На нині окупованій Херсонщині українські партизани підривають авто колаборантів, допомагають ЗСУ влучати по російських складах та базах, розклеюють листівки з попередженнями для гауляйтерів і зрадників, записують відеозвернення до окупантів, роблять подібні «інсталяції».
Чим активніші Збройні сили України в контрнаступальних діях у Херсонській області, тим міцніше по тилах противника б'є Рух опору. Останнім часом на вулицях обласного центру побільшало української символіки. Почастішали дії як насильницького, так і ненасильницького характеру, повідомляє Центр національного спротиву.
Утім, не тільки окуповані райони українського півдня та сходу є важливими в діяльності Руху опору Сил спеціальних операцій Збройних сил України. «Іще один загрозливий напрямок – північний», – розповів Радіо Свобода екскомандувач ССО генерал-майор Григорій Галаган (з цієї посади президент його звільнив попереднього дня, 25 липня, інтерв’ю було записане до звільнення. Як повідомив президент України, Григорій Галаган переводиться на інший напрямок і «з метою оновлення Служби безпеки України» призначений першим заступником керівника Центру спеціальних операцій «А» СБУ).
– Унікальність війни в нинішній фазі, мабуть, у тім, що ми обороняємось на майже 270 градусів.
Понад 2 тисячі кілометрів – куди не кинься, або ворог, або той, хто ворога підтримує. Тому Сили спеціальних операцій присутні зараз усюди. ССО курують Рух опору, проводять інформаційно-психологічні операції.
Ну і без бойової роботи теж ніяк – її ми називаємо «кінетичними діями».
– Підрив мосту – це, виходить, кінетика, так? А як оцінити ефективність тієї або іншої інформаційно-психологічної операції?
– Така кінетика, що після кожних підірваних на окупованих територіях колії чи мосту я краще засинаю.
Коли противник здається в полон цілими підрозділами – це успіх
Стосовно ІПСО (інформаційно-психологічних операцій – ред.), їх ми проводимо на багатьох рівнях. Коли противник здається в полон цілими підрозділами, коли російські матері мітингують, відмовляючись посилати синів на війну, – це успіх.
Тут справа навіть не в операціях інформаційних або психологічних. Інколи достатньо просто донести правду тим, хто позбавлений доступу до іншої інформації, крім тієї брехні й пропаганди, що ллються з екранів російських телевізорів.
Наше завдання – зламати ворога в будь-який спосіб. Зламаємо – переможемо.
– Закон «Про основи національного спротиву» було ухвалено в липні минулого року. Тоді Сили спеціальних операцій ЗСУ законодавчо отримали повноваження визначати порядок організації Руху опору, а люди, залучені до нього, – соціальний захист. У лютому розпочалася нова фаза війни. Тобто фактично часу для того, щоб побудувати мережу партизанів і підпільників було обмаль?
Наші партизани різного віку, різних професій. Партизанщина історично в крові українців
– Ухвалили закон рік тому, а до того ще десь з рік опрацьовували. Було якесь внутрішнє відчуття, що потрібно поспішати з цим. Щойно отримали можливість працювати в правовому полі, то в найкоротші терміни довелося придумувати форми, методи, способи, як прискорити реалізацію цього.
Нині вважаю організацію Руху опору такою, що є на достатньому рівні.
– Саме слово «партизан» не здається вам якимось застарілим?
– А чом би ні? Кажемо «партизан» – і все стає зрозумілим. Вони у нас різного віку, різних професій. Партизанщина історично в крові українців. Тому дає потужний результат.
В офіційному телеграм-каналі Сил спеціальних операцій ЗСУ наводиться історія воїна Руху опору. До військової служби стосунку він не мав, на початку російсько-української війни в 2014 році був ще підлітком.
«Коли у минулі роки відбулося деяке послаблення вогню на сході України, знайомі хлопці почали підтягувати мене у воєнній тактиці, володінні зброєю. На той момент я не думав, що станеться повномасштабне вторгнення, але для себе деякі речі вирішив освоїти і знати», – розповідає сьогоднішній партизан.
Від 24 лютого він разом із товаришами входить до підрозділу Руху опору Сил спеціальних операцій ЗСУ. Згадує, що одним із перших вдало виконаних завдань було виявити та передати координати місцеперебування російської станції радіоелектронної боротьби (РЕБ).
«Не зупинимося, поки не відіб’єм нашу землю до останнього клаптика», – каже партизан.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
