30-31 жовтня глава дипломатії Туркменистану Рашид Мередов відвідав Кабул. Головною темою переговорів з тимчасовим урядом талібів був газопровід Туркменистан-Афганістан-Пакистан-Індія (ТАПІ).
Президент Туркменистану Гурбангули Бердимухамедов прийшов до влади 15 років тому, і з того часу він лише те й робив, що думав про ТАПІ. Але авторитарному правителю варто б було звернути увагу на Транскаспійський газопровід (ТКГ), зазначають фахівці.
Туркменистан не приєднаний газопроводами до інших ринків, тож нинішній період рекордних цін на газ на світових ринках не вплинув на центральноазійську країну. Ашхабаду має бути соромно за це, адже країна володіє четвертими за величиною підтвердженими запасами природного газу на планеті.
Продавці у Кабулі
Мередов зустрівся з талібами: виконувачем обов'язків міністра закордонних справ Аміром Ханом Муттакі, виконувачем обов'язків віцепрем'єр-міністра Абдулом Саламом Ханафі та виконувачем обов'язків міністра оборони Мавлаві Мохаммадом Якубом, сином померлого лідера «Талібану» мулли Омара.
На порядку денному їхніх зустрічей були «важливі питання, зокрема TAPI, залізниця та електроенергія», розповів Мутаккі.
Якуб написав у твітері: «Я безпосередньо відповідаю за безпекову складову TAПI… Ми підемо на будь-які жертви заради реалізації цього національного проєкту».
TAПІ обговорювали з урядом колишнього президента Афганістану Ашрафа Гані, а також з його попередником Хамідом Карзаєм. Про це говорили ще у 1990-х, під час першого приходу до влади «Талібану».
Афганська влада з 2010 року обіцяла створити спеціальний загін чисельністю близько 7000 військовослужбовців для охорони трубопроводу TAPI.
Таліби теж заприсяглися охороняти газопровід у 2018 році, хоч тоді вони все ще воювали з урядовими військами.
Газопровід має транспортувати близько 33 мільярдів кубометрів газу з родовищ у Туркменистані через Афганістан до Пакистану та Індії.
Пакистан та Індія зможуть отримувати по 14 мільярдів кубічних метрів, а Афганістан – 5 мільярдів кубічних метрів. Це більше, ніж ця країна використовує за рік наразі.
До того ж, після зустрічі Мередова з представниками «Талібану» повідомлялося, що Афганістан зможе щорічно заробляти близько 500 мільйонів доларів на транзиті, хоча у листопаді 2017 року Мередов говорив про 1 мільярд доларів транзитних зборів.
Коли в жовтні цього року ціна на газ підскочила до тисячі доларів за 1000 кубометрів, влада Туркменистану, певно, сильно нервувала.
25 років тому вони намагалися змусити свого єдиного на той момент клієнта – Росію – платити 40 доларів замість 32 за 1000 кубометрів.
Навіть якщо за талібів Афганістан стане більш безпечним, нікуди не зникнуть проблеми з фінансуванням 775-кілометрової афганської ділянки TAПI.
Орієнтовна вартість всього проєкту становить близько 10 мільярдів доларів. Утім, варто зазначити, що цю оцінку провели 10 років тому.
У нещодавній статті для Atlantic Council колишній посол США в Туркменистані Стів Манн написав, що навіть із покращенням безпеки всередині Афганістану «встановлення влади «Талібану» не вирішить проблем проєкту, зокрема, фінансування, управління газопроводом та неготовність банків до співпраці».
Він також зазначає, що «додалася ще одна перешкода – санкції, накладені на «Талібан».
Впродовж останніх років Пакистан кілька разів намагався переглянути ціну на туркменський газ з TAПI. Повідомлялося, що у 2020 році Туркменистан погодився розглянути це.
Зараз Індія може повністю вийти з проєкту, адже відносини Нью-Делі з Ісламабадом завжди були поганими, а з «Талібаном» все ще гірше.
Міністри закордонних справ Казахстану та Узбекистану також відвідали Кабул після того, як таліби взяли під контроль Афганістан у середині серпня. Можливо, візит Мередова, теж був спрямований на зміцнення зв'язків Туркменистану з новою владою Афганістану.
Поворот до ТКГ?
Це дивно, що Туркменистан досі намагається побудувати TAПІ, попри те, що нині збільшилися шанси побудувати ТКГ.
ТКГ має транспортувати близько 30 мільярдів кубометрів з Туркменистану дном Каспійського моря до мережі газопроводів в Азербайджані. Кінцева зупинка – Європа.
Європейський союз давно сподівається, що проєкт стане частиною їхнього Південного газового коридору (ПГК).
З огляду на рекордні ціни на газ на цей момент і потенційне посилення залежності від Росії, це просто чудовий момент для збільшення поставок газу з Туркменистану.
Тим більше, що найважливіші перешкоди на шляху побудови TКГ вже усунуто.
Однією з них була суперечка між Туркменистаном та Азербайджаном щодо трьох нафтогазових родовищ, розташованих між двома країнами посеред Каспію.
Цей конфлікт, що тривав протягом десятирічь, був вирішений у січні.
Також не вистачало трубопроводу від Азербайджану до Європи. Трансанатолійський газопровід (TANAP) був добудований у 2018 році.
Потужності TANAP хочуть збільшити – тоді газопровід постачатиме приблизно до 60 млрд кубометрів на рік.
В Азербайджані не вистачає газу на це. Під’єднання Туркменистану вирішило б цю проблему.
Мережу трубопроводів ПГК завершили наприкінці 2020 року. Газ із азербайджанського родовища «Шах Деніз 2» вже постачається через ПГК і TANAP до Греції та Албанії. Далі, через Трансадріатичний газопровід він потравляє в Італію.
Лишилося лише побудувати Транскаспійський газопровід. Його приблизна довжина – 300 кілометрів, а орієнтовна вартість – від 5 до 8 мільярдів доларів.
Нещодавно американська компанія Trans Caspian Resources запропонувала інший варіант з невеликою пропускною здатністю, але обіцяє побудувати його всього за два роки.
Колишній посол США в Туркменистані Алан Мастард взяв участь у міжнародній конференції «Нафта і газ Туркменистану» і запропонував альтернативу – «Каспійський конектор». Він міг би переміщати близько 10-12 мільярдів кубометрів газу на рік. Його ціна – 500-800 мільйонів доларів.
Проте є одна суттєва перешкода.
Росія та Іран занепокоєні ідеєю будівництва трубопроводу дном Каспійського моря через екологічні ризики, попри те, що Казахстан уже зробив це в північній частині Каспію. Крім того, Росія побудувала довші трубопроводи в Чорному та Балтійському морях. До того ж, вони розташовані на більшій глибині.
І все ж, Азербайджан і Туркменистан майже безсилі проти російського та іранського тиску.
Вплив Туреччини у світі зростає: це і її роль у лівійській та сирійській війнах, і допомога Азербайджану у війні проти Вірменії. Анкара довела свою готовність протистояти Москві та Тегерану. Якщо Туреччина продемонструє свою підтримку проєкту, то це додасть Туркменистану та Азербайджану впевненості.
Утім, Туркменистану буде нелегко залучитися турецькою підтримкою.
Туркменська влада закликає Анкару протидіяти протестам туркменських мігрантів у Туреччині. Ашгабат хоче, щоб усіх активістів депортували до Туркменистану.
На початку серпня одного протестувальника, як він розповів, примусово затягли до туркменського консульства в Стамбулі та побили. Це точно не сподобалося турецькій владі.
Турецький уряд став чутливим до таких дій після вбивства журналіста Джамаля Хашокджі у стамбульському консульстві Саудівської Аравії у жовтні 2018 року.
Ашхабад вагався щодо того, чи прийняти пропозицію Анкари та вступити в Тюркську раду, до складу якої входять Туреччина, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан та Узбекистан. Припускають, що причина цьому – ставлення Туреччини до протестів.
Якщо Туркменистан хоче коли-небудь заробити на своїх величезних запасах газу, то необхідно ухвалювати рішення щодо будівництва газопроводів.
Схоже, за 25 років ТАПІ не наблизився ані трохи до завершення. Натомість ТКГ реально побудувати вже найближчим часом, запевняють експерти.
Туркменська служба RFE/RL (Radio Azatlyk) сприяла появі цієї статті
