Вже минув тиждень від початку української операції в суміжній з Україною Курській області Росії. Який це матиме вплив на енергетичну ситуацію, адже регіоном проходить стратегічний газогін Уренгой-Помари-Ужгород, яким російський газ українською територією прямує до Євросоюзу. З перших днів під український контроль перейшла газовимірювальна станція в Суджі. Також в Курчатові міститься Курська атомна станція, яка перебуває під контролем Росії. Розповідаємо, як українська операція може вплинути не енергетичну ситуацію.

Українська операція неочікувано почалася шостого серпня і за лічені дні під контроль ЗСУ перейшло понад 200 квадратних кілометрів російської Курської області. А зараз український контроль простягся на 450 квадратних кілометрів (за даними російської сторони), а Київ каже, що контролює вже біля тисячі квадратних кілометрів у Курській області.

Вже сьомого серпня ЗСУ взяли під контроль місто Суджу, в якому розташована газовимірювальна станція. Це якраз на шляху магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, який за іронією ще має назву «Братство».

Що це за станція?

Газовимірювальна станція в Суджі розташована неподалік кордону з Україною.

«Суджа має значення облікової станції, яка дозволяє оформляти належним чином здачу-приймання газу для транзиту територією України до європейських споживачів. От таке її значення – в цьому контексті вона єдина і унікальна», – каже в інтерв'ю Радіо Свобода Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Цікаво, що неподалік газовимірювальної станції в Суджі розташована газокомпресорна станція – саме вона прокачує газ під тиском, який йде далі трубою до України, а потім до ЄС.

Наразі невідомо, чи контролюють українські сили і газокомпресорну станцію.

«На самій газовимірювальній станції немає можливості фізично перекрити подачу газу. Це треба робити на компресорній станції, а вона розташована окремо», – пояснює Гончар.

Чому взяли Суджу?

Директор енергетичних прогам Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що Суджа перш за все важлива як залізничний вузол.

«Скоріше за все, там інша була ціль – велика залізнична станція в Суджі, якою поставляється і зброя і боєприпаси на лінію фронту. Можливо, це більш важлива була ціль», – припускає Омельченко в інтерв’ю Радіо Свобода.

Але як би там не було, саме ситуація на газовимірювальній станції в Суджі «допомогла» операції потрапити на шпальти світової преси і привернути увагу до українського входження на територію Росії.

Який вплив на газовий транзит?

Наразі немає ознак того, що просування українських сил на Курщині і контроль над Суджею має вплив на транзит газу.

Транзит газу відбувається в штатному режимі і минулого року газогоном Уренгой-Помари-Ужгород було прокачано понад 14,65 мільярда кубічних метрів газу. Для порівняння: в 2022 році було прокачано 20,5 мільярда кубометрів газу цим маршрутом.

Оператор ГТС України не фіксує якихось радикальних змін в транзиті газу цією магістраллю в серпні цього року, порівняно з першими сімома місяцями 2024-го. Спостерігається лише незначний сезонний спад прокачуваних обсягів.

«Ніяких перебоїв немає і поширення домислів, що можуть бути збої з транзитом, – вони позбавлені сенсу. За винятком ситуації, коли сам «Газпром», а точніше – Кремль, вирішить зіграти в якусь гру і припинити подачу газу. Тим більше, що на самій газовимірювальній станції немає можливості фізично перекрити подачу газу. Це треба робити на компресорній станції, а вони розташовані окремо, – пояснює Михайло Гончар.

«Газпром» не припиняє повністю поставки газу Україною, бо йому це дуже невигідно. Від початку Великої війни проти України російський «Газпром» втратив 90 відсотків ринку ЄС, а до цього був ключовим постачальником.

«Тому не думаю, що ситуація з Суджею якось вплине на транзит. Скоріше, це потужний піар-ефект, можливо, потрібний, бо Україна знову з’явилась на багатьох шпальтах зарубіжної преси. Але реально, ніякого впливу на транзит це не буде мати. Якщо Росія самостійно не перекриє цей транзит», – каже в інтерв’ю Володимир Омельченко.

Значення магістралі Уренгой-Помари-Ужгород

Агресія Росії проти України, що триває вже два з половиною роки, переформатувала газовий ринок Європи.

Через підриви припинилася робота двох газогонів «Північний потік», прокладених дном Балтійського моря.

«Газпром», аби «покарати» Польщу, сам зупинив поставки магістраллю «Ямал-Західна Європа», який пролягає через Білорусь і Польщу.

В 2022 році через захоплення російськими військами компресорної станції в Новопскові на сході України, український оператор газотранспортної системи припинив забезпечення транзиту газопроводом «Союз», що входив в Україну з Ростовської області Росії. Через, як було тоді сказано, «настання форсмажорних обставин».

Зараз поставки російського газу в Європу здійснюються двома маршрутами – вже згаданим газопроводом Уренгой-Помари-Ужгород, а інша половина – другою ниткою «Турецького потоку» через Чорне море.

Більше не вважає магістраль Уренгой-Помари-Ужгород стратегічною магістраллю Михайло Гончар.

«Він був стратегічним, але одна справа, коли йшло 100-120 мільярдів кубічних метрів газу щороку, а зараз іде набагато менше, по суті – дріб'язок. Через Суджу йде дві нитки, одна більша – Уренгой-Помари-Ужгород, інша, менша в діаметрі, – Ямбург-Західний кордон («Прогрес»), але зараз діє лише Уренгой-Помари-Ужгород», – каже в інтерв'ю Гончар.

«Зараз вони (РФ) мають крихти, порівняно з тим, що вони мали раніше. І зараз «Газпром» відкотився до рівня 1980-х років, коли ще не було «Газпрому», а був Міннафтогаз СРСР і тоді рівень експорту і транзиту газу через Україну був приблизно таким, яким він є сьогодні», – додає експерт.

Хто залежить від газогону, який йде через Суджу?

Від російського газу з магістралі Уренгой-Помари-Ужгород залежать Словаччина, Угорщина та Австрія. Це головні отримувачі, але також якась частка газу дістається й Італії та Хорватії.

Важливий момент: Молдова раніше отримувала газ з цієї магістралі, але потім диверсифікувала джерела поставок – зокрема з допомогою Румунії – і тепер російський газ з Уренгоя-Помари-Ужгорода йде лише для сепаратистського Придністров'я.

Чи важливий транзит для України?

Київ заробляє на транзиті російського газу нині десь трохи більше мільярда доларів на рік – цих коштів якраз вистачає для підтримання в нормальному робочому стані газотранспортної системи.

Але напряму від російського газу український ринок не залежить – цю залежність було зруйновано після Майдану, коли Україна почала отримувати газ з ЄС в реверсному режимі.

Зараз наприкінці року збігає термін дії газового контракту України з Росією і ведуться переговори про залучення посередника – щоб Азербайджан здійснював реекспорт російського газу Україною, а Києву не доводилось би вести прямі переговори з «Газпромом» – ключовою корпорацією країни-агресора.

«Якби Україна хотіла б припинити цей транзит, то вона б оголосила форсмажорні обставини, чи санкції наклала на «Газпром», чи просто дала б заявку, що припиняється цей транзит, і можна було транзит припинити на своїй території. Але цього не зроблено», – пояснює енергетичний експерт Володимир Омельченко.

Для Росії транзит важливіший, бо навіть ті порівняно невеликі поставки газу, які здійснюються нині, дозволяють заробити десь 4,5 мільярда доларів на рік.

Курська АЕС

За даним ЗМІ, які посилались на російських представників в Курській області, на початкових стадіях входження ЗСУ, відстань до Курської АЕС була біля 75 кілометрів, потім вона зменшилась до 50 кілометрів, зараз говорять про декілька десятків кілометрів, фігурувала цифра – 30 кілометрів.

Але підрозділи ЗСУ не беруть під контроль атомну станцію.

«Хвилювання у них (росіян) є, бо у них же ж шаблон стандартний – як вони діють, так вони вважають, що й інші будуть діяти так само. І в цьому контексті, Росія відчуває певний переляк. Разом з тим, для того, щоби «вирубати» атомну електростанцію – будь яку – не обов'язково її захоплювати», – каже в інтерв'ю Михайло Гончар.

Курська АЕС мала чотири реактори типу РБМК (як у Чорнобилі), але два були виведені з ладу і зараз неподалік старої станції в місті Курчатові будується нова атомна станція з реакторами новішого типу. Між цими двома об'єктами також є сховище відпрацьованого ядерного палива.

Але про контроль з боку українських сил над Курською АЕС не йдеться.

«Курська АЕС має певну важливість, бо вона безпосередньо приєднана до лінії високовольтних передач до двох гірничо-збагачувальних комплексів, які розташовані неподалік і до одного металургійного заводу. Але з точки зору загальної економіки Росії, Курська АЕС не є критичною», – пояснює експерт Омельченко.

За його словами, на Курській АЕС працює два блоки і загальна потужність 2 гігавати, а всього в Росії енергопотужність понад 250 гігават – тобто частка Курської АЕС в загальному балансі Росії не така вже й велика – менше одного відсотка.

«Тому в цілому для енергетичної системи Росії це не є критичним, але на деякий час може вплинути на енергоситуацію в тому регіоні Росії. Як на мене, тут більше зовнішньополітичних ризиків ніж переваг (для України). Як її (Курську АЕС) утримувати, хто це робитиме? Невідомо. Ми ж не можемо копіювати російських терористів і те, що вони роблять на нашій Запорізькій АЕС».

Тим часом BBC повідомило, що РФ будує нові лінії оборони біля Курської АЕС. А в мережі з'явилися фото, де видно, як росіяни риють оборонні траншеї, найближча з яких приблизно за 8 км від станції.