Події 2014 року боляче вдарили по стосунках між українцями та російськими козаками, частина з яких воювала в різних формуваннях проти незалежності України. А на багатьох козачих сайтах в інтернеті здавна поширювалася псевдоісторична інформація, нібито українці взагалі не мають жодного стосунку до козаків, мовляв по зруйнуванні Запорізької Січі Катериною, дніпрові козаки переселилися на Кубань, і тільки кубанські козаки є нащадками запоріжців, але не українці.

Разом з тим, справжні історичні факти свідчать про те, що російські, донські козаки, в старі часи вважали козаків українських, запорізьких, найстарішим з усіх козачих військ, і навіть саме постання донського війська було пов’язане з українськими, дніпровими, козаками.

І дійсно, значна частина як російських істориків (і серед них Василь Татищев і Микола Карамзін), так і українських (Микола Маркевич, Дмитро Яворницький), а також і турецькі історичні джерела, свідчили, що початок донського козацтва був пов’язаний із походом на Дон відомого черкаського старости Дмитра «Байди» Вишневецького у 1560 році, і саме черкаські козаки, що прийшли з Вишневецьким, започаткували як донське козацтво, так і столицю донських козаків, місто Черкаськ (Черкаський городок), який і названий був за містом Черкасами, а першим донським отаманом став виходець із тих самих дніпрових Черкас, Михайло Черкашенин.

Щоправда, сучасні донські історики, аби не згадувати Україну, наполягають на тому, що першими козаками на Дону були не «черкаси», а «черкеси», тобто гірські народи Кавказу, але, якби там не було, а українські традиції жили і зберігалися серед донських козаків аж до нашого часу.

В українських традиціях був побудований головний військовий собор донських козаків, Воскресенський, у місті Черкаську, що на головній площі козачої столиці, яка називається саме так, як і в українців – Майданом.

Ось як характеризують цей собор науковці: «Воскресенський військовий собор – це хрещатий двоповерховий дев’ятибанний храм. Він зведений в стилі українського бароко, невідомими майстрами, знайомими з тогочасною архітектурною традицією козацької Гетьманщини». Розписували собор також українські майстри, кияни, під керівництвом Пилипа Симоновича.

І одягалися донські козаки та отамани майже саме так, як козаки українські, і навіть символи влади – булави в їхніх руках, цілком тотожні тогочасним зображенням української козацької старшини Гетьманщини та Запоріжжя.

Теж саме і козачі хати. Подивіться, наприклад, на зображення домівки на донському хуторі Кружилині, де народився відомий письменник Михайло Шолохов.

Шолохов хоч і не був справжнім донським козаком (батько його був росіянин із Рязанщини, а мати – українка, з родини переселенців із Чернігівщини, Анастасія Чорняк), але шолоховська хата є типовою і для козачих хат Дону.

Сам Шолохов казав про своє українське коріння: «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні – однієї з наймилозвучніших у світі».

По-різному складалися стосунки між українцями та донськими козаками і в буремному ХХ столітті. У 1918 році Українська Держава і Всевелике Військо Донське разом боронилися проти більшовицької навали.

Проте у 1919 році, донці, разом з Денікіним, пішли проти незалежної України.

Так само і на еміграції – частина донців вороже ставилася до українського національного руху, та були й такі, що вважали, що у майбутньому, українці та російські козаки повинні жити у дружбі та злагоді, хоч і в різних державах, та у братерньому союзі. Такі козаки, прихильники дружби з Україною, навіть видавали у Празі та Парижі у 1920-х–1930-х роках двомовний журнал «Вільне козацтво/Вольное казачество», який виходив українською та російською мовами.

Сподіваюся, що і в майбутньому, попри всі сучасні негаразди, українці та російські козаки житимуть у приязні та дружбі, як справжні сусіди, кожний у своїй, вільній та демократичній державі – Україні та Росії.

Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода