Возз’єднання Німеччини історики часто порівнюють зі шлюбом, одруженням. Чи доцільна така метафора? Кінорежисер Вуді Аллен колись назвав шлюб «спробою вирішити проблеми, яких на самоті не існувало». А британський політик Вінстон Черчилль казав, що «коли в подружжі в обох партнерів завжди однакові погляди – тоді один із них зайвий». Такі цитати наводить у своїй книжці «Поглинання: як Східна Німеччина стала частиною Федеративної республіки» німецький публіцист та історик Ілько-Саша Ковальчук. Його книжку я купила у дрезденській книгарні, шукаючи літературу до 30-річчя возз’єднання Німеччини.
3 жовтня 1990 року Німецька Демократична Республіка (НДР) увійшла в сферу дії Основного закону Федеративної республіки Німеччини (ФРН). Об'єднанню з ФРН передувала суверенна резолюція першої вільно обраної Народної палати НДР від 23 серпня 1990 року. За згодою Сполучених Штатів, Великої Британії, Франції та колишнього Радянського Союзу, котрі як держави-переможниці у Другій світовій війні відповідали з 1945 року за Німеччину в цілому та Берлін зокрема – поділ держави був подоланий згідно з міжнародним правом.
Договір так і назвали «Два + чотири» (ФРН і НДР + 4 згадані країни, які його підписали).
Відтак, через 45 років після поразки у Другій світовій війні та звільнення від нацистської ідеології, возз'єднання Німеччини стало найзначнішою подією у новітній історії Федеративної республіки і Європи.
Цю подію, цей «шлюб», щорічно 3 жовтня вшановують національним святом німецької Єдності.
Цікаво знати:
Це вже друге возз’єднання Німеччини.
- Перше формальне об'єднання цієї країни в політично та адміністративно єдину національну державу офіційно відбулося 18 січня 1871 року у французькому Версалі. Тоді князі німецьких держав зібралися, аби проголосити Вільгельма Пруського імператором Німецької імперії після капітуляції Франції у франко-пруській війні.
- Неофіційно перехід більшості німецькомовних народів до федеративної держави тривав протягом майже століття.
95-літня пенсіонерка із Дрездена пані Маасдорф, з якою я зустрілася у майстерні її сина-скульптора, згадує події 30-літньої давнини зі справжнім піднесенням.
Їй тоді було 65 років, тож перед нею вже не стояла проблема, з якою зіштовхнулися її співвітчизники зі східного боку Берлінського муру, що повалився у листопаді 1989 року – їй не потрібно було шукати роботу.
Через рік, коли Німеччина об’єдналася, колишня секретарка з великим стажем одразу почала отримувати пенсію за західними стандартами. Це було в рази більше, ніж пенсіонерка отримувала до цього в НДР, адже заробітна плата на Сході спочатку становила менше ніж п'яту частину зарплатні на Заході.
30 років по тому. Таблиця 1:
Гроші 1:1
Після довгих дебатів між політиками та Бундесбанком (Федеральний банк), які відбувалися на тлі протестів у багатьох містах східної Німеччини, де лунали заклики: «Eins zu eins, oder wir werden niemals eins» («1:1, інакше ми ніколи не будемо одним цілим»), 2 травня 1990 року оголосили рішення.
Згідно з ним, поточні доходи та пенсійні виплати перераховувались зі східнонімецької марки до західнонімецької у співвідношенні 1:1; заощадження та борги, як правило, 2:1. При цьому 1:1 були перераховані залишки приватних заощаджень у певних розмірах, диференційовані за віком: 2000 марок за дитину до 14 років; 4000 марок для людей до 59 років та 6000 марок для ще старших. Саме до цієї категорії й потрапила 65-літня пані Маасдорф.
Податок на солідарність
- Щоб вирівняти очевидні економічні наслідки возз'єднання, уряд Німеччини запровадив у 1991 році так званий «податок на солідарність», який спершу становив 7,5 % збору з доходів фізичних осіб, призначених для вирівнювання умов життя в об’єднаній Німеччині, а з 1998 року був зменшений до 5,5%. Така ж сума діє зараз.
- Більшість німців припинять сплачувати податок на солідарність з 2021 року.
- Цей крок був частиною амбіційних заходів, оголошених тодішнім канцлером Гельмутом Колем, який пообіцяв колишнім східним німцям такий же рівень життя, як і в їхніх західних співвітчизників.
Безробіття
«У Східній Німеччині безробіття було темою, яку протягом десятиліть – до 1989-1990 – знали тільки з телевізора. Східних німців позбавили впевненості, на якій вони будували своє життя», – пише вже згаданий історик Ілько-Саша Ковальчук. Він наводить дані, за якими у перші роки возз’єднання одна третина працездатних східних німців залишилася без роботи.
Такі ж дані наводять і в останньому щорічному звіті про статус возз’єднання, який щороку проводиться федеральним урядом із 1997 року, оприлюдненому 16 вересня 2020 року.
Найвищого рівня проблема з безробіттям сягнула у 2005 році – на Сході це було 18,7 відсотка, а на Заході – майже 12 відсотків безробітних.
Однак після цього піку ринок праці почав вирівнюватися, досягнувши у серпні 2019 року на Сході 6,4 відсотка.
30 років по тому. Таблиця 2:
Ще на одну обставину звертає увагу німецький історик Ковальчук: у статистичних звітах перших років після возз'єднання Німеччини відсутні дані про 55-літніх східних німців.
«98 відсотків чоловіків і жінок, які сягнули цього віку, були відправлені на ранню пенсію. Відтак справжнє число безробітних, – на думку історика, – було у такий спосіб відредаговане і не відповідало повній картині».
Для багатьох знайомих пані Маасдорф закриття виробництв і втрата роботи стали «справжньою трагедією». І навіть тим, кому вдалося знайти роботу «з того боку», довелося жертвувати сімейним щастям. «Чоловіки їздили туди працювати на цілий тиждень, а поверталися до родини лише на вихідні. Багато сімей розпалися», – розповідає жінка Радіо Свобода. (Українці знають про це з власного досвіду, адже скільки дітей росли без тата чи мами, коли на початку 90-х чоловіки і жінки вирушали на заробітки до Італії, Португалії чи Іспанії, залишаючи своїх близьких часом і на кілька років).
Інші, як розповідає жінка, шукали щастя у багатих західних федеральних землях, де, як сподівалися, «для них відкриються всі можливості стати успішними та багатими, поміняти свої «трабі» ( Трабант, марка легкових автомобілів, котрі випускалися на заводі VEB Automobilwerk Zwicka у НДР – ред.) на BMW, Audi чи Volkswagen, їздити на відпочинок не на Балатон чи у Болгарію, а в Італію, Іспанію, на Каріби». (А тут уже мимоволі виникає порівняння з безвізом в Україні, коли хотілося одразу спробувати: як це, коли кордони відкриті, а так багато країн хочеться побачити...).
30 років по тому. Таблиця 3:
«Оссі» і «вессі»
З’явилося визначення: «оссі» і «вессі» (на кшталт українських східняків і західняків) – при цьому, за німецьким шаблоном, «вессі» являли собою категорію успішних і оптимістичних, а «оссі» – це ті, які, мовляв, постійно скаржаться на все і всіх.
Ситуацію яскраво змальовує улюблена німцями кінострічка «Ґуд бай, Ленін!», в якій на прикладі падіння Берлінського муру режисер міркує про феномен змін, котрі одним несуть щастя і свободу, а іншим – крах і смерть.
- Крістіане – жінка, яка впала в кому до того, як був зруйнований Берлінський мур, повертається до тями вже після історичної події, так і залишившись затятою комуністкою. Лікарі вважають, що сильний стрес може закінчитися для неї летальним результатом, тому її син Алекс змушений ретельно приховувати від матері той факт, що країна і світ стали зовсім іншими. Він відтворює в їхньому помешканні атмосферу НДР, знімає на камеру фіктивні новини, щоб показувати їх Крістіане під виглядом прямих ефірів, і вивертається догори дриґом, намагаючись переконливо пояснити їй, чому на вулицях серед автомобілів стало так багато іномарок.
«Оссі», на відміну від «вессі», любили і в складні часи поіронізувати над собою.
Кілька анекдотів, типових для НДР:
- Еріх Гонекер хоче дізнатися, наскільки його люблять співвітчизники. Він ходить по під’їздах і дзвонить у двері. Маленька дівчинка відчиняє і запитує:
– Ти хто?
– Я – той, кому ти завдячуєш своїм телевізором, і хто піклується про те, щоб у тебе завжди було що їсти.
Дівчинка повертається і гукає:
– Тату, тату, йди мерщій сюди! Дядько Клаус приїхав із Гамбурга!!!
- Запитання до «Вірменського радіо»:
– Чи правда те, що Адам та Єва були першими комуністами?
Відповідь:
– У принципі так. У них не було що одягнути, ніякого помешкання, але тим не менше вони вважали, що живуть у раю.
- Що станеться, якщо в НДР усі пенсіонери помруть?
Відповідь:
– Тоді в нашій державі не залишиться керівників.
Ціна виведення радянських військ
Через кілька днів після возз’єднання Німеччини, 9 жовтня 1990 року міністр фінансів Німеччини та посол Радянського Союзу у цій державі ухвалили фінансову угоду щодо коштів за виведення радянських військ із території колишньої НДР.
Для цього процесу, який тривав до 1994 року, Німеччина виділила 12 мільярдів марок. Із цієї суми 7,8 мільярда мали бути спрямовані на будівництво помешкань для офіцерських родин у європейській частині Радянського Союзу.
9 листопада 1990 року партнерський договір між двома країнами підписали тодішній канцлер Гельмут Коль та радянський керманич Михайло Горбачов, який назвав цю подію кінцем епохи конфронтації.
Перед тим, як угруповання радянських військ залишило територію Східної Німеччини, радянські військові гарнізони займали там 290 тисяч гектарів території. А загалом, за офіційними даними, в розпорядженні радянської групи військ було до 10 відсотків східнонімецьких територій.
Моя співрозмовниця, пані Маасдорф мешкала поблизу огородженої радянської військової дільниці. Вона пригадує, що це були «привітні люди, які не робили клопотів». Часто у них можна було купити дефіцитні продукти – банани чи ікру. Єдине, що її засмучувало – «жінки інтенсивно пахли надмірно солодкими парфумами, а чоловіки – часником». А ще – час від часу військові патрулі перевіряли у трамваях документи, щоб виловити солдатів, які самовільно втікали до міста.
Невдоволеність, підігріта Кремлем
58 відсотків східних німців невдоволені ситуацію після возз’єднання країни – такі дані наводить уряд Німеччини у своєму річному звіті до 30-річчя возз’єднання.
Це невдоволення знайшло своє відображення в результатах федеральних виборів у вересні 2017 року, на яких ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) набрала 12,6 % і отримала 94 місця у Бундестазі (зі 709).
Свою виборчу кампанію партія будувала на економічній нерівності та культурному поділі, а також на обуренні щодо міграційної політики канцлерки Ангели Меркель.
Під час заснування партії і пізніше від німецьких політичних оглядачів не було таємницею, що ця політична сила фінансується Кремлем. .
У німецькому політикумі AfD, яка нині налічує 35 тисяч членів, уже відкрито називають «маріонеткою Москви».
Випробування коронавірусом
Особливим випробуванням для німців на 30-му році об’єднання стала, як і для всіх у світі, ситуація із коронавірусом. Примітно те, що, як свідчить статистика, кількість захворювань на Сході Німеччини набагато менша, ніж на Заході.
Для порівняння:
- У Баварії загальна кількість хворих, станом на 1 жовтня, була 61 158, а у Саксонії – 6 282.
- Найнижчий рівень – у колишній східній області Мекленбург-Західна Померанія, де кількість заражень – 1 046 (із загальної кількості по всій Німеччині – 292 911 хворих).
Пані Маасдорф пояснює таку різницю в числах «особливою дисциплінованістю східних німців», які «завжди поважали правила колективу», а також активно займалися спортом, навіть на робочих місцях щоденно їм відводили час на «фізкультурні перерви».
Уповноважений федерального уряду у справах нових федеральних земель, державний секретар парламенту Марко Вандервіц, звітуючи про наслідки пандемії COVID-19, констатує: «На щастя, економіка нових федеральних земель зазнала менш серйозних втрат від пандемії, ніж у старих федеральних землях. Звичайно, це не привід бути беззастережно щасливими, тому що в Німеччині надто багато людей мусили кинути свій бізнес, стати безробітними чи ж змушені були перейти на скорочений робочий час».
Але він також висловив задоволення діями федерального уряду, який «зміг пом’якшити економічні наслідки пандемії за допомогою фінансування заходів підтримки фірм і компаній, які зазнали збитків через пандемію».
До такого пакету економічних стимулів належить зниження ПДВ, допомога середнім компаніям та сприяння майбутнім технологіям: для цього урядова коаліція домовилася про всеосяжний майбутній економічний пакет обсягом 130 мільярдів євро, мовиться на сайті Федерального міністерства економіки та енергетики.
Почуття єдності
До 30-річчя возз’єднання уряд Німеччини зібрав кілька фактів про почуття єдності громадян ФРН.
Який результат бачать німці з огляду на єдність та своє нинішнє життя?
Чи виправдались їхні очікування?
Чи наблизилися Схід та Захід?
10 фактів про почуття єдності:
- Ідентифікація: І східні, і західні німці почуваються передусім німцями (64% та 80% відповідно).
- Успішне возз’єднання: 9 із 10 німців вважають, що возз’єднання (частково) вдалося.
- Невдоволені: більшість східних німців (57 відсотків) все ще почуваються громадянами «другого сорту».
- Несправедливість: 32 відсотки західних німців та 62 відсотки східних німців сприймають нижчу заробітну плату на Сході як найбільшу несправедливість.
- Очікування: 46 відсотків представників покоління «40+» не мали жодних очікувань від возз’єднання. 39 відсотків вважають свої сподівання здійсненими, 12 відсотків «швидше, нездійсненими».
- Спільне зростання: східні та західні німці зблизилися між собою з часів возз’єднання. Так говорять 53 відсотки на заході та 63 відсотки на сході.
- Задоволеність: 90 відсотків населення (дуже) задоволені якістю життя в Німеччині. У Східній Німеччині 83 відсотки, у Західній Німеччині 91 відсоток.
- Момент щастя: 80 відсотків східних та західних німців вважають мирну революцію щасливою вдачею в історії Німеччини.
- Добробут: 61 відсоток східних німців заявляють, що після об’єднання їхній матеріальний стан покращився.
- Демократія: 37 відсотків німців «дуже або достатньо» задоволені демократією, 45 відсотків відповідають «частково/ частково», 17 відсотків «дуже або в достатній мірі незадоволені». У Західній Німеччині задоволеність демократією становить 40 відсотків, що майже вдвічі вище, ніж у Східній Німеччині з 22 відсотками.
Рік тому, виступаючи 3 жовтня в місті Кіль на півночі, канцлер Німеччини Ангела Меркель запитала: «Де ми сьогодні, майже через 30 років? Офіційне возз’єднання Німеччини завершене. Єдність німців не була повною ані 3 жовтня 1990 року, ані сьогодні.
Отже, німецька єдність – це не умова чи щось уже завершене. Це постійний процес, безперервне завдання, процес, який стосується всіх німців, незалежно від того, де у цій державі вони живуть», – заявила канцлер Німеччини.
Рік тому німці відзначали 30-ліття падіння Берлінської стіни:
Повертаючись до метафори з одруженням чи шлюбом – залишається підсумувати: німецькому «подружжю» Сходу зі Заходом, яке досі перебуває у «медовому місяці», можна багато чого закинути, але ніяк не можна сказати, що один із партнерів – зайвий.
Берлінський мур: 30 років нема фізично, але все ще є у головах – фоторепортаж
