17 травня відзначають день протидії гомофобії. У цей день 1991 року Всесвітня організація здоров’я виключила гомосексуальність з переліку психіатричних розладів. У тому ж році Україна стала першою з колишніх радянських республік, яка скасувала кримінальне покарання за добровільні статеві стосунки між дорослими чоловіками.
Проте і 29 років потому права представників ЛГБТ-спільноти порушують. Про це свідчать щорічні звіти правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ». Зокрема, у 2019 році укладачі моніторингу зафіксували 23 випадки порушення трудових прав ЛГБТ. Але щорічно відбувається значно більше порушень, які зафіксувати не вдалося, каже Олександр Зінченков, експерт центру «Наш світ».
«Дискримінація виявляється у відмові взяти на роботу через сексуальну орієнтацію, а частіше через гендерну ідентичність, бо це одразу видно. Або незаконне звільнення або доведення до звільнення. Тобто створення таких умов роботи, за яких людина уже не може в колективі нормально існувати і пише заяву за власним бажанням», – каже Зінченков.
Радіо Свобода анонімно поспілкувалось із кількома жертвами дискримінації ЛГБТ на робочому місці. Жінки втратили роботу через гомосексуальну орієнтацію.
Керівниця говорила моїм колегам, чи не могла б я не писати так відкрито про свою дружину? Але вони мене берегли і не казали
«Вона [керівниця] говорила моїм колегам, чи не могла б я не писати так відкрито про свою дружину? Але вони мене берегли і не казали, а дарма. Потім я випадково почула, як вона зателефонувала моєму головреду, який сидів поруч, і накричала на нього, що я в робочий час пишу пости про свою дружину, і щоб він на мене повпливав», – каже одна з жертв дискримінації.
Вона зазначає, що така поведінка шефині її здивувала. Пізніше, колеги їй прямо сказали, що керівницю «бісить, що вона не ховається». Жінка вважає, що причіпки були надуманими, і пов’язані передовсім з тим, що вона не приховувала свою орієнтацію. Зрештою, її звільнили з формально інших причин.
Інша жінка стверджує, що до звільнення її довели. Вона була співорганізаторкою ЛГБТ-фестивалю, на якому її побачив друг керівника компанії, в якій вона працювала. Після цього керівництво почало висувати претензії до її роботи, хоча раніше працівницею були задоволені.
«Негативна динаміка почалась одразу. Мені не підвищили зарплату, хоча мали. Але також обіцяли її понизити. Почали казати, що це не так, і це не так. Я побачила, що вони просто почали тріпати нерви зі всіх сторін. І я сама вирішила піти», – розповідає жінка.
А от деяким представникам ЛГБТ можуть і відмовити у прийомі на роботу через їхню орієнтацію. Згідно зі звітом центру «Наш світ», у грудні 2019 року журналісту, який намагався працевлаштуватися на телеканал «Інтер», було висунуто умову, щоб він видалив зі своїх соцмереж фото, які свідчать про його гомосексуальність. Він відмовився це робити.
Усвідомлюючи подібні ризики, багато ЛГБТ працівників намагаються приховати свою орієнтацію.
«Це може вплинути на мій кар’єрний ріст, ставлення керівництва і колег...Особисто я не стикався з гомофобією, бо про мою орієнтацію знають лише обрані колеги. Але гомофобна поведінка проявлялась до інших моїх колег, які є відкритими геями чи під час обговорень публічних людей,історій», – розповідає у коментарі Радіо Свобода представник ЛГБТ.
В Україні звільнити людину через її сексуальну орієнтацію за законом не можна. У 2017 році Верховна Рада внесла поправки до КЗПП (Кодексу законів про працю), які ввели перелік ознак, за якими заборонена дискримінація, а саме сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.
«Не зважаючи на те, що законодавчо це все є, дуже складно довести справи до суду. Або людина працевлаштована неофіційно, або дуже важко навіть навести хоч якісь факти, які б підтвердили, що вас звільнили саме з причини дискримінації. Найчастіше це відбувається без свідків», – пояснює Олександр Зінченков.
Подібні випадки дискримінації свідчать, що частина українського суспільства є досі нетолерантним до ЛГБТ, подекуди обмежуючи їхні конституційні права.
«Немалу роль тут грає церква зі своєю гомофобією природною. Але також і державні органи по суті потурають цій гомофобії або закривають на неї очі», – каже Олександр Зінченков.
Та все ж усі співрозмовники Радіо Свобода сказали, що відчувають покращення ставлення суспільства до ЛГБТ. Один з чоловіків визнає, що молоде покоління значно толерантніше за покоління їхніх батьків, які виховувались в СРСР.
«Це якщо вам скажуть, що завтра ви маєте любити людей з Місяця. І, повірте, представники ЛГБТ для декого з них досі прибульці. Тому тут не повинно бути радикальних дій. Просто займатися просвітництвом, на власному прикладі доводити, що ми – не прибульці», – каже він.
