Впродовж минулої доби в Україні виявили найменшу за майже місяць кількість нових випадків COVID-19 – 7 856. На день раніше їх було майже 20 тисяч за добу – тоді ж у Європі за кількістю нових випадків Україна перебувала на другому місці після Польщі. При цьому в українському Міністерстві охорони здоров’я прогнозували ще більше зростання захворюваності – говорили про ймовірність до 30 тисяч нових випадків на добу в найближчі десять днів. Що відбувається зараз з пандемією в країні, в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», розповів лікар-інфекціоніст Федір Лапій.
– Як би ви описали те, що зараз відбувається з пандемією в країні? Ось все, вже страшно, вже край?
Хмельницька область зараз дуже-дуже-дуже «червона». В Києві більш ніж на 100% зайняті ліжка у дорослих стаціонарах
– Не зовсім, я хотів би уточнити деякі дані, тому що, якщо ми говоримо про західні регіони України – Закарпаття, Івано-Франківська область, Чернівецька область, Вінницька область, яка розташована недалеко від західних регіонів України, – у них уже пішов спад захворюваності, пішов спад госпіталізації. Я не кажу тільки про офіційні цифри, я говорю про те, що відчувають мої колеги, що навантаження на стаціонари там почало зменшуватися, але ще в лютому увійшли в, можна назвати це, третю хвилю. І вони першими потрапили в «червону» зону, де були запроваджені обмеження. Між Вінницькою та Івано-Франківською областями розташована Тернопільська область, Хмельницька область, то Хмельницька область зараз дуже-дуже-дуже «червона», там дуже зростає захворюваність на COVID-19. А в Києві, на жаль, дійсно більш ніж на 100% зайняті ліжка у дорослих стаціонарах.
Він каже: «Ми за два тижні маємо таку кількість дітей, як за останні пів року»
Я зараз більше займаюся питаннями вакцинації, але періодично приїжджаю на роботу, ось був на роботі, проходив коридорами, бачив, що практично всі палати, бокси зайняті дітьми, незрозуміло, що з батьками. А люди запитували в колег: «Що, відчуття яке?». Він каже: «Ми за два тижні маємо таку кількість дітей, як за останні пів року». Тобто це відчутно, тому що якщо хворіють діти, значить, дорослі хворіють ще більше.
– Історії про те, як медики відмовляють, наприклад, від вакцинації в Україні, про те, як медики призначають антибіотики просто заздалегідь, про всяк випадок, коли ще немає запалення, мене, чесно кажучи, шокують. Як ви оцінюєте рівень українських медиків? Особливо в регіонах.
Дуже багато медиків неприхильні до вакцинації, і ми маємо досить низький рівень охоплення – близько 30% від тих, кого б ми хотіли щепити на першому етапі
– Дуже підступне запитання, запитання з підступом. Я не можу, звичайно, звинуватити своїх колег і не готовий про це говорити. Я всередині країни говорю те, що думаю, і деякі колеги мене за це поважають, деякі зляться. Але дійсно, на жаль, з питаннями вакцинації у нас, я не сказав би в останні роки, але як спадок ще від радянських часів, дуже багато медиків неприхильні до вакцинації, і ми маємо досить низький рівень охоплення – близько 30% від тих, кого б ми хотіли щепити на першому етапі. Вакцина зараз є, ми очікуємо найближчим часом ще поставки вакцин, і ми вже почали щеплювати лікарів сімейної медицини, ми почали щеплювати людей, старших за 80 років. Навіть коли ми говоримо про залишки у флаконі, то люди 60-70 років можуть вже отримати вакцину.
– Хочу запитати з приводу медикаментів. Виявилося так, що мені довелося буквально вчора (10 квітня) вночі шукати антибіотик для мами, необхідного антибіотика, який виписав лікар, не було в моєму рідному місті Приморську, це Запорізька область, і замовляли його, шукали в Маріуполі, передавали автобусами і так далі. Я намагаюся зрозуміти, це типова ситуація для всієї країни чи це просто щось з Приморську не так? Чи дійсно вже в усій країні відчувається нестача ліків?
– Ви знаєте, звичайно, ажіотаж був раніше щодо антибіотиків, коли сказали, що азитроміцин допомагає, його потрібно приймати – він відразу ж зник з аптечних мереж. Потім точно так само зникали і інші препарати: гідроксихлорохін зник відразу, коли з'явилися чутки про те, що він ефективний. Але я не можу сказати, що зараз є проблеми з антибіотиками, можливо, дійсно якісь дуже рідкісні і, можливо, питання з Приморськом у Запорізькій області – питання, яке пов'язане з логістикою. Але днями, в понеділок, я спілкувався зі своїм колегою-анестезіологом, він працює в київській лікарні саме як лікар-анестезіолог-реаніматолог. Він сказав, що нас місто забезпечує ліками повністю. Тобто пацієнти не купують, не приносять ліки. Але я не можу говорити, що так у всіх регіонах України.
– Не у всіх точно, в Приморську це точно не так.
– Я не заперечую цього абсолютно.
– Розгорілася заочна суперечка між прем'єр-міністром Шмигалем і мером Києва Віталієм Кличком. Кличко стверджує: «Необхідний комплексний локдаун у всій країні з забороною їздити між регіонами». А Шмигаль відповідає: «Ні». Ви в цій суперечці на чиєму боці?
– Я, напевно, більше на стороні мера Києва Віталія Кличка. Якщо ми говоримо про Київ, то навколо Києва є багато маленьких міст-сателітів, сіл, і ось в Києві з понеділка громадський транспорт працює за спецперепустками, у мене його немає, до речі. І багато хто навіть теж його не отримав. Тобто проїхатися, крім як на таксі, практично містом неможливо. Багато хто зараз їздить велосипедами і самокатами. Але якщо ми говоримо, що в місті є обмеження, але багато хто їде до Києва з околиць, і той же автобус, сполучення з містами-сателітами, звідки люди приїжджають на роботу, в офіси, в магазини, я не говорю про промислові магазини, я говорю про продуктові, припустимо, то там обмежень на переміщення немає, транспорт працює. Я точно так само, наприклад, працюю в Києві, а живу під Києвом. І багато хто точно так само робить: мої сусіди всі працюють в Києві, і тут питання в тому, чи можна вирішити питання з COVID-19 тільки в Києві без Київській області, – мені здається, дуже сумнівно.
– А скажіть, той спалах, що зараз в Україні відбувається. Якби локдаун би більш жорсткий запровадили раніше, ніж це зробили зараз, раніше, ніж ці зони – вдалося б уникнути чи це неминуча історія?
Для чого потрібен локдаун? Для того, щоб попередити дуже багато важких випадків, попередити велику кількість смертей
– Для чого потрібен локдаун? Для того, щоб попередити дуже багато важких випадків, попередити велику кількість смертей, щоб система могла впоратися. В принципі, у нас достатньо стін, куди можна було б поміщати пацієнтів, і можна навіть доставити ліжка. Але стіни ж не лікують, а надають допомогу медичні працівники. І коли ДСНС, Державна служба з надзвичайних ситуацій, зверталася в Києві з пропозицією розгорнути мобільні госпіталі – окей, ми розгорнемо мобільні госпіталі, а працювати хто в них буде? Вони ж потрібні не для того, щоб сховатися від дощу.
– Тобто питання в фахівцях.
– Зрозуміло, що, в принципі, такий адаптивний карантин має певний свій ефект, але більш ефективно, тут ніхто не стане, швидше за все, мені заперечувати, що так, як це прийнято в Австрії або прийнято в Німеччині, або в тій же Литві, коли суворо контролюються переміщення навіть всередині районів, що дозволяє попередити багато випадків, для мене є, чесно кажучи, великою загадкою, чому в жовтні Україна не запровадила жорсткий локдаун.
