Газета «День» пише про російські плани в Україні, які стали зрозумілішими після зустрічі радників глав держав «нормандської четвірки» в Берліні.
Видання зазначає, що по завершенню переговорів заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак заявив про досягнуті домовленості. Мовляв, голова української делегації запевнив, що Верховна Рада розгляне питання про коригування постанови про оголошення місцевих виборів. За словами ж керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, українська сторона нічого не обіцяла.
Авторка статті Лариса Волошина зазначає, що Росії вкрай потрібно, щоб постанова Ради про призначення місцевих виборів була переглянута. Причина, пояснює вона, міститься в змінах, що їх зареєстрував депутат від «Слуги народу». «З нової редакції документа – якщо він буде ухвалений – повністю зникають згадки про Росію як країну-агресора. Автори пропонують прибрати слова про відновлення Україною контролю над державним кордоном, про виведення всіх контрольованих, фінансованих, керованих Росією військ та угруповань... Гра полягає в тому, щоб змусити суспільство сперечатися, а чи дійсно влада погодилася на вибори в окупованих районах під російським контролем. Хоча дивитися потрібно в інший бік», – наголошує дописувачка. Принаймні, додає, щоб пильнувати, аби влада не погодилася викреслити з українського законодавства факт російської агресії проти України.
«А що ж патріотична спільнота може протиставити всьому цьому? Марш, скандал у фейсбуці, збір підписів під петицією?» – запитує журналістка. Спрощення та хайп відволікають увагу від розуміння, що у такий тривожний час єдині структури, які є у проукраїнської частини громадян, партійні, зазначає Волошина. І додає, якщо Росія діє системно на всіх фронтах, то колективна Україна відповідає точково. Детальніше – в статті «Люди миру» на марші».
Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської окупації Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці».
Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко вважає, що закон про мову ухвалювали під тиском минулорічної президентської кампанії п’ятого президента України Петра Порошенка, тому він не враховує інших точок зору. Про це міністр сказав в інтерв’ю «Українській правді». Він зазначив, що «посадовці мають розмовляти українською, але ми не можемо забороняти людям говорити так, як вони хочуть».
Утім, як пише тижневик «Країна», закон не поширюється на мову приватного спілкування та мову релігійних обрядів.
«Закони України мають відображати державну політику, а не чиїсь настрої. Цим законом зміцнили роль української мови як одного з чинників розвитку державності», – наголошує дописувач тижневика Сергій Марченко.
Він зазначає, що Ткаченко все життя працював у шоу-бізнесі, заточеному на Росію, і зараз йому на міністерській посаді проводити українську державну мовну політику – це як перекреслити весь свій досвід, зв’язки, бекграунд, переконаний дописувач. Він говорить не як міністр культури України, вважає Марченко, а як людина російського середовища.
«Ткаченко, як і багато людей із теперішньої владної команди, не усвідомлює значення української мови, культури для країни. Культурної політики немає», – зазначає дописувач.
Кожен громадянин України повинен знати українську мову, наголосив президент України Володимир Зеленський у травні цього року.
16 липня 2019 року в Україні набув чинності (за винятком деяких положень, які мають вступити в силу пізніше) закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної»».
«В України немає економічної стратегії. Бачимо прагнення влади допомагати великим фінансово-промисловим групам. Турборежим у перші місяці закрутив гайки малому й середньому бізнесу законами про фіскалізацію», – стверджує в тижневику «Країна» економіст Павло Шеремета. Він вважає, що нині лібертаріанства не помітно, є стратегія зменшення економічної свободи. Утім, каже, є й позитивні рішення, скажімо, ухвалення закону про регулювання банківської галузі та зняття мораторію на приватизацію землі.
Відповідаючи на запитання журналістів про відмінність урядів за президента Зеленського від попередників, економіст зазначив, що перший уряд будь-якого президента – Кучми, Ющенка, Порошенка, Трампа, Макрона – був набагато сильніший за наступні. «Зараз летимо у стіну пандемії, тож можемо говорити вже про перспективу третього уряду Зеленського. Думаю, буде ще слабший навіть за другий», – прогнозує Шеремета. Стаття називається «У парламент має зайти потужний підприємницький клас. Він стоятиме на сторожі свободи».
Минулої неділі в столиці та інших містах Білорусі відбувся «Марш героїв». У Мінську затримали 400 осіб, повідомило МВС. У Бресті проти протестувальників застосували водомет.
«Протистояння в Білорусі набуває позиційного характеру. Суспільство намагається не нарощувати конфлікт і діяти за логікою «всіх не пересадять». Усе ширшає соціальна база протестів. Приєднуються працівники культури, спорту, дипломати, ексурядовці», – зазначає в «Газеті по-українськи» політолог Олег Саакян.
Він переконаний, що після зустрічі у Сочі між російський президентом Володимиром Путіним і Олександром Лукашенком (якого назвали офіційно вшосте президентом Білорусі, з чим не погоджуються протестувальники і опозиція) з'явились нові домовленості, які вони не озвучують. І політолог не здивується, якщо незабаром Москва розповість, як саме інтегруватимуть Білорусь до «союзної держави» з Росією. Експерт не виключає й варіант, що Путін залишить у Білорусі російські війська після військових навчань «Слов'янське братство», які тривають у Білорусі з 14 вересня.
