Про те, хто і навіщо лобіює постачання російської вакцини від COVID-19 до України, розповідає «Український тиждень». Видання пише, що пандемія стала випробуванням для всього світу, а для Росії – ще й нагодою для чергової іміджевої кампанії. Гуманітарне прикриття для досягнення військово-політичних цілей Москва використовує не вперше, зазначає тижневик. І нагадує про «гумконвої», котрі відправлялись на окупований Донбас.
Навівши ще приклади «благодійності» агресора, автор статті Максим Віхров зазначає, що тепер Москва розігрує іншу партію, широко рекламуючи власну вакцину від COVID-19. Росія оголосила про винахід аж трьох препаратів, найактивніше з яких рекламується «Спутнік V».
Утім, щодо ефективності російських вакцин міжнародна наукова спільнота налаштована скептично – зокрема через те, що Росія знехтувала належним випробуванням препаратів, зазначає дописувач. Але це не заважає Москві розсилати препарат по світу.
В Україні проросійські сили також розгорнули активну інформаційну кампанію на підтримку вакцини. Автор статті стверджує, що «головним промоутером російського препарату в Україні є Віктор Медведчук». На початку жовтня, під час своєї зустрічі із Путіним у Москві, лідер «Опозиційної платформи – За життя» розповів, що зробив щеплення російською вакциною ще у серпні, під час відпочинку в окупованому Криму.
Дописувач переконує, що розмови про російську вакцину для України – у кращому разі просто чергові вкиди, у гіршому – підготовка суспільної думки перед організацією тих чи інших схем постачання препарату з Росії. Останній варіант, на думку автора, украй небажаний як із медичних, так і з політичних міркувань, бо це означатиме, що Росії та її сателітам таки вдалося завезти до України черговий «гумконвой». «І в цьому випадку це вже буде питання об’єктивної дієздатності державної влади – так само, як і налагодження закупівель ефективних вакцин від надійних постачальників», – на цьому наголошується в публікації «Гумконвой 2.0».
Україна не веде жодних переговорів на державному рівні щодо закупівлі та отримання російських вакцин проти коронавірусу SARS-CoV-2, повідомило Міністерство охорони здоров’я 21 жовтня.
Як пояснили у міністерстві, в Україні ліки та вакцини допускаються до використання тільки після державної реєстрації, окрім тих, які готуються в аптеках. Екпертизу ліків, на підставі яких вони утримують державну реєстрацію, здійснює Державний експертний центр МОЗ. Крім того, право на спрощену реєстрацію мають ліки, які вже зареєстровані в Сполучених Штатах, Швейцарії, Японії, Австралії, Канаді та централізовано в Євросоюзі.
Майдан виніс на поверхню цілий пласт проблем, більшість з яких, як стверджує «Український тиждень», стосувалася правоохоронної та судової систем. Однак, як зауважує автор статті Станіслав Козлюк, після Революції гідності «в правоохоронних органах лишилось чимало одіозних кадрів. В судах на своїх посадах залишилися більшість суддів Майдану: люди, які відбирали у протестувальників водійські посвідчення за підробленими протоколами ДАІ, арештовували побитих майданівців і загалом забороняли протести».
В Україні за сім років відбулися дві судові реформи, проте жодну не можна назвати успішною, переконаний дописувач. Так само, як і під час атестації міліціонерів, «найбільш одіозним суддям удалося зберегти посади». «Зокрема, завдяки дірам у законах і українським судам. Не допомогло навіть залучення громадськості, яка мала би контролювати процес оновлення судової системи. На практиці виявилося, що активісти не мали реального впливу на процес, а їхні негативні висновки щодо певних кандидатів просто ігнорували», – наголошується в статті.
Оновлення судової влади обіцяв і президент Володимир Зеленський. Утім, як стверджує автор, його попередня судова реформа так і не відбулася. А нова, яку до кінця року мав би ухвалити парламент, поки що не передбачає реального очищення судової влади.
І донині, як стверджує дописувач, загалом і судова, і правоохоронна системи залишилися незмінними. «Напевно, через те, що вони влаштовують і попередню, і нинішню владу. Адже насамперед цінується лояльність, а не професійність», – на цьому наголошується в статті «Обіцянки на відкуп».
Про що свідчать нещодавні відмови деяких українських митців від державних нагород, аналізує дописувач тижневика «Новое время», письменник Андрій Кокотюха. У статті «Герої проти орденів» він нагадує, режисери Валентин Васянович та Ірина Цілик, фільми яких – «Атлантида» і «Земля блакитна, ніби апельсин» – отримали солідну колекцію нагород на престижних міжнародних майданчиках, нещодавно відмовились від державних нагород в Україні.
Дописувач переконаний, «в Україні брати нагороду з рук нехай не особисто голови держави Володимира Зеленського, а від чинної влади як інституту – не найкращий фінал історії успіху». Навпаки, пише далі автор, є люди, для яких отримати заслужене не з тих рук означає піти проти совісті й зіпсувати біографію. «Публічна відмова у випадку зі згаданими режисерами – форма індивідуального протесту. Який на виході виявився сильнішим і дієвішим за протест умовно масовий. Наприклад, кілька сотень людей під стінами Офісу президента, Верховної Ради або Конституційного суду».
Фокус такого протесту в тому, що влада або окремі її представники не зможуть пояснити акцію підступами політичних опонентів, пише автор. «Своєю відмовою від звань і нагород громадяни не послали владу в нокаут. Вони вліпили публічного дзвінкого ляпаса, що завжди болючіше і вже точно відчутніше», – наголошує Кокотюха.
Посол Канади в Україні Роман Ващук у 2014-2019 роках на онлайн-конференції Наукового товариства імені Шевченка в Канаді перелічив десять головних помилок західних партнерів щодо України при здійсненні реформ. Точніше, сказав, чому реформи не відбулися. Коментуючи виступ дипломата, дописувач «Дзеркала тижня», соціальний психолог Олег Покальчук переконує, що зміни відчутно гальмуються, коли реформатори усвідомлюють, що процес значно прибутковіший за результат, і при вправному його затягуванні можна прогодувати не лише дітей, а ще й онуків. Більше про те, чому, на думку дипломата і психолога, відсутні реформи в Україні, йдеться в матеріалі «Катехизис реформ».
