло-солодким» візит американського державного секретаря Ентоні Блінкена до української столиці. Насправді цей образ – алюзія з однією зі страв святкового столу, якою пригощалися предки державного секретаря тут, в Україні.
Я ще добре пам’ятаю смак цього блюда, кисло-солодкої печені, що супроводжувало будь-яке велике свято у єврейській родині. І пам’ятаю своє дитяче здивування: м’ясо начебто кисле, але одночасно – і солодке. Так на самому початку життя, на святі, починаєш розуміти, що це життя не є таким простим, як може здаватися.
У Сполучених Штатів куди більше інструментів тиску на Росію, ніж в України
Те ж саме можна сказати і про візит державного секретаря до Києва. З одного боку – це очевидний потужний сигнал американської підтримки Україні. Уже сам той факт, що державний секретар відвідав Україну першою з країн нашого регіону, вже сам той факт, що президент Володимир Зеленський став першим і поки єдиним керівником із країн Центральної та Східної Європи, якому телефонував президент Сполучених Штатів, говорить багато про що. І перш за все про те, що на майбутньому саміті президентів США і Росії Джозеф Байден напевно буде розмовляти з Володимиром Путіним про необхідність деескалації ситуації в Україні. І що у такій деескалації зацікавлені не тільки у Києві, а й у Вашингтоні. А у Сполучених Штатів куди більше інструментів тиску на Росію, ніж в України.
Два найбільших виклики для України
З іншого боку, Ентоні Блінкен не приховував, що у Сполучених Штатах стурбовані кроками українського керівництва, які можна назвати відступом від реформ.
«Поганим сигналом», як сказав сам державний секретар – стала ситуація навколо зміни керівництва «Нафтогазу України»
І головним тривожним сигналом – «поганим сигналом», як сказав сам державний секретар – стала ситуація навколо зміни керівництва «Нафтогазу України». Те, що глава американського дипломатичного відомства публічно заговорив про цю проблему, відображає всю глибину американської стурбованості. Адже готовність дотримуватися процедур, відповідних азам корпоративного права – це не інтереси Сполучених Штатів. Це, перш за все, інтереси України. А коли ці процедури порушуються, створюється живильне середовище для корупції, яку не здолати ніяким антикорупційним органам і ніякому громадському ентузіазму.
Блінкен – саме той чиновник, який запровадив персональні санкції проти Коломойського і членів сім’ї олігарха
Саме тому Ентоні Блінкен на спільній пресконференції із українським президентом Володимиром Зеленським говорив про два найбільших виклики для України – російську агресію і корупцію, пов’язану із впливом олігархів. Варто нагадати в цьому зв’язку, що Блінкен – саме той чиновник, який запровадив персональні санкції проти Ігоря Коломойського і членів сім’ї олігарха. І зрозуміло, що Сполучені Штати будуть з особливим інтересом спостерігати, які кроки зробить українська влада, щоб звільнити країну від олігархічного впливу.
Це і є той самий «кислий» смак у «солодкому» блюді, запропонованому в Києві. Підтримка країни, яка бореться за свій суверенітет і за зміни у власному житті – це важлива частина американської зовнішньої політики, американського уявлення про цінності. Але саме тому, що мова йде про цінності, варто нагадати: давно минули часи, коли один з американських президентів нібито відгукнувся про одіозного нікарагуанського диктатора «Сомоса – сучий син, але він наш сучий син».
Ми, на щастя, живемо в іншому світі. У світі, де союзник повинен бути не «ворогом мого ворога», а однодумцем у боротьбі за спільні цінності. І це повинен розуміти кожен, хто хотів би після «кисло-солодкого» частування перейти до десерту.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
