Валерію Гудзенко, яку знайшли мертвою у Німеччині, поховали на Батьківщині, у Павлограді, що на Дніпропетровщині. 3 червня 9-річна дитина зникла в місті Дебельн. За тиждень, 11 червня, згідно з повідомленням німецьких ЗМІ, її тіло виявили в лісі за чотири кілометри від дому. Батько загиблої, український військовий Роман Гудзенко, каже: на початку повномасштабної війни його тепер вже колишня дружина виїхала з їхніми двома доньками до ЄС, де вони отримали тимчасовий захист як біженці.
Про те, що сталося в Німеччині, чи допомагає йому держава Україна та за що хапається, аби жити далі, чоловік розповів в інтерв'ю проєкту Радіо Свобода «Ти як?». Редакція також поспілкувалася із юристкою, що представляє інтереси потерпілого у Німеччині і розповідає, що нині відомо про хід слідства.
Як виїхали до Німеччини
Мені було погано, коли я повертався зі служби – а дім був пустий, а зараз це неможливоРоман Гудзенко
«Зараз в кімнаті доньки, і мені наскільки важко… Все, що є в домі, на подвір'ї, про неї нагадує. Робив в бетоні відбитки наші. Я їй гойдалку робив, пісочницю робив, будиночок робив. Мені дуже важко. Мені було погано, коли я повертався зі служби – а дім був пустий, а зараз це неможливо. Кладовище, де похована Валерія, – буквально 400 метрів від дому. Я постійно заходжу, але… Це жах, просто жах…. Підтримують друзі. Навіть люди з Німеччини», – ділиться Роман Гудзенко, батько загиблої Валерії.
До повномасштабної війни він працював на одній із шахт Павлограда. Вторгнення застало його з дружиною і двома доньками в рідному місті. Жінка з дітьми у березні 2022 року виїхала на захід України, а потім вони повернулися до міста, та вже 19 квітня 2022 вирушила за кордон. А сам Роман у червні, каже, став військовим.
Спершу, зі слів чоловіка, служив у штурмовому підрозділі на Херсонщині, далі – вогнеметником на Донецькому напрямку, пройшов Бахмут, отримав поранення під Соледаром.
Каже, увесь час підтримував зв'язок зі своєю родиною за кордоном, чекав на їхнє повернення додому. Але сім'я розпалася.
«Я розлучився наприкінці жовтня 2023 року. Дружина не поверталася – це й була причина нашого розлучення», – говорить Роман.
Рідні чоловіка перебралися до міста Дебельн. Дружина з двома доньками жили на соцвиплати. Старша донька, якій на момент виїзду з України було сім років, навчалася в німецькій школі. Меншій дитині було 1,5 роки – за кордоном вона пішла в дитсадок. Дружина, каже, опікувалася домашніми справами.
«Два рази на місяць вона (колишня дружина обіцяла – ред.) буде скидати фотографії (дітей – ред.). Так тривало й протягом останнього року – у мене була можливість спілкуватися з доньками раз-два на тиждень. Зовні – вони були вдягнені, нагодовані, все добре – у цьому питань немає. Старша донька ходила на дзюдо, молодша – до садка. Але була низка моментів, які мені не подобалися щодо виховання – у мене інший підхід», – згадує чоловік.
З його слів, старша донька дуже хотіла додому: «Молодша ще не звикла до того життя, яке було в Україні, а старша – їй цього не вистачало, вона дуже хотіла додому. Вона мені це казала: «Тату, я так хочу до тебе».
Роман згадує: Лера була дуже навантажена навчанням. Училася в німецькій школі й паралельно тягнула українську програму: «В українській програмі вона була в класі «Інтелект», там підсилена математика, вивчення англійської».
Зґвалтування не було
3 червня його старша донька, на той час – уже дев'ятирічна Валерія – зникла. За тиждень, 11 червня її тіло виявили в лісі за чотири кілометри від дому.
Слідство в Німеччині триває. Роман їздив туди, аби надати свідчення, побачитися з молодшою донькою та забрати тіло старшої для поховання на Батьківщині.
Загалом у Німеччині він провів вісім днів. Бачився і з колишньою дружиною, говорить Роман: «Я вперше за два роки побачив молодшу доньку».
З його слів, офіційно слідство йому не говорить, що дівчинку вбили, мовляв, поки кажуть про загибель.
Навіть причина смерті мені невідома. Слідство поки її не оприлюднюєРоман Гудзенко
«Щодо слідства – мені нічого не розповідали, лише було кілька дотичних запитань, але нічого конкретного. І навіть щодо підозрюваного, затриманого в Чехії, кажуть, це витік інформації, проводять внутрішнє розслідування. Тобто – нічого. Навіть причина смерті мені невідома. Слідство поки її не оприлюднює. Кажуть, у них є на те причини. Вони мене тільки заспокоїли, що це було не зґвалтування. Я думаю, що це було вбивство».
Під підозру у злочині в Німеччині, за повідомленням місцевих ЗМІ, потрапили двоє чоловіків, з якими контактувала жінка. Видання BILD написало, що один з них – 36-річний громадянин Молдови Андрій. Другий – 50-річний біженець з України. Він був сусідом родини. Пізніше стало відомо, що Андрія затримали в Чехії і екстрадували до Німеччини.
За даними німецьких ЗМІ, він був знайомий з матір'ю Валерії і, ймовірно, перебував у стосунках з нею. Громадянина Молдови заарештували в Празі 14 червня після оголошення його в розшук за національним і європейським ордером на арешт.
Наразі підозрюваний не коментує звинувачення в злочині проти Валерії. Він перебуває під вартою у в'язниці в Саксонії. Прокуратура німецького Хемніца поки що не надала жодної інформації про точні обставини смерті дитини.
Щодо іншого знайомого жінки, поліція також розглядала причетність до злочину 50-річного українця, який був сусідом родини Валерії. Його підозрювали у переслідуванні дівчинки, але його причетність до смерті не підтвердилася.
Батько загиблої дівчинки каже: про одного з чоловіків він дещо знає: «Один з підозрюваних – у них з дружиною були стосунки. Я про це дізнався за тиждень-півтора до розлучення. Але всі подробиці спливли лише зараз. Я це слідству все передавав, що знаю. Я про нього дізнався в червні минулого року. Колишня дружина розповідала, що він її переслідував».
У Німеччині, зазначає Роман, буде декілька судових процесів – коли завершать слідство, має відбутися суд за кримінальним провадженням про вбивство його доньки. Він також ініціює судові процеси щодо позбавлення батьківських прав колишньої дружини й повернення меншої доньки жити до нього.
Я ризикував життям, дбав про цю державу, про людей – і невже зараз держава не може подбати про мене?Роман Гудзенко
«Я як був в Німеччині, в органах опіки, – просив у них допомоги. Надав докази того, що того, що сталося, достатнього, аби донька жила зі мною. На що вони відповіли, що не можуть зважати на те, що було, а лише – що є зараз. Зразу після цього я поїхав у Берлін до посольства. Там мені сказали: «Вас багато – ми одні, юриста у нас немає, навіть такої посади». Тобто допомогти не можуть нічим. Мені дали номер і адресу адвокатського бюро, сказали, що то українці, які в Берліні практикують. Але таких там немає взагалі. Там офіс, де можуть надати інформацію про всіх адвокатів Німеччини і те, якими мовами вони розмовляють. Україномовних серед них немає. Щодо посольства, я не розумію, що вони зможуть вдіяти… Невже я два роки був в армії, отримав поранення, лікувався чотири місяці, невже я ризикував життям, дбав про цю державу, про людей – і невже зараз держава не може подбати про мене?», – говорить він.
Судові процеси
Брати участь у судах у Німеччині, будучи українським військовослужбовцем, неможливо, каже Роман: «Мені треба бути в Німеччині. Підстав для звільнення з армії немає. Тим часом треба буде з'являтися на всі засідання суду. З України це робити неможливо. І навіть для того, щоб дитину забрати в матері – суд піде на це лише в тому випадку, якщо я буду перебувати в Німеччині. Німеччина не передасть дитину до України. Оскільки я військовослужбовець, я не знаю, що з цим робити. Я спілкувався з юристами у своїй частині – і вони не можуть нічого відповісти. Тобто таких прецедентів не було».
Роман збирається звертатися до правозахисників. Що ж до своєї молодшої доньки, то він розповів, що зараз їй 3,5 роки. За два роки війни вони бачилися лише раз, у червні, в Німеччині: «Я її побачив – вона мене впізнала. І дуже добре йшла на контакт. Я спілкувався з нею тільки три дні в Німеччині, два дні по півтори години і один день – п'ять. Це все, що мені дозволили, і тільки в присутності поліції».
«З нею працювали психологи, вони їй пояснили, що «Лєрочка на небі, на хмарці, дивиться на неї». Я знаю, що в перші дні вона всюди шукала Лєру, бо вони завжди були разом. Мені це важко, а як сестричці… А зараз вона – нормально».
Зараз чоловік живе надією знайти вбивцю старшої доньки й забрати до себе молодшу: «Я заспокоюся тільки тоді, коли винні будуть покарані, а донька буде зі мною. Мені того, що робиться, – недостатньо. Я буду стояти на своєму».
«Щодо матеріалів слідства – там не так, як у нас. Матеріали можна буде отримати, як слідство закінчиться, тільки через адвоката. Я вже його знайшов, ми вже працюємо з ним. Він у Берліні», – розказав Роман.
Адвокатка чоловіка Катерина Бобровська розпочала надавати правову допомогу Роману Гудзенку в червні 2024 року. Вона – одна з чотирьох адвокатів, які наразі консультують батька.
Під час досудового розслідування деталі справи не розголошуються, зокрема, і причина смерті дитиниКатерина Бобровська
Зазначає: в Німеччині порушено та триває досудове розслідування кримінальної справи за фактом вбивства дитини. Провадження відкрите і в Україні, каже юристка, але стаття зникнення дитини досі не перекваліфікована, хоча поліція отримала від батька підтвердження – свідоцтво про смерть дитини.
«Під час досудового розслідування деталі справи не розголошуються, зокрема, і причина смерті дитини. Крім того, у Німеччині, як і в Україні, супроводжується цивільний процес щодо визначення часу спілкування молодшої доньки Романа Гудзенка, визначення місця проживання дитини та інші процеси, про які ми будемо повідомляти поступово», – сказала адвокатка.
Радіо Свобода намагалося зв'язатися з матір'ю загиблої в Німеччині дитини, аби взяти коментар бодай через соцмережу, але реакції на повідомлення поки немає. Утім, редакція готова надати слово жінці, щойно це стане можливим.
Це не перший випадок злочинів щодо українських дітей-біженців у Німеччині. Раніше Радіо Свобода розповідало, що в лютому 2024 року в Німеччині внаслідок нападу загинув 17-річний український баскетболіст юнацької збірної України (2022 рік) Володимир Єрмаков, а його друг Артем Козаченко був поранений і помер у лікарні.
Хлопці приїхали до Німеччини, рятуючись від повномасштабної війни Росії проти України. Вони грали за молодіжну баскетбольну команду ART Giants (U-19) з Дюссельдорфа. У нападі й убивстві підозрюють кількох підлітків, про мотиви злочину не повідомлялося.
У серпні 2023 року, як повідомляв раніше проєкт «Ти як?», у німецькому місті Айнбеку російськомовний чоловік напав на групу дітей-біженців, які розмовляли між собою українською мовою. Зазначалося, що невідомий кинув 10-річного хлопчика у канаву з мосту – дитина отримала струс мозку, забій плеча та ноги. Спершу поліція розслідувала цю справу як замах на вбивство. Потім правоохоронці припустили, що перші свідчення дитини могли бути неправдивими, і закрили справу.
У квітні 2024 року земельний суд німецького Гамбурга засудив 43-річного чиновника Денніса В. до 8 років позбавлення волі за сексуальне насильство над двома дітьми з сім'ї українських біженців та виробництво дитячої порнографії. Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» тоді дізнався, що йдеться про двох українських хлопчиків дев'яти та 11 років. У період з березня 2022 року до квітня 2023 року, як встановило слідство, злочинець неодноразово вчиняв сексуальне насильство над дітьми-біженцями.
За даними німецької влади, наразі в Німеччині перебуває 1,1 мільйона громадян України, які в'їхали у країну з початку повномасштабного вторгнення. У цій країні ЄС вони отримують широкий спектр допомоги, а самих біженців у соціальних правах фактично прирівняли до німців.
Форум