ОДЕСА – Поки «нове» наукове судно «Борис Александров» готується до виходу у другу експедицію з українським екіпажом, старе судно «Володимир Паршин» майже два роки не можуть доремонтувати – другий транш не виділяють з 2019 року. Задач вистачить на обидва судна, говорять науковці, ба більше, кожне має свою специфіку. Україні потрібно виконувати рамкові директиви Євросоюзу та і надалі складати унікальну базу даних Чорноморського регіону, а без активного використання наукових суден це неможливо. В парламенті обіцяють підняти питання ремонту «Паршина» після першого кварталу 2022 року.
Науковий флот підіймає престиж України та дозволяє країні більш активно брати участь в міжнародних екологічних проєктах, зокрема в рамках «Десятиріччя наук про океан в інтересах стійкого розвитку», говорить Радіо Свобода Віктор Коморін, директор Українського наукового центру екології моря. Він очолює науковий інститут, на баланс якого передали судно «Борис Александров» (колишня «Бельгіка»).
На балансі того ж інституту і наукове судно «Володимир Паршин» – останні роки судно стоїть на Іллічівському судноремонтному заводі. Його почали ремонтувати в 2019 році, але досі не завершили роботи – в 2019 і 2020 роках парламент не закладав в бюджет потрібні кошти.
На думку Коморіна, подібний стан речей може змінитись – про науковий флот України вперше з часів незалежності заговорили настільки голосно і всерйоз. Президент Володимир Зеленський навіть пообіцяв відновити потужності наукового флоту, які мала Україна після розвалу СРСР – близько 30 суден і катерів. Втім, головне – це не кількість суден, а задачі, які вони мають виконати, говорить науковець, і в його інституті задач достатньо для двох суден.
Чим займається Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ)?
Морська наука розподіляється на два основні напрямки – фундаментальна, що досліджує явища в океанах і морях, і прикладна, яка забезпечує природоохоронну діяльність тої чи іншої держави в тій чи іншій галузі морегосподарської діяльності. Один з таких природоохоронних напрямків – це морський моніторинг – контроль стану морської екосистеми за усіма показниками, зокрема фізичний стан, хімічний склад, забрудненість, біологічна різноманітність, і кількість пластику та інші фактори, що впливають на екосистему, розповідає Коморін.
Сучасне супутникове обладнання дає науковцям можливість розуміти, що відбувається на поверхні моря чи океану, збирати інформацію про температуру і солоність води, а також вміст хлорофілу.
«Але, наприклад, сказати, скільки у воді хлорованих вуглеводнів чи важких металів з супутникових даних неможливо. Потрібно йти в море, зібрати проби спеціальними приборами за спеціальними методиками. Доставити проби до лабораторії і там вимірювати – це окрема і дуже непроста задача», – говорить директор інституту.
Завдяки суднам, Україна зможе більш активно брати участь в діючих міжнародних програмах з дослідження океану. Сьогодні УкрНЦЕМ бере участь у 8 міжнародних грантових проєктах і програмах – EMBLAS, «Горизонт 2020», Bridge, Black Sea Connect та інші. Ці проєкти спрямовані на запровадження в Чорноморському регіоні «голубої економіки» – ця концепція об’єднує науку, бізнес і соціальні аспекти. Дані моніторингу передаються до уряду і використовуються для поліпшення якості морського середовища.
Також УкрНЦЕМ є регіональним центром оцінки в рамках конвенції про захист Чорного моря від забруднення та головним з усіх причорноморських інституцій у питанні морського моніторингу. У 2009 році інститут отримав від секретаріату Чорноморської комісії завдання розробити регіональну базу даних по Чорному морю, а з 2017 року завдяки проєкту EMBLAS розширили цю базу. Сьогодні це відкрите джерело наукової інформації, де містяться усі морські дескриптори – гідрохімічні і гідрофізичні, рівень забруднення, а також показники біологічного різноманіття – від фітопланктону до дельфінів та чайок.
Чому науковцям потрібні обидва судна?
До бельгійського подарунку єдиним українським науковим судном у Чорному морі був «Володимир Паршин». Судно було побудоване у 1989 році у Фінляндії, воно укомплектоване сімома лабораторіями та здане виконувати комплекс гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, метеорологічних, радіоекологічних та геоекологічних досліджень води, донних відкладів та морських організмів.
Але останнього разу «Паршин» виходив в море у 2009 році – якраз для проведення екологічного моніторингу. Наступні 10 років «Паршин» простояв на одному з причалів порту «Южний» поблизу Одеси – був не на ходу. Наприкінці 2018 року уряд виділив гроші на його ремонт, але лише частину потрібної суми. За словами Коморіна, з 2019 року на ремонт було витрачено 37 мільйонів. Згідно із планом дворічної давнини, для завершення ремонту було потрібно ще 23 мільйони, але, скоріш за все, фінальна сума буде більша – через зростання цін на сталь і електроенергію.
Своїми враженнями від ремонту судна із Радіо Свобода поділився директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. Наприкінці листопада він їздив на Іллічівський судноремонтний завод з приводу технічного обслуговування криголаму «Ноосфера» та бачив частково відремонтоване судно екологічного моніторингу. За його інформацією, на судно також закупили запчастини та обладнання вартістю близько 9 мільйонів гривень.
«Якщо оцінювати суто «залізо», то встигли відремонтувати на 80%. Але якщо враховувати, що судно має бути ще дообладнане, то ремонт і переоснащення зробили десь на 60-70%. Той ремонт, що встигли зробити, виконали якісно. На доремонтування потрібно, якщо робити по мінімуму, – 23 мільйони гривень, а якщо робити так, щоб судно можна було виставляти на тендери Євросоюзу, - десь 35 мільйонів гривень», – говорить Дикий.
У 2019 році королівство Бельгія запропонувало подарувати українським науковцям судно «Бельгіка», зараз його назвали «Борис Александров» на честь загиблого в пожежі директора Інституту морської біології Національної академії наук України. Це судно унікальне для чорноморського регіону, і хоча воно схоже за розмірами і структурою із «Паршиним», в кожного є свої особливості, розповідає Коморін.
«Головна особливість «Бельгіки» – наявність тралових лебідок і лабораторії швидкої заморозки, яка дозволяє здійснювати науковий вилов риби і досліджувати екосистему за індикаторами, пов’язаними із рибним промислом. У «Паршина» та інших суден, що працюють в Чорноморському регіоні, такої можливості немає. Проте у «Паршина» свої особливості – він може взяти не 12, а 20 науковців на борт, крім того, це судно льодового класу», – уточнює науковець.
Обидва судна можна використовувати не тільки в Чорному морі, але по усьому світу. А це означає, що Україна зможе брати участь в океанографічних проєктах та інтегруватись у світову науку. Але головне – це наукові дослідження в Чорному морі та виконання обов’язків з реалізації європейської політики у сфері охорони довкілля та моніторингу. І тут для кожного судна свої задачі.
У грудні науковці України вирушать у морську експедицію на новому судні «Борис Александров» – фоторепортаж
«Паршин» будувався як океанографічне судно, причому його робили у Фінляндії – це впливає на якість. В першу чергу, судно призначене для робіт з гідрофізики, гідрохімії та вимірювання забруднення води. На ньому не можна робити досліджень рибних запасів, популяції видів риби тощо.
«Бельгіка», навпаки, саме для цього призначена – це спеціалізоване судно для біологічних досліджень. Україна має імплементувати низку європейських директив у сфері довкілля, зокрема рамкову директиву про морську стратегію, водну рамкову директиву, і спільну політику рибальства. І в останньому документі прописано, що моніторинг рибних запасів має робитись незалежно від рибного промислу, а в нас сьогодні його роблять ті ж, хто заробляє на вилові риби», – говорить Дикий.
За підрахунками науковця, для повної імплементації європейських директив, щороку потрібно щонайменше 12 ближніх і 4 далеких моніторингових експедицій по Чорному морю, а також 6 суто «рибних» рейсів.
На ремонт «Паршина» спробують знайти гроші навесні-влітку 2022 року
У проєкт державного бюджету, який зараз проходить процес доопрацювання, гроші на ремонт «Паршина» не внесено, але для цього ще є час, наполягає Дикий. Як стало відомо з засідання погоджувальної ради, державний бюджет на 2022 рік планують розглянути у залі Верховної Ради 2 грудня. При цьому документ надішлють у парламент лише за добу до цього.
Втім, як пояснив Радіо Свобода голова парламентського комітету з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко, правки до бюджету потрібно було вносити до 1 жовтня, а сам він почув про проблему «Паршина» лише два тижні тому. Комітет разом із виконувачем обов’язків міністра встигли закласти до бюджету тільки кошти на «Бориса Александрова».
«Паршин» на 80% відремонтований за рахунок попередніх грошей. Але залишилось його відремонтувати, щоб судно було спроможне виконувати гідробіологічні дослідження, дослідження хімічні тощо. Потрібне обладнання – ось ці 35 мільйонів гривень потрібні на обладнання. За підсумками першого кварталу 2022 року ми будемо пробувати знаходити додаткове фінансування на ремонт «Паршина», оскільки ця проблема вже піднята і зараз обговорюється і має бути вирішена», – заявив Бондаренко.
Втім, проблеми із фінансуванням не тільки ремонту наукового судна. За словами директора УкрНЦЕМ, протягом останніх чотирьох років науковий заклад отримував лише близько 10 мільйонів гривень на рік – на 140 працівників, які мають виконувати наукові задачі.
«Сьогодні працівники отримують 0,65% ставки – 7-8 днів на місяць вони беруть «за власний рахунок». Трохи виручають гранти, але їх також просто так не дають. По них потрібно працювати, для участі потрібно мати певну кваліфікацію та знати англійську мову», – уточнює Коморін.
Лобіювати витрати на екологію складніше ще й через те, що посада міністра досі залишається вакантною – його обов’язки виконує колишній перший заступник. Але головні напрямки діяльності УкрНЦЕМ реалізуються, а президент і парламент розуміють значимість наукового флоту і моніторингу для України як морської держави, додає Коморін.
Український криголам: судно британської побудови зберегло англійський комфорт (фото зсередини)
Фінансування самого закладу, а також, звісно, формування державної політики у сфері екології залежить від наявності в уряді повноправного міністра екології, погоджується Бондаренко. Поки що офіційного подання кандидатів на посаду не було.
«У цього міністерства 14 державних політик – це чи не найбільша кількість політик з усіх міністерств. І по кожному напрямку саме міністр, а не виконувач обов’язків, має формувати політику, доносити її до всіх ланок державної влади і отримувати підтримку, зокрема фінансування. Якщо кандидатуру не подадуть на наступному пленарному тижні (14–17 грудня), то це буде величезний удар по всій сфері захисту довкілля. Тому що наступні подібні засідання зможуть відбутися тільки майже наприкінці січня», – говорить народний депутат.
За словами Олега Бондаренка, поки що до комітету не поступало запитів на достатнє фінансування УкрНЦЕМ – якщо міністерство і подавало їх до уряду, вони були «порізані» на етапі узгодження.
