У глобальній боротьбі за вакцину проти COVID-19 Україна постала як маргіналізована прикордонна країна. Як це вже траплялося в історії України, держава опинилась на роздоріжжі між європейським товариством та великими авторитарними імперіями Євразії.
З одного боку – країни-члени ЄС, які вже замовили свої вакцини та розпочали національні кампанії вакцинації. За винятком відносно невеликого контракту з Moderna, практично всі інші вакцини, які використовуються в Європейському союзі, розроблені або виготовлені в ЄС.
З іншого боку – Росія та Китай. Обидві наддержави втілюють агресивні стратегії поширення вакцини, метою яких є перетворення світового попиту на вакцинацію в геополітичну перевагу.
Україна є найбільшою позаблоковою державою в регіоні, яка зараз намагається забезпечити постачання вакцин. Всі країни регіону стоять перед важким вибором. Можливі наслідки стосуються не лише сфери охорони здоров’я але, ймовірно, також вплинуть на дипломатичні відносини країн у майбутньому.
Неоголошена війна України з Росією, яка триває сім років, ще більше ускладнює ситуацію для Києва та перетворює постачання вакцин у питання національної безпеки.
Серед країн, з якими межує Україна, Білорусь надала перевагу російській вакцині Sputnik V, що можна було передбачити, а Туреччина підписала великий контракт з китайським виробником Sinovac. Тим часом Сербія замовила як російську вакцину Sputnik V, так і китайську від Sinopharm.
Для балканських країн, які не є членами ЄС, а також для України та Молдови, вибір є дещо складнішим. Ці країни повинні балансувати між своїм довготривалим прагненням європейської інтеграції та практичними аспектами боротьби з пандемією.
Певною мірою Україна та інші країни регіону стали жертвами обставин. Очевидно, що ЄС зосередив свою увагу на потребах у щепленні держав-членів, таким чином залишивши тих, хто за межами ЄС, з обмеженою кількістю можливостей, окрім очікування та звертання до Китаю та Росії.
Все менша група країн, які ще досі повинні забезпечити постачання вакцин, змушена шукати креативні рішення. Молдова змогла придбати деякі вакцини Pfizer-BioNTech через Румунію, тоді як Албанія отримала певну кількість доз від країни ЄС, яка не розголошується.
Проте враховуючи, що часу все менше, поширеною є думка, що нині обмежений доступ до західних вакцин може незабаром змусити держави шукати їх в інших країнах.
ЄС розуміє цю проблему. Тринадцять країн-членів ЄС, здебільшого з Центральної Європи та Балтії, нещодавно закликали Єврокомісію допомогти Україні та балканським країнам забезпечити постачання вакцин.
Як і очікувалось, проросійські політики з Сербії, Боснії і Герцеговини та Чорногорії прагнуть скористатися ситуацією. Це також стосується й України, де проросійські політичні сили намагаються просунути російську вакцину та сподіваються використати її як інструмент для відновлення двосторонніх зв’язків, які були пошкоджені довготривалим конфліктом між двома країнами.
Неспроможність України отримати достатню кількість вакцин стала все більш серйозним питанням протягом останніх декількох місяців. До початку 2021 року Україна не уклала жодного контракту щодо поставок вакцин та надала лише дуже загальні обіцянки щодо гуманітарних поставок вакцини в рамках COVAX десь навесні.
Наприкінці січня президент Зеленський пообіцяв, що мільйон доз від «провідного виробника» будуть доставлені, а щеплення розпочнеться в лютому. Київ також уклав угоду на 1,9 мільйона доз із китайською компанією Sinovac. Однак для країни з населенням понад 40 мільйонів це є невеликий прогрес.
Крім того, важливими є питання щодо довіри до китайської вакцини, ефективність якої, як повідомляється, становить трохи більше за 50%.
Проблеми вакцинації в Україні загострюються через напружені відносини між Міністерством охорони здоров’я та агентством «Медичні закупівлі України». Агентство було створене у 2018 році в рамках масштабних реформ у галузі охорони здоров’я з метою зменшення корупції у сфері державних закупівель ліків.
Наприкінці 2020 року агентство було готове вступити у боротьбу на світовому ринку вакцин від COVID-19. Натомість Міністерство охорони здоров’я вирішило взяти на себе відповідальність за закупівлі. Це рішення стало поштовхом для можливого повернення до корупції, яка мала місце до реформ.
Після низки публічних протистоянь між МОЗ та агентством уряд нарешті погодився передати закупівлі до міжнародної компанії Crown Agents. Ці ігри в боротьбі за владу, в поєднанні з пасивною поведінкою України на ринку вакцин, створили перешкоди для країни у розробці відповідного портфеля контрактів та спричинили відкладання початку масового щеплення щонайменше до весни 2021 року.
Поточний підхід України щодо вакцин є рецептом для геополітичної катастрофи. Враховуючи те, що початок національної кампанії вакцинації ще не скоро і напруженість серед суспільства постійно зростає, так як українці постраждали від економічних труднощів та прагнуть повернутися до нормальних обставин, умови є ідеальними для Росії. Якщо протягом лютого та березня в країні не відбудеться значного поступу щодо закупівлі вакцин, то, швидше за все, Москва намагатиметься використати на свою користь труднощі в Україні.
Зараз ще не пізно покращити ситуацію, проте бракує часу. Україні потрібно швидко ухвалювати рішення, щоб забезпечити необхідні вакцини від авторитетних європейських джерел. Я сподіваюсь, що зараз українські чиновники зосереджують свої зусилля на зверненні до європейських партнерів та попросять максимальної допомоги. Поточні труднощі в Україні, пов’язані з COVID-19, є великими, але питання вакцинації є також можливістю підкреслити наміри країни продовжувати шлях до європейської інтеграції.
Передрук із дозволу «Атлантичної ради» США
Павло Ковтонюк – керівник Центру економіки охорони здоров'я Київської школи економіки, в 2016–2019 роках був заступником міністра охорони здоров’я України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
