90 років тому, 5 грудня 1933 року, у США скасували Сухий закон. Майже 14 років у США діяла заборона на алкоголь. Про те, як її запровадили, потім скасували, і до яких наслідків все це призвело – «Історична Свобода» говорила з істориком-британістом Єгором Брайляном.

– Що призвело до запровадження у США Сухого закону? Це була ініціатива згори чи знизу?

– Традиція законодавчого обмеження вживання і виробництва алкоголю в США була ще в ХІХ столітті. В середині ХІХ століття різні церкви та релігійні організації боролися з алкоголем, бо вважали, що алкоголь підриває моральні устої американців.

Вже напередодні Громадянської війни (1861-1865) деякі штати заборонили вживання алкоголю.

Одним із перших у 1851 році був штат Мен. Невдовзі деякі інші штати запровадили таку заборону. Втім, виникла колізія: заборонялося вживати алкоголь на території штату, але не заборонялося його привозити з інших штатів.

Ще одним актором, який сильно вплинув на заборону алкоголю, стали промислові магнати – Рокфеллер, Форд. Вони вважали, що робітники мають бути кваліфікованими і не вживати алкоголю.

Наприкінці ХІХ століття була створена «Антисалунна ліга», де активні жінки, суфражистки, виступали проти алкоголю. Вони казали, що чоловік має проводити час не в салуні, а з родиною... Таке було повернення до традиційних цінностей. Тобто на початок ХХ століття проблема вживання алкоголю була масовою в США.

Церкви, жінки і промислові магнати були тими трьома категоріями, які виступали проти алкоголю.

Напередодні Першої світової війни (1914-1918) ухвалили закон, який забороняв перевезення алкоголю зі штату, де дозволено його вживати, до того штату, де це заборонено.

Коли США вступили в Першу Світову (1917), то заборона алкоголю стала означати ще й підвищення патріотизму серед населення і боротьбу з німецьким впливом. Бо саме німці здебільшого були власниками броварень.

У березні 1917 року ухвалили, який забороняв виробництво, продаж та імпорт алкоголю до столиці США – Вашингтону і загалом округу Колумбія.

Таким чином уведений на початку 1920 року Сухий закон – Вісімнадцята поправка до Конституції США – був закономірним наслідком процесів, які тривали понад 100 років до цього.

Але треба розуміти, що ці заборони не діяли. Законодавці думали, що після цих обмежень люди не вживатимуть алкоголю.

Також не варто забувати, що основний тягар на дотримання введених у 1920 році норм був на митниці, яка підпорядковувалася Мінфіну. На той час митниця і всі супутні служби складали до 15 тисяч осіб, які не могли проконтролювати всі сухопутні і морські кордони США.

– А як все це виглядало? Пригадую антиалкогольну кампанію в СРСР часів Михайла Горбачова: по телевізору пропонували, так би мовити, нову традицію – безалкогольне весілля. Багато хто з того глузував, але все-таки таке пропонували. У США теж були безалкогольні весілля?

– Звісно, безалкогольні весілля були. Але треба розуміти, що заборона на алкоголь діяла по-різному на різні категорії населення. У селах і невеликих містах ця заборона здебільшого діяла, а у великих містах – ні.

У великих містах жінки все більше емансипувалися. Салуни до 1920-х років були лише для чоловіків, а в 1920-х роках американські жінки почали масово ходити в бари і ресторани.

– Заборонили алкоголь – звідки ж бари?

– Підпільні.

– Тобто запровадили закон і відразу ж почали порушувати?

– Можна сказати і так.

Тоді вся публічна сфера стала доступною для жінок, які почали себе більше проявляти. Жінка вже не асоціювалася у масовій свідомості лише з домом і родиною, вона вже могла проводити час з чоловіком деінде.

За умов Сухого закону жінки допомагали транспортувати алкоголь. Найближче це можна було зробити з Канади. Жінки підкладали алкоголь собі в корсет, ховали в дитячих іграшках, ба навіть у дитячому візочку.

Із Канади таким чином доставлялося дуже багато нелегального алкоголю. Звідти його було відносно просто перевозити. Бо якщо навіть місцева влада забороняла у провінції Онтаріо торгувати алкоголем, на федеральному рівні Канада цього не робила.

Тому американські ділки використовували «дірки» в канадських законах – переправляли алкоголь поромами, автомобілями, літаками.

Хотів би сказати, що Сухий закон і 1920-ті роки кардинальним чином змінили американське суспільство. Зокрема, жінка почала відчувати себе більш вільною.

Не варто забувати, що саме в 1920 році жінки отримали право голосу. Це один із перших кроків до емансипації. Так само в 1920-х роках жінки почали більше вступати до вищих навчальних закладів.

Якщо до Першої світової війни жінка з вищою освітою – це радше виняток, то в 1920-х це кардинальним чином змінилося. І заборони Сухого закону сприяли вивільненню жінки.

– Як багато у них в один час різних змін у різних сферах! Все-таки отримане тоді виборче право жінки зберегли, а натомість від «сухого закону» відмовилися. Чому?

– Стало зрозуміло, що така політика не працює, а натомість сприяє організованій злочинності. Саме тоді побудовані за етнічним принципом банди італійців, поляків, ірландців, євреїв створили організовану злочинність.

Завдяки Сухому закону вони вийшли на значно вищий рівень.

Контрабанду і нелегальне виготовлення алкоголю в країні взяли під контроль організовані злочинні групи.

– Тобто можна сказати, що американська мафія – дітище Сухого закону?

– Можна і так сказати. Відомий чиказький бандит Аль Капоне – яскравий приклад того, як нові часи створювали нові можливості. Його брат Ральф Капоне навіть організував контрабандою алкоголю на літаках. Тоді літаки були в новинку, але мафія використовувала будь-які можливості.

– Вже минуло 90 років від скасування Сухого закону, більше 100 років від запровадження. У США вже могли підбити підсумки і зробити висновки. Як там оцінюють позитивні і негативні наслідки Сухого закону?

– У США по-різному оцінюють Сухий закон. У негативному плані він сприяв організованій злочинності.

Разом із тим, для частини консервативних американців, які, наприклад, жили в маленькому містечку, це означало збереження традиційних цінностей – шлюб, родина, церква, розмірений спосіб життя.

– Про останню радянську антиалкогольну кампанію залишилися здебільшого негативні відгуки. Проте саме в той період помітно зросла тривалість життя, особливо чоловіків. А що можна сказати про позитивні наслідки Сухого закону в Америці?

– Є статистика, що на 30% зменшилося споживання алкоголю. І так само істотно зменшилася кількість арештів за п’яні правопорушення.

Герберт Гувер, республіканський президент у 1929-1933 роках, казав, що Сухий закон – це великий соціальний та економічний експеримент, аристократичний за мотивом та далекоглядний за метою.

Натомість його наступник Франклін Делано Рузвельт – єдиний президент США, якого переобирали аж 4 рази – розумів потребу економічних реформ. А Сухий закон лише погіршував економічне становище.

Фактично Рузвельт почав реформувати країну зі скасування Сухого закону.

«Танцюючі» 1920-ті закінчилися і настали кризові 1930-ті роки, коли у людей не було роботи.

Всім відомі фотографії Великої депресії 1929-1933 років: депресивні люди в пошуках роботи. І новий курс, який запровадив Рузвельт у 1933 році – це більша участь держави в економіці, це соціальні роботи, американці будували мости по всій країні.

За умов Сухого закону алкоголь, який потрапляв до США контрабандою, не обліковувався. А відтак податки не потрапляли до бюджету. Від цього страждав в першу чергу федеральний бюджет. Звісно, нема підстав казати, що Сухий закон спричинив фінансово-економічну кризу 1929 року, але він зумовив те, що організована злочинність сприяла формуванню «тіньової» економіки. А в США податки – це, мабуть, найбільш головна річ. Тобто проблему алкоголю подавали як морально-духовну, а вона виявилася соціально-економічною.

– Пригадую гасла радянської антиалкогольної кампанії: «Пияцтву бій!», «Тверезість – норма життя!»... А які були гасла в американського Сухого закону?

– Казали, що алкоголь – це добре для використання в якості пального чи для заспиртування, наприклад, риб, але не для вживання людиною. Тобто: алкоголь – благословення для автомобіля і заспиртованої риби, але прокляття для людини.

Але найвідомішим стало гасло «Нема пива – нема роботи», під яким робітничі профспілки виступали проти «сухого закону».

В 1920-их роках вживання алкоголю було політичною темою, яка ділила американське суспільство і впливала на перебіг політичних кампаній. Тоді людей, які виступали за і проти обмеження алкоголю, називали, відповідно, «сухі» й «мокрі».

«Мокрий» – чоловік, який вживає алкоголь, а «сухий» – жінка, яка вдома з дитиною чекає чоловіка і говорить, що алкоголь не потрібен.

– Ви на початку розмови сказали, що поступово деякі штати запроваджували Сухий закон, а потім він на всю державу поширився. А скасування – воно теж так було по штатах? Чи скасували відразу для всіх?

– Скасували у 1933 році на федеральному рівні. Двадцять першою поправкою було скасовано Сухий закон.

Разом із цим окремі штати могли в себе залишити заборону на алкоголь. Це було на півдні США поширено.

Тут треба розуміти особливості США: є федеральні закони для всіх штатів, а є закони, які діють лише в окремому штаті. Так само зі зброєю, абортами й іншими питаннями.

Але в 1933 році скасуванням Сухого закону було завершено ось цей період мафії.

– Мафія просто переключилася на інші галузі.

А наскільки американців зараз хвилює тема заборони чи обмеження вживання алкоголю?

– Їх зараз найбільше хвилює нелегальна торгівля синтетичними наркотиками. В порівнянні з наркотиками алкоголь перестав бути проблемою для американців. Зараз, якщо в тебе проблеми з алкоголем, ти можеш піти до психолога. Сто років тому такої опції не було. Тобто 100 років тому, звісно, в СЩА теж були психологи, але не так масово поширені.

Зараз інші моменти роз’єднують американське суспільство, а не алкоголь. Можливо, алкоголь в якомусь плані навіть об’єднує американців, ніж роз’єднує.

Думаю, американський досвід найцікавіший своїми політичними і соціально-економічними наслідками.

Можемо порівняти американський і радянський досвід часів Перебудови. Тоді в СРСР керманичі вирішили: якщо люди менше питимуть, то краще працюватимуть. Але це призвело хіба до вживання одеколону, як алкоголю, і самогоноваріння, як галузі.