«Нам потрібно терміново підвищувати рівень знань у царині ленінізму. Все, про що ми говоримо: криза імперіалізму, міжімперіалістичні конфлікти, війна, політична стратегія і тактика – все це питання ленінізму. Нам слід значно глибше вивчати марксизм-ленінізм». Це не тези якого-небудь радянського партійного вождя чи оратора середини минулого століття. Ці слова написані в 2017 році Ендрю Мюрреєм – британським лівим політиком, одним із головних і найбільш близьких радників лідера Лейбористської партії Джеремі Корбіна.
Днями Служба безпеки України заборонила Мюрреєві на три роки в’їзд на територію країни, заявивши, що Мюррей є загрозою українській національній безпеці, бо є «частиною глобальної пропагандистської мережі Путіна, який продає російську брехню, особливо щодо Криму і війни на сході України».
Хто такий Ендрю Мюррей?
Йому 60 років, і у нього нестандартна біографія. Дідусь Мюррея, Артур Гоуп, 2-й барон Ранкіллур, консервативний політик, у 1940-і роки був передостаннім колоніальним губернатором провінції Мадрас (або Мадраського президентства) в Індії. Онук пішов не в діда: з юності Ендрю Мюррей захоплювався радикальними лівими ідеями і вступив до компартії Великої Британії, коли йому ще не було і двадцяти. Більшу частину своєї професійної кар’єри він займався журналістикою. Серед місць роботи Мюррея є не тільки знайомий всім, хто вивчав англійську мову в СРСР, орган британських комуністів – газета Morning Star (вона існує досі, і Мюррей і зараз туди пописує), але і попередник «Росії сьогодні» – радянське Агентство друку «Новини» (АПН).
Ендрю Мюррей (на фото зліва) і Джеремі Корбін:
Із комуністів у лейбористи Мюррей подався тільки у 2016 році, коли лідером найбільшої лівоцентристської партії Великої Британії був несподівано обраний Джеремі Корбін, за якого партія ідеологічно різко звернула вліво. З Корбіном Мюррея пов’язують давні дружні стосунки. Невдовзі старий комуніст став одним із провідних радників лідера опозиції.
Вони співпрацювали і раніше: Корбін був головою громадської організації «Коаліція «Зупини війну» (Stop the War Coalition, StWC), а Мюррей – його заступником. Саме під їхнім керівництвом на сайті StWC в липні 2014 року, через кілька днів після того, як над Донбасом був збитий малайзійський «Боїнг» рейсу МН17, була опублікована стаття під заголовком «Чи не скочуємося ми до світової війни, як 100 років тому?». У ній трагедію рейсу МН17 порівнювали з убивством австрійського ерцгерцоґа Франца-Фердинанда влітку 1914 року, яке стало приводом для початку Першої світової війни. При цьому в провокуванні війни по всьому світу анонімний автор статті (за даними британської преси, автором був Мюррей) звинувачував виключно Захід і натякав на можливу відповідальність України за загибель «Боїнга».
Це були не перші висловлювання Ендрю Мюррея, що викликали неоднозначну реакцію політиків і ЗМІ. На теракти 11 вересня 2001 року в США він відреагував так: «Імперіалізм – це тероризм сильних, який удень і вночі підживлює помсту слабких». Мюррей також відомий своїми похвалами Сталіну (за якого трудящим нібито жилося краще, ніж в ті ж часи на «буржуазно-імперіалістичному» Заході), закликами до «солідарності» з північнокорейським режимом і підтримкою дій Кремля щодо України після 2014 року. В останньому випадку Мюррей перейшов від ідеологічних декларацій до дій, заснувавши групу під назвою «Солідарність із антифашистським опором в Україні» (SARU). Очевидно, саме діяльність цієї групи привернула до Мюррея увагу СБУ.
SARU, чий сайт виказував останні ознаки активності в 2016 році, займалася пропагандою на Заході діяльності низки ультралівих українських угруповань – зокрема, групи «Боротьба», яка позиціонувала себе як комуністична молодіжна організація. Мюррей і його однодумці змальовували конфлікт на сході України як «війну, розв’язану київським урядом проти людей, що борються за своє право на самовизначення». Українську владу зображували в публікаціях SARU як маріонеток США, Євросоюзу і НАТО.
Наприкінці 2016 року активісти «Українського кіберальянсу» (УКА) опублікували матеріали, отримані в результаті зламу електронної пошти приймальні помічника президента Росії Владислава Суркова. Тоді стало зрозуміло, що багато хто з «клієнтів» SARU, зокрема, «Боротьба», підтримували, назвімо це так, плідні робочі контакти з адміністрацією президента Росії, найчастіше діючи відповідно до отриманих від них «методичних вказівок».
З’ясувалася і цікава деталь, що стосується вже згаданого вище тексту на сайті Stop the War Coalition про малайзійський «Боїнг»: риторичні прийоми, використані в ньому – зокрема, порівняння цієї катастрофи зі сараєвським убивством 1914 року, – збігалися з рекомендаціями, які передавали тоді з Москви українським «товаришам» про те, як слід реагувати на те, що сталося.
Рішення про заборону Ендрю Мюрреєві в’їзду на територію України Київ ухвалив ще в червні, але відомо про це стало лише кілька днів тому.
Сам помічник лідера лейбористів відреагував на заборону через свого представника: «Ендрю повністю відкидає припущення про те, що він є частиною так званої пропагандистської мережі. Він часто критикує Путіна і його уряд. Він ніколи не був в Україні, і у нього немає планів такої поїздки». Що стосується критики Путіна, то в якомусь сенсі Мюррей дійсно нею займається: так, беручи участь в одній із програм російського англомовного телеканалу RT, він зауважив, що «Росія – капіталістична країна, і – як така – не кидає ідеологічного або системного виклику [капіталізмові], як це робив свого часу Радянський Союз». Із точки зору багаторічного комуніста, яким є Ендрю Мюррей, це висловлювання, напевно, можна вважати критичним.
Цілком можливо, Мюррей має проблеми не тільки з українськими, а й із британськими спецслужбами. The Times пише про те, що йому досі не дали спеціального допуску до парламенту, який належить мати помічникам і радникам депутатів. Проте в парламенті він з’являється, і у зв’язку з цим розпочали офіційну перевірку щодо його шефа Джеремі Корбіна. На Корбіна Мюррей офіційно працює півтора робочого дня на тиждень. Сам лідер лейбористів ніяких ознак недовіри своєму радникові у зв’язку з останніми подіями не виявляв. Ба більше, його погляди на український конфлікт і політику Кремля не надто відрізняються від того, що говорить Мюррей.
Колишній лейбористський прем’єр Великої Британії Тоні Блер нещодавно поскаржився на те, що за Корбіна його партія стала «зовсім іншою, і важко сказати, чи цей процес можна повернути назад». Як би там не було, ні різке «полівіння» лейбористів, ані сталіністи в оточенні Джеремі Корбіна, ані симпатії до Кремля не заважають значній частині британського електорату симпатизувати лівим.
За даними останніх опитувань громадської думки, обидві провідні партії – владні консерватори і лейбористи – йдуть «ніздря в ніздрю»: за кожну з них готові проголосувати близько 40% виборців.
Оригінал публікації на сайті Російської служби Радіо Свобода
