Гості передачі «Ваша Свобода»: Андрій Бузаров, експерт-міжнародник; Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007–2009 роках (телефоном); Леонід Гозман, російський політик.
Прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв переконує, що Москва готова до діалогу з Києвом після президентських виборів в Україні. Поки що ж у Росії не розуміють, із ким розмовляти у Києві.
Олександр Лащенко: Пане Бузаров, на ваш погляд, яким може бути діалог із новим чи, можливо, тим самим президентом України і новою владною елітою, якщо вона зміниться?
Росія визнає нового президента або ж переобрання чинного. Але далі буде найцікавіше – парламентські вибориАндрій Бузаров
Андрій Бузаров: Чинна російська влада відтягуватиме будь-який діалог до парламентських виборів, до оголошення навіть результатів офіційних парламентських виборів, якщо говоримо про якийсь глобальний діалог. А щодо Донбасу – це те, чи визнає офіційний Кремль нового президента або ж переобрання чинного. Коли і чи взагалі зустрінеться і зустрічатиметься новий чи переобраний президент із Путіним? Ризикну сказати, що не буде таких зустрічей. Росія визнає нового президента або ж переобрання чинного. Але далі буде найцікавіше – парламентські вибори.
(Повна версія програми)
Коли Медведєв каже, що вони «не розуміють, із ким вести діалог» – у них є потенційні політики, які їм були б цікавими з точки зору діалогу. Ми всі цих політиків знаємо. Я думаю, що називати Порошенка проросійським не варто. Але те, що існує якийсь таємний діалог у Порошенка через Медведчука, я переконаний стовідсотково.
Чинна російська влада не проти Порошенка як президента. Наприклад, Садовий із Гриценком об’єдналися. Я не думаю, що Садовий чи Гриценко влаштували б Росію. Особливо в контексті, що проти Гриценка порушена кримінальна справа рік тому в Росії стосовно «закликів до тероризму». Що ж до Тимошенко, то не думаю, що її Росія розглядатиме як якогось партнера. Скоріш за все, для Росії вона не зовсім прийнятний кандидат, незважаючи на те, що ярлик проросійськості дехто намагається почепити на Тимошенко.
А підтримка Заходу є. Вона на двосторонній основі. І вона буде і з боку Британії, і з боку США, і Польщі, і Балтії. Очікувати від усіх підтримки не варто. Я переконаний, що впродовж двох найближчих років вона суттєво розшириться незалежно від того, хто буде у керівництві США, і чи буде Британія в ЄС, чи ні.
– Пане Гозман, президент Росії Володимир Путін особливо не коментує хід президентської кампанії в Україні. А ось такі заяви Дмитра Медведєва, що, мовляв, ми готові до діалогу, приймемо будь-який вибір українського народу – як це можна оцінити, на ваш погляд?
У Кремлі бояться прикладу, який показує український народЛеонід Гозман
Леонід Гозман: Така заява Медведєва у мене викликає асоціацію знаєте з чим? Якби, наприклад, власниця борделю прийшла до школи читати лекцію про моральність. Не нашій владі розповідати, які вибори є чесними, а які не чесними, при тому неподобстві, яке є у нас. Російська влада, звісно, визнає будь-якого президента, який буде обраний. Хто їм є зручніший – сказати, звісно, дуже складно.
Донбас був глибокою помилкою ПутінаЛеонід Гозман
Але вони бояться не конкретного президента. Мені здається, що для російської влади найжахливіше – це те, що люди у нас побачать чи можуть побачити, що насправді можна обирати президентів, можна переобирати, змістити, якщо набрид, і так далі. Що народ може бути суб’єктом вибору – це для них найстрашніший удар. Я думаю, що їхнє таке озвіріння проти України, яке ми, на жаль, спостерігаємо постійно і на рівні заяв, і, що найсумніше, на рівні реальних воєнних дій, пов’язане значною мірою з тим, що вони панічно бояться прикладу, який показує український народ. Те, що у вас можливий вільний вибір – ось це, звісно, страшний удар по нашій владі. І саме тому ми вам дуже бажаємо успіхів. Успіх України в демократичному розвитку – це дуже важливий фактор для Російської Федерації.
Щодо Криму питання не буде вирішене, допоки при владі ця команда. Щодо Донбасу в принципі домовитися можна. Донбас був глибокою помилкою Путіна. Донбас для нього – валіза без ручки. Це його постійний головний біль. Він розуміє, що не може захопити територію, на яку націлювався колись, а націлювався на значну частину території України. Тому, звісно, з Донбасу йому треба йти. Але йти, не втративши обличчя. Це в принципі можливо, але для цього потрібна елементарна довіра між ним і тим, хто буде президентом України на наступний термін. Сьогодні цієї довіри немає, тому й не можуть домовитися.
На жаль, у нас не тільки керівництво, але і значна частина співгромадян не усвідомили досі, і це сумно, що Україна – незалежна держава. Про Прибалтику це нібито зрозуміли. Їх не люблять, вони – погані, «фашисти», але все ж незалежні.
– Пане Огризко, на ваш погляд, про що Україні говорити з Росією після цих виборів і парламентських теж?
Треба говорити із Заходом відносно того ультиматуму, який ми спільно маємо поставити Путіну і його камарильїВолодимир Огризко
Володимир Огризко: Сам-на-сам нам із Путіним говорити немає про що. Він уже все сказав, що міг сказати. Нам треба говорити з Заходом відносно того ультиматуму, який ми спільно маємо поставити Путіну і його камарильї. Доти, поки будемо бавити себе якимись розмовами про «мир і дружбу» через якісь роки-покоління, у нас нічого путящого не вийде.
Підтримка від Заходу є. Завдяки цій підтримці і відчайдушним зусиллям українців зупинили просування Путіна далі. Але підтримка не є достатньою. На Заході радше будуть воліти за будь-яку ціну припинити стріляти, ніж вирішити питання по суті. Коли не стріляють, їм там просто комфортніше.
У Росії не може йти мова ні про вибори, ні про спостерігачів на ці вибориВолодимир Огризко
Мені взагалі не подобається ідея того, що ми повинні у якийсь спосіб догоджати Москві і лити крокодилячі сльози відносно того, що у Росії не зможуть проголосувати українські громадяни. Обставини, які сьогодні у нас у відносинах із Росією, а це – війна, накладають абсолютно зрозумілі обмеження на ці права. Не проголосує якась «енна» кількість українців – це менше зло, ніж вони стоятимуть і будуть контролюватися ФСБ чи іншими спецслужбами і робити те, що їм скажуть, діяти у якийсь спосіб, який може завдати шкоди українській державі. Там не може йти мова ні про вибори, ні про спостерігачів на ці вибори.
