Російська влада в Криму раніше заявляла про щорічні «з’їзди українців». У серпні говорили про підготовку до проведення міжнародного заходу – «круглого столу» на тему: «Розвиток зв’язків українців зі співвітчизниками за кордоном». У заході планувалася участь українських делегацій із різних країн. Схожі зібрання за бюджетні кошти з 2019 року проводить на півострові проросійська регіональна організація «Українська громада Криму» (Сімферополь), яку очолює Анастасія Гридчина.
Чи може Кримський півострів проводити «з’їзди українських співвітчизників», як відбувся анонсований захід цього року, чи він став міжнародним, і хто стоїть за проросійськими кримськими українцями – у цьому спробували розібратися Крим.Реалії разом з експертами.
«Співвітчизники за кордоном»: що говорить про них російське законодавство
Згідно з російським законодавством, співвітчизники за кордоном – постійно живуть за межами території Російської Федерації: громадяни Російської Федерації, колишні громадяни СРСР, емігранти та вихідці з Росії, а також особи та їхні нащадки, що належать до народів, які історично живуть на території Росії. Крім того, до них відносять осіб, які зробили вільний вибір на користь духовного, культурного та правового зв’язку з Російською Федерацією, за умови, що родичі таких осіб за прямою висхідною лінією раніше жили на території Російської Федерації. Поняття визначено федеральним законом про державну політику щодо співвітчизників за кордоном.
До цього часу українці не входили до переліку «народів», які історично живуть на території РФ. Перший заступник голови комітету Держдуми у справах СНД, євразійської інтеграції та у зв’язках із співвітчизниками Костянтин Затулін у березні виступив із законодавчою ініціативою. Він пропонує: звузити поняття «співвітчизник», внести до переліку українців та білорусів, а також вилучити з визначення у законі зв’язок із громадянством СРСР, додавши до нього обов’язковість володіння російською мовою.
У 2014 році Росія незаконно анексувала Крим і Севастополь, а у вересні цього року – окуповані нею раніше частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, включивши їх до складу федерації.
У фінансуванні «з’їзду українців» відмовити
Анастасія Гридчина у жовтні 2021 року подала заявку на російський президентський грант щодо «розвитку громадської дипломатії та підтримки співвітчизників». «Українська громада Криму» намагалася претендувати на державне фінансування проведення «IV з’їзду українських співвітчизників з-за кордону в Криму» в 2022 році.
Як свідчать офіційні результати розгляду заявки, проєкт не отримав схвалення та підтримки. Сума, яку організатори з’їзду українців, що не відбувся, планували витратити на форум, становила майже 1 мільйон 157 тисяч рублів.
Відмова Кремля у фінансуванні «з’їзду» не зупинила організаторів. Кошти на потреби «народної дипломатії» були виділені у Криму відповідно до затвердженого в січні Сергієм Аксьоновим (за документами – Аксенов) плану підтримки співвітчизників.
28 жовтня у Сімферополі замість з’їзду провели «круглий стіл у рамках з’їзду», заявивши про участь у ньому кількох осіб із Запорізької та Херсонської областей, угруповань «ЛНР-ДНР», а також гостей із «української діаспори» Білорусі та Польщі.
Під час заходу, який, на думку російських ЗМІ Криму, дозволив учасникам з різних країн ознайомитися з «правдивою інформацією про життя українців» на півострові після 2014 року, обговорювалися питання «впливу українських діаспор за кордоном на політичну обстановку в Україні».
Проросійський кримський ресурс українською мовою «Переяславська рада 2.0» під редакцією Анастасії Гридчиної повідомляє, що «учасники круглого столу обговорили …збереження загальноросійської та української культурної ідентичності, забезпечення захисту інтересів українців, які живуть за кордоном». Основним напрямком подальшої роботи було визначено «цілеспрямоване поновлення штучно зруйнованих братніх зв’язків українців із народами свого цивілізаційного кореня».
Імперський вірус Кремля та носії штучної ідентичності
«Українські співвітчизники» Кремля за кордоном з-поміж російських представників – нечисленні і давно всім відомі. Маргінальних проросійських колаборантів з окупованих територій України та московського керівника «російських русинів» Михайла Куцина до Криму привезли вперше. Решта учасників форуму – представники кримської російської влади. Справжніх українців на «круглому столі» не було.
Політичний радник Світового конгресу українців (СКУ) Тиміш Мартиненко-Кушлянський у бесіді з кореспондентом Крим.Реалії порівняв методи і форми російської влади у спробах конструювати гібридну українську реальність та ідентичність із поширенням коронавірусу, який маскується під виглядом відомих імунітету клітин та викликає у подальшому зараження й запалення всього організму.
«Це те, чим Росія займалася завжди, але зараз особливо активно. На різних рівнях, починаючи з ООН, де російська делегація кілька тижнів пригощає Раду Безпеки абсолютним божевіллям через «українські бойові комарі», і закінчуючи рівнем окупованих територій. Російська імперська ідеологія як коронавірус намагається маскуватися під національну оболонку і потім зайти на поле символів, світогляду, культури, щоб отруїти цілковите середовище. Росія пробує створювати штучну ідентичність, перетягнувши туди українців, і, фактично, задуривши їм голову. Такий самий метод Росія використовує у Криму, просуваючи фейкові українські організації. І це стосується не лише української громади, а й кримськотатарської також. Завданням створених російських організацій є викривлення української ідентичності та свідомості. Вони показують, що нібито все добре з українцями у Криму, але насправді відбуваються жорсткі репресії, дискримінація, переслідування», – наголосив експерт.
Коментуючи на прохання Крим.Реалії «круглий стіл», кандидат наук, кримський історик і представник Крайової Ради українців Криму (КРУК, Київ) Андрій Іванець зазначив, що «Українська громада Криму» – не просто імітаційний російський проєкт під патронатом російських спецслужб, але й організація з назвою, що використовується нею незаконно. Він заявив, що аналогічна структура існувала у Криму до війни, проте її активісти через політику окупантів були змушені залишити свої домівки та виїхати на материк.
Колаборанти, які відіграють роль «кремлівських українців», не є авторитетними чи впливовими особистостями ані в Криму, ані в українській діаспоріАндрій Іванець
«Насправді за цими гучними назвами у Криму стоїть купка маргінальних громадських діячів, які колаборують із Росією. Їх намагаються використовувати в інформаційній війні з 2017 року, коли вперше у Сімферополі проводили «З’їзд української діаспори», захід для виправдання агресії Росії проти України, спроб анексій українських земель та зняття санкцій із держави-агресора. Окупаційна адміністрація наголошувала, що, мовляв, ось тепер справжні представники українського народу звернуться до всього світу, бо Київ не має права говорити від імені всіх українців. Колаборанти, які відіграють роль «кремлівських українців», не є авторитетними чи впливовими особистостями ані в Криму, ані в українській діаспорі. Тому, на мою думку, в 2020-2021 роках і не проводили з’їзд українців. Сьогодні, за умов повномасштабної агресії, потреба камуфлювати геноцидну політику Росії зросла, тому знову намагаються реалізувати таку схему. Всі ці нечисленні сходки – не більше 15-20 осіб – не можуть навіть на належному рівні зімітувати з’їзд української діаспори. Відповідно – примітивне та фейкове «українське життя» в Криму, організоване колаборантами на замовлення окупантів. Коли скликався перший Всесвітній конгрес українців у 1967 році, то зібралися сотні людей за рахунок внутрішніх ресурсів діаспори», – наголосив Андрій Іванець.
Зачистка українського суспільного життя в Росії
Тиміш Мартиненко-Кушлянський заявив, що СКУ безпосередньо стикається з російськими гібридними механізмами у всьому світі, і Кремль повністю відрізав українську діаспору в Росії від Світового конгресу.
З моменту приходу Путіна до влади планомірно робилися кроки, спрямовані на обмеження культурної та освітньої діяльності українських організаційТиміш Мартиненко-Кушлянський
«Усі механізми путінський режим обкатав заздалегідь на території Російської Федерації. У Росії живе найбільша у світі за чисельністю етнічна українська діаспора. Але якщо подивитися на фактичний культурний, інформаційний вимір, то українців у Росії взагалі не видно. І причини дуже прості: з моменту приходу Путіна до влади планомірно робилися кроки, спрямовані на обмеження культурної та освітньої діяльності українських організацій.
Цей маховик був розкручений настільки, що протягом 2010-2012 років організоване українське національне життя в Росії було повністю зламано, організації було знищено, а лідерів заарештували чи залякали. Зникли найсильніші українські діаспоральні організації.
Питання про об’єднання українців у Росії було поставлене на обговорення Світового конгресу. Далі почали знищувати регіональні організації, зокрема змістили керівництво, на його місце «поставили» підконтрольних ФСБ осіб чи співробітників органів безпеки Росії. Інші організації просто ліквідували. Фінальний етап політики зачистки українського суспільного життя в Росії припав на період 2019-2021 років. У 2019 році СКУ був визнаний небажаною організацією в Росії, що практично унеможливило його діяльність на її території. У 2021 році були ухвалені зміни до російського кримінального кодексу, відповідно до яких будь-яка співпраця громадянина Російської Федерації з СКУ – гарантоване кримінальне переслідування та позбавлення волі», – розповів він.
Москва створює фейкові українські організації за кордоном
На думку Андрія Іванця, позиція держави-окупанта щодо українців загалом, а також українців у Криму та в дісапорі однозначно спрямована на дискримінацію, асиміляцію та геноцид української нації, про що свідчать події 2022 року.
Існувати українські організації та українські громади у Криму вільно не можутьАндрій Іванець
«Росія намагається вибудовувати такі «потьомкінські села у сфері міжнаціональних відносин». Усім зрозуміло, що Крим анексований Росією незаконно, тому й намагаються у Кремлі хоч якимись інструментами легалізувати його захоплення. Але висновок один: існувати українські організації та українські громади у Криму вільно не можуть. Якщо у Кремлі твердять, що українці та росіяни – один народ, то для чого їм потрібна українська мова, а тим більше українська державність?» – наголосив Андрій Іванець.
Тим часом, як заявив Тиміш Мартиненко-Кушлянський, завдяки сучасним інформаційним умовам, мужності ЗСУ, кропіткій роботі України та світової української діаспори, а також розумінню ситуації її партнерами за кордоном, світ на сьогодні дуже добре поінформований, що таке «Російська Федерація» та її «гібридна зброя»: всі живуть надією, що деокупація відбудеться незабаром.
«Звичайно, цей гібридний вплив може зберігатися і може мати успіх у зонах особливої загрози: у «податливих» російській пропаганді регіонах – Латинська Америка, Африка, частково Азія.
Спроба Росії створити фейкову мережу українських організацій за кордоном, безумовно, це спроба підірвати організовану українську діаспору, перенести імперський вірус із внутрішнього рівня на зовнішній і глобальний дискурс.
Тенденція становить загрозу і вона небезпечна. Але ми абсолютно впевнені у своїй роботі, працюємо над згуртуванням діаспори, яка на сьогоднішній день повністю мобілізована. Вона дуже активно підтримує Україну, протидіє спробам російських агентів посіяти той самий сумнів», – сказав експерт.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
