Міністр закордонних справ Тайваню Джозеф Ву вважає, що країни Європи та всього світу, які залежні від Китаю політично та економічно, мають «зважити «усі» за та «проти».
«Ваша зовнішня політика стане викривленою через вашу залежність від Китаю», –зазначив міністр закордонних справ Тайваню в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода. «Через залежність від Китаю ваша політики і поведінка стане обережною, адже ви не хочете поставити під загрозу свої бізнес-можливості», – наголошує він.
Тайвань – це невелика, відкрита та демократична альтернатива Пекіну, який вдається до авторитарних політикДжозеф Ву
Ця розмова відбулася під час європейського туру Джозефа Ву. Така подорож – рідкість для представників острівної країни, яку Китай вважає частиною своєї території. Ву хоче показати, що Тайвань – це невелика, відкрита та демократична альтернатива Пекіну, який вдається до авторитарних політик. Це, зокрема, тактика «воїна-вовка» та так звана «дипломатія боргової пастки», яка в усьому світі – від Африки до Центральної Азії – стала синонімом китайських інвестицій.
Тайвань відокремився від Китаю у 1949 році, під час громадянської війни. Через свою історію та досвід взаємодії з Пекіном, Тайвань має унікальне розуміння цієї країни, вважає Ву. Тож Тайвань зможе допомогти порадою тим державам, які долучилися до китайських ініціатив, як от, «Один пояс, один шлях» (BRI), і нині занепокоєні через наполегливість Китаю.
Під час інтерв’ю Ву розповів про ризик війни Тайваню з Китаєм, американські обіцянки, дипломатичну роботу з Європою та уроки, які його країна може запропонувати іншим країнам у складних відносинах з Пекіном.
Країни Європи, зокрема Франція та Німеччина, останнім часом ставляться до Китаю все більш критично. Водночас, вони все ще намагаються зберегти свої економічні зв’язки з Пекіном і доступ до надприбуткових китайських ринків.
Прямуємо на схід. Угорщина, Чорногорія та Сербія отримують китайські інвестиції та підписалися на нібито пов’язані з BRI великі проєкти, які загрузли в корупційних звинуваченнях та звітах про екологічну шкоду.
Україна теж зіткнулася з проблемами: схоже, Пекін змусив Київ відмовитися від критики порушень прав людини в Сіньцзяні в обмін на поставки вакцин.
«[Китай] користається корупцією – [вони] кладуть у кишені корумпованих політиків гроші [і] багато обіцяють, але це все лишається на словах, – зазначає Ву. – Ці проєкти інколи дуже неякісні. Це все в сумі може стати дуже хорошим уроком для будь-якої країни, яка хоче серйозно мати справу з Китаєм».
Дипломатична діяльність
Ву і велика торгова делегація вже зустрілися з представниками Словаччини та Чехії. Подорож міністра закордонних справ Тайваню подовжили, включивши туди зупинки в Польщі та Брюсселі. Крім такого, 29 жовтня він потрапив в кулуари італійського саміту G20.
Тайванська торгова делегація також окремо відвідала Литву.
Ву прагне підвищити міжнародний авторитет Тайбея, проте це дуже складно.
Лише 15 країн нині мають офіційні дипломатичні відносини з островом. З 70-х років більшість країн замінила відносини з Тайбеєм на спілкування з Пекіном. У Європі лише Ватикан має офіційні відносини з тайванською державою.
Через тиск КНР багато урядів не бажають приймати тайванських високопосадовців. Пекін вже висловив роздратування щодо країн, до яких завітав Ву.
Тайвань постраждав через китайський стрибок на вершину світової арени. Економічний і політичний вплив Пекіну збільшився в усьому світі, тож багато країн і міжнародних організацій відмовилися від визнання Тайваню. Острів залишився поза межами таких інституцій, як Організація Об’єднаних Націй і Всесвітня організація охорони здоров’я. Переважна більшість країн не має офіційних відносин з Тайванем.
Китай хоче, щоб Тайвань не мав друзів, щоб острів не підтримувала світова спільнотаДжозеф Ву
«Коли Тайваню вдається чогось домогтися, знайти нових друзів чи здійснити щось на міжнародній арені, КНР відчуває поразку і прагне обмежити міжнародну діяльністю Тайваню, – каже Ву. – Тож, між Тайванем і Китаєм є безпосередня конкуренція на міжнародній арені».
Китай почав діяти більш різко. Прикладом цього є концентраційні табори для уйгурів та мусульман у Сіньцзяні чи підозрілі торгові практики. Ву вважає, що завдяки цьому Тайвань поверне частку свого втраченого статусу. Напередодні від’їзду з Тайбею він оголосив про початок нової ери у відносинах з Європейським союзом.
«Китай хоче, щоб Тайвань не мав друзів, щоб острів не підтримувала світова спільнота, – зауважує Ву. – Я відповідаю за те, щоб у Тайваню були друзі».
Напруга у відносинах з Китаєм та американські обіцянки
Пекін вважає Тайвань своєю провінцією, яку він поверне, навіть якщо доведеться це зробити силою.
Для голови КНР Сі Цзіньпіна «возз’єднання» стало принциповим питанням, і Китай посилив військовий, дипломатичний та економічний тиск на Тайбей.
Протягом останніх років військові літаки КНР майже щоденно вилітають у напрямку острова. Лише за декілька днів на початку жовтня таких польотів було близько 150.
Міністр оборони Тайваню Чіу Куо Чен нещодавно заявив, що Китай може вдатися до «повномасштабного» вторгнення у Тайвань. Це може відбутися до 2025 року.
Жовтнева ескалація підштовхнула президента США Джо Байдена до заяви, згідно з якою Вашингтон має «зобов’язання» стати на захист Тайваню у разі нападу КНР. Це свідчить про потужну зміну політики США.
Представники Білого дому намагалися применшити слова Байдена, які викликали різку відповідь з Пекіна: речник міністерства закордонних справ Китаю Ван Венбін заявив, що у тайванському питанні «немає місця» поступкам.
Ву сказав, що не побачив у виступі Байдена «ніяких відхилень» від звичної політики США і додав, що «Тайвань відповідає за свою власну безпеку».
Сполучені Штати розірвали офіційні дипломатичні відносини з Тайбеєм у 1979 році. Вашингтон відкрито протистоїть китайським територіальним претензія. Утім, згідно з законом про відносини з Тайванем, США зобов’язані забезпечувати обороноздатність острова. Усі загрози Тайваню викликають у США «серйозне занепокоєння».
Вашингтон також продає зброю Тайваню. Президентка Тайваню Цай Інвень підтвердила CNN, що американські війська навчають тайванських військових.
«Війна ні в чиїх інтересах, – зазначає Ву. – Але це можна застосувати лише до раціональних лідерів. Іноді ми занепокоєні тим, що, можливо, у Пекіні не всі раціональні, особливо коли у них внутрішньополітичні проблеми».
У напружених американсько-китайських відносинах Тайвань залишатися найгарячішою точкою.
Критики Байдена, а також китайські державні ЗМІ, використали вихід американських військ з Афганістану для того, щоб поставити під сумнів зобов’язання США щодо Тайваню.
Ву вважає, що афганські метафори не витримують критики.
Ми хочемо захищати свободу та демократію, ми хочемо захищати наш суверенітетДжезеф Ву
«Китайці хочуть переконати всіх, що Сполучені Штати не заслуговують довіри, що Сполучені Штати лишать нас напризволяще тоді, коли Тайвань найбільше потребуватиме США, – зауважує Ву. – Це китайська пропаганда. Вони цим займаються не перший рік».
Ву додав, що між Тайванем і Афганістаном також існують «принципові відмінності». Тайбей не сподівається на те, що «інші країни воюватимуть за Тайвань».
«Тайвань інакший. Ми будемо захищатися. Високопосадовці зі США продовжують казати, що їхня допомога не може бути більшою за наше бажання допомогти самим собі», – наголошує Ву.
«Ми бачили, що в Афганістані вони (афганці), схоже, не бажали боронити себе. У Тайвані все зовсім інакше. Ми хочемо захищати те, як живемо. Ми хочемо захищати свободу та демократію, ми хочемо захищати наш суверенітет».
