Українська національна збірна «Ігор нескорених» – це 15 бійців, які захищали країну і зазнали пошкоджень різного ступеню тяжкості. 17 жовтня вони вирушать до Австралії у Сідней, де відбудуться світові змагання. Наразі учасники посилено тренуються, бо налаштовані перемагати, хоча кожен з них має свій унікальний мотив і не менш унікальну історію своєї участі в проекті.
Насправді це ж все не заради «медальок», вкотре нагадує капітан національної збірної України Сергій Ільницький. Це проект реабілітації, і його основна мета – показати, що можливо все, незважаючи на ступінь важкості поранень.
«Кожен зі спортсменів має можливість завоювати медаль. За принцип ми взяли те, що якщо людина може виступати в одному виді спорту, то це не виключає її можливості брати участь в іншому виді. В нас багато спортсменів, які виступають у декількох видах спорту. Юра Дмитренко, якій має ампутацію ноги, виступає в п’яти видах спорту, плаванні в тому числі», – розповідає капітан команди.
Капітан національної збірної унікальний у тому, що є ветераном Збройних сил України, але у 2014 році разом із сином прийшов у добровольче формування і виконує завдання і дотепер у складі «Української добровольчої армії» під керівництвом Дмитра Яроша.
«Командувач Дмитро Ярош виділив мені більше часу для того, щоб я міг займатися. Але справи ніхто не відміняв. Тренуюся під час вільного часу, який маю. Навіть якщо це відрядження по країні або в зону проведення операції Об’єднаних сил (ООС), знаходжу час і можливість для вдосконалення свого фізичного рівня», – розповідає Сергій Ільницький.
Збірна героїв
Історія кожного учасника вражає і вже є героїчною. На українському сайті «Ігор нескорених» можна познайомитися із спортсменами, де у блогах вони розповідають про себе і очікування від змагань.
На відкритому ж тренуванні нашу увагу привернули лучники. Стрільці пліч-о-пліч, під час потужних поривів вітру, випускають стріли прямо в десятки.
Майя Москвич, єдина дівчина в команді, признається, що важко наважувалась на участь. Мріяла про ці ігри, але нікому не казала навіть про участь у відборі. Вона визнає, що мала сумніви, страхи, уникала публічності. Проте тепер із вогнем в очах розповідає, чим стріляння з лука відрізняється за відчуттями від вогнепальної зброї.
«Почала стріляти з лука, коли готувалася до національних змагань. Стріляти з лука можна без навушників, пострілів не чути. В решті – майже те саме. Якщо робити перерви у тренуванні, то влучність падає. Щоб була хороша кучність, треба багато тренуватись, як з лука, так і зі зброї», – розповідає Майя Москвич.
Влучно стріляти з лука можна і без руки, доводить Олександр Зозуляк. Він показує новий протез, який йому зробили в Україні за держзамовленням спеціально для цього виду спорту.
«Повністю карбоновий протез, дуже легенький, спеціальна насадка – американська, щоправда, вчора вона зламалася, доводиться стріляти із поламаною. Це був перший спортивний протез для лука, вироблений в Україні», – каже лучник.
«Рука в Артемівську залишилася», – розповідає Сашко, посміхаючись. Під час боїв за Дебальцеве по хлопцю проїхав ворожий танк.
«Танки прорвалися на нашу позицію, командирський танк пішов по окопу, і так сталося, що я потрапив під цей танк. Як міг ухилявся, але попався, можна сказати. Переїхав руку, по ребрах, по тулубу, потім вирулив і переїхав другу частину… врешті цей танк застряг на мені, і нашим вдалося його підбити», – згадує Олександр Зозуляк.
Раніше в житті він займався стрілянням із лука, тож для відновлення після травми вирішив повернутися до цього спорту. Розлютився вкрай, коли на тестових змаганнях зміг вдало зробити лише один вистріл, тож із завзяттям розпочав тренування.
Минулого року Олександр Зозуляк був у резерві національної збірної, цього разу – в основі. Він признається, що «Ігри нескорених» для нього – це стиль життя, реабілітація, нові можливості і молодість.
Україна в «Іграх нескорених»
16 жовтня національну збірну «Ігор нескорених» можна буде проводити на змагання в аеропорті «Київ». Про точний час організатори пообіцяли повідомити на офіційному сайті.
Україна вдруге бере участь у світових змаганнях «Invictus Games». «Invictus» з латинської — «нескорений».
«Це слово уособлює бійцівський дух чоловіків та жінок, що були поранення, травмовані або захворіли, виконуючи свої службові обов’язки на полі бою», – мовиться на сайті збірної.
Минулого року в Торонто 15 українських ветеранів вибороли 14 медалей, із них 8 – золоті. Цього року в австралійському Сіднеї змагатимуться учасники з 18 країн (долучилась Польща).
В іграх беруть участь: Афганістан, Австралія, Великобританія, Грузія, Данія, Естонія, Ірак, Італія, Йорданія, Канада, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Польща, Румунія, США, Україна і Франція.
«Україна – одна з небагатьох країн-учасниць Ігор, яка проводить відкритий загальнонаціональний відбір до збірної серед усіх інституцій сектору безпеки та оборони замість призначення складу на рівні оборонного відомства. Цьогорічний відбір кандидатів тривав півроку і складався з трьох етапів: реєстрації на сайті, спортивних кваліфікаційних тестувань та національних «Ігор нескорених». Всього у відборі взяло участь 355 поранених ветеранів та військовослужбовців», – зазначають організатори.
Самі «Ігри нескорених» - молодий проект. У 2013 році британський принц Гаррі відвідав «Warrior Games» у США та побачив, яку важливу та корисну роль спорт може відігравати у реабілітації поранених, травмованих або хворих військовослужбовців та ветеранів. Вже у 2014 році заснована принцом Гаррі Фундація «Ігор нескорених» (Invictus Games Foundation) провела перші такі «Ігри нескорених» у Лондоні. Участь у перших Іграх узяли 400 спортсменів із 13 країн.
