Імена ватажка угруповання «ДНР» Олександра Захарченка й ексмера Москви Юрія Лужкова з’являться на російських картах Сімферополя. Підконтрольна Кремлю Сімферопольська міська рада наприкінці минулого тижня дала назви 29 новим вулицям міста.
В результаті, окрім Юрія Лужкова й Олександра Захарченка, у місті з’явилися вулиці імені вбитого посла Росії в Туреччині Андрія Карлова, покійного постійного представника Росії при ООН Віталія Чуркіна, покійного ректора Таврійського національного університету імені Вернадського Миколи Багрова і покійного засновника «Російської громади Криму» Володимира Терехова. Українська влада не визнає будь-яких рішень російських органів влади на півострові, зокрема і в частині перейменувань. Про сучасну топоніміку Сімферополя йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Доктор історичних наук, автор книжки «Вулиці Сімферополя» Володимир Поляков висловив Крим.Реалії думку, що в сучасній топоніміці варто уникати політизації.
«Місто розширюється, з’являються нові мікрорайони, і придумувати назви вулицям ‒ той іще головний біль. Особисто я свого часу придумав до 50 назв. Тоді намагалися уникати політизації, щоб не було роздратування. Вулиця має орієнтувати: вулиця, яка веде в бік Феодосії, була Феодосійською тощо. Те, що відбувається зараз, ‒ це крок на століття назад, коли до влади прийшли більшовики. Я вважаю, що вулиці Воровського та Войкова ‒ аналог вулиць, які з’явилися зараз на честь убитих дипломатів, убитих на Донбасі. Ім’я саме по собі не працює, через якийсь час воно забувається. Так що все це справляє на мене сумне враження. Я років двадцять був членом комісії з топоніміки і вийшов з неї, тому що було важко чинити спротив засиллю націонал-комуністів. Вони залишилися там і повністю правлять бал», ‒ каже він.
Володимир Поляков вважає, що для найменування вулиці на честь якого-небудь діяча після його смерті має минути не менше ніж 50 років.
«А у нас топоніміка розглядається як прапор на ратуші: хто при владі, той і пропонує назви ‒ як більшовики, тільки інших відтінків. Я проти перейменування. Інша справа ‒ повернення історичних назв вулиць. Наприклад, вулиця Бели Куна у Сімферополі називалася Опорною ‒ так поверніть цю назву. У 1990‒1991 роках така ідея була популярна, у нас підтримували тоді все, завдяки чому вдалося прибрати найбільш одіозні назви. У Сімферополі була вулиця Ворошилова, а тепер вона Бітакська. Ми повернули Турецьку, Караїмську ‒ знову ж історичні назви», ‒ згадує історик.
Російський політолог Дмитро Орєшкін також бачить в останніх сімферопольських перейменуваннях повернення радянської практики.
«Важко змінювати реальне життя, але дуже легко змінювати символічний простір, і цей принцип якраз експлуатували більшовики. Назвіть Луганськ Ворошиловградом, Царицин ‒ Сталінградом і таке інше, але від цього місто не зміниться. Переведення реального життя з простору подій у метафізично-символічний простір ‒ дуже характерна риса, яка означає тільки одне: у влади руки короткі, щоб покращити реальне життя. Перейменувати ‒ раз плюнути, і начебто це якась подія, ось ми її обговорюємо. А чи стало обивателям краще жити на вулиці Захарченка? Це питання відходить на другий план. Я думаю, що сімферопольці досить раціональні люди, щоб не захоплюватися цими ідеями. У «ДНР» перебили багато кримінальних героїв, так що можна ще багато вулиць будувати й називати. Але наскільки для цього має деградувати соціокультурна реальність?» ‒ каже російський політолог.
Українська влада після деокупації Криму скасує всі російські перейменування, прогнозує начальник відділу аналізу регіональних особливостей і політики національних меншин Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
Після деокупації й повернення півострова під нашу юрисдикцію всі ці перейменування, починаючи з березня 2014 року, будуть скасованіБогдан Короленко
«Те, що окупаційна адміністрація робить в Автономній Республіці Крим, жодним чином не корелює з державною політикою України. Після деокупації й повернення півострова під нашу юрисдикцію всі ці перейменування, починаючи з березня 2014 року, будуть скасовані. З участю територіальних громад вулицям повернуть історичні назви, якщо вони не суперечать здоровому глузду і не прославляють імперську Росію. Звичайно, для цього дадуть якийсь перехідний період. В Україні діють закони про географічні назви і про надання імен різних особистостей об’єктам права власності, зокрема і вулицям. Згідно з цими нормативними актами, не можна назвати вулицю на честь Олександра Захарченка. Такі люди ‒ вороги української держави, які сприяли поваленню конституційного ладу в окремих регіонах країни», ‒ наголошує фахівець.
Український медіааналітик та медіаексперт Олексій Ковжун пропонує як відповідь також перейменовувати кримські вулиці.
«Росія застосовує класичну колоніальну методику, що існує з часів Стародавнього Риму: ти захоплюєш якусь територію і розставляєш там свої храми, бюсти імператора, впізнавані будівлі тощо. Схожим чином собака позначає стовпчики, щоб окреслити свою територію, і звертати увагу на це сенсу немає. На мій погляд, було б логічно, щоб українська держава створила якийсь кримський орган влади тут, на материку, і почала проводити декомунізацію. Тоді карти міст Криму прикрасили б вулиці Бандери, Шухевича, Шевченка, і можна було б офіційно змусити карти Google перейменувати їх. Я прямо уявляю, яким буде шквал російської пропаганди, коли виявиться, що вулиця імені ватажка «ДНР» називається на честь засновника Української повстанської армії. Така асиметрична відповідь мені подобається», ‒ пропонує експерт.
Тим часом кримський історик і політолог Євгенія Горюнова впевнена, що для більшості кримчан і росіян назви вулиць у Сімферополі не мають значення.
«Для російської влади Криму Олександр Захарченко, безумовно, герой: згадайте жалобні заходи на півострові після його смерті. Наскільки я розумію, ця вулиця розташована в новому мікрорайоні «Кримська троянда» (рос. «Крымская роза»), який зараз будується. Квартири там купують переважно росіяни, які сьогодні масово окуповують Крим. Мені здається, їм буде однаково, на якій вулиці жити ‒ вони навіть не замислюватимуться, хто такий був Захарченко. Що стосується кримчан, більшості це теж буде байдуже, і коли вулицю потім перейменовуватимуть, ніхто слова не скаже. Мені здається, на свідомість кримчан зараз впливає не стільки російська ідеологічна політика, скільки порожні шлунки і соціально-економічні проблеми», ‒ каже політолог.
