(Рубрика «Точка зору»)
Із захопленням та побоюваннями сприйняли брюссельські оглядачі зустрічі з обіймами у Варшаві впливового міністра внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні із керівництвом польської партії «Право й справедливість». Виступаючи у Варшаві Сальвіні закликав до «нової європейської весни» під керівництвом Італії та Польщі, з метою змінити те, що він назвав «французько-німецькою віссю». Саме це, пообіцяв він, призведе до «відродження справжніх європейських цінностей».
Нині те, що з Будапешта новий варшавсько-римський альянс привітав прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, є свідченням того, що на більшій частині континенту з’явилася розлога антибрюссельська коаліція.
На папері це виглядає цілком змістовно. Партії «Право й справедливість», «Північна ліга», а також партія Орбана «Фідеш» виступають проти того, що вони називають «брюссельською елітою» з її ліберально-соціальним та економічним порядком денним. Однак типовість ЄС також вказує на дві доволі очевидні речі: націоналісти, що виходять на міжнародний рівень, мають тенденцію доволі швидко наступати одне одному на чутливого мозоля, та що традиційні політичні сім’ї в ЄС вкорінилися значно глибше, ніж вважається.
Перша ремарка: Росія. Тим часом, як Сальвіні високо цінує Володимира Путіна та активно домагається відміни санкцій ЄС щодо Москви, то де-факто лідер партії «Право й справедливість» Ярослав Качинський вважає, що саме президент Росії вбив його улюбленого брата-близнюка, колишнього президента Польщі Леха Качинського в авіакатастрофі під Смоленськом у 2010 році. Та й якщо б це залежало від Польщі, то європейські санкції щодо Росії були б значно посилені. Цілком протилежні погляди обидвох сторін на таке ключове питання, як Росія, дуже ускладнює поглиблення співробітництва між ними.
Теж стосується й іншої важливої справи, з якою зіштовхнувся ЄС, – міграції. Якщо і польська, і італійська сторони ненавидять ідею прибуття до Європи більшої кількості мігрантів, то вони мають цілковиті розбіжності щодо того, що робити з тими, хто вже прибув. Сальвіні хоче, щоб східні держави Євросоюзу проявили солідарність з Італією та прийняли до себе прибулих біженців згідно з розробленими в ЄС системою квот. Що ж стосується польської «Право й справедливість», то відмова від правила та рішення не приймати жодного додаткового біженця у рамках цих квот, означало б підрив однієї з найважливіших виборчих обіцянок, яка й привела партію до влади, та дозволяє їй далі зберігати високі рейтинги популярності.
Є ще й політичні сім’ї
Потенційний пакт Сальвіні-Качинського у Брюсселі сприймають через призму грядущих травневих європейських парламентських виборів.
Якщо до цієї суміші додати «Фідеш», то матимемо три різні політичні групи.
«Північна ліга» належить до крайньо-правої ENF (Європа націй та свободи) – невеликої сім’ї партій, що не мають реального впливу на європейське законодавство. «Право й справедливість» входить до ECR (Європейських консерваторів та реформістів) – партійної сім’ї, що була створена Британською консервативною партією, яку в ЄС вважають потужною, адже вона є третьою за величиною партією Європарламенту.
«Фідеш» належить до EPP (Європейської народної партії), найбільшої та домінуючої групи в європейській політиці. Хоча лунає чимало закликів вигнати «Фідеш» з ЄНП, напередодні виборів цього не станеться: групі потрібні голоси угорців для того, щоб далі залишатися найбільшою силою в ЄС і Брюсселі та мати можливість впливати на вибір як голови, так і ключових посад в новій Єврокомісії пізніше цього року. Орбанові це заступництво до вподоби, тож своєї політичної сім’ї він не зрадить.
Це ж стосується й «Права і справедливості». Перебування в групі Європейських консерваторів та реформістів надає їй авторитетності й впливу. Незважаючи на те, що британські консерватори, найвірогідніше, відійдуть разом із Брекзитом, політична група, схоже, налаштована втримати велику кількість депутатів Європарламенту завдяки партії Шведські демократи, чеській Громадянсько-демократичній партії та бельгійській «Новий фламандський альянс», які у травні мають досягти успішних результатів. Саме на цьому тлі Сальвіні та його «Північна ліга» виходять на передній план, що й пояснює нинішню зимову «варшавську» інтригу.
Він усвідомлює, що Європа націй та свободи, як група, у травні може не вижити, або ж залишиться доволі незначною. Спроби таких людей, як колишній стратег Білого дому Стів Баннон, створити в Європі нову націоналістичну силу, досі не увінчалися успіхом.
Однак, двері Європейських консерваторів та реформістів залишаються відчиненими, і якщо більшість членів цієї групи побажають, аби до них долучилися італійці, то це, безумовно, може статися. Тому поїздка Сальвіні до Варшави може розглядатися, як спосіб випробувати ґрунт для майбутнього членства у групі. Заміна британських консерваторів Північною лігою означатиме, що ECR може стати меншим прибічником вільної торгівлі та антиросійських настроїв.
Втім, це також може означати, що «Північна ліга» буде тісніше пов’язана із основним європейським політичним потоком та стане потужнішим гравцем у брюссельському механізмі компромісів, торгів та політичних змагань, необхідних для формування й ухвалення законодавства на подрібненому континенті.
Рікард Юзвяк – кореспондент Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода в Брюсселі
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
