Росія вимагає від України екстрадиції 33-річного шукача притулку, інгуша Ільяса Белхароєва. Він і правозахисне об’єднання «Праве діло», що представляє його інтереси в суді, переконані у фальшуванні доказів та політичній умотивованості кримінального переслідування на його батьківщині. Представники влади у Росії пов’язують Белхароєва з вбивством керівника інгушського Центру з протидії екстремізму Ібрагіма Ельджаркієва у 2019 році. Натомість, Белхароєв проживає в Україні вже більше семи років і відкидає усі звинувачення.
Ільяса Белхароєва затримали за запитом Інтерполу у травні 2021 року. І, згідно з рішенням одеського суду, з 29 червня він перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Наразі офіс генерального прокурора України здійснює екстрадиційну перевірку, у той час як Белхароєв подав заяву на отримання притулку в Україні та надання йому додаткових заходів безпеки.
У чому суть справи
Слідчий комітет Росії звинувачує Ільяса Белхароєва в участі у «терористичній організації та терористичному акті», а також у незаконному поводженні зі зброєю.
За версією російського слідства, Белхароєв разом зі спільниками виконував накази Хасана Полонкоєва, якого російські силовики вважають лідером бойового крила групи баталхаджинців.
Суфійське братство баталхаджинців (інші назви – батлаки, белхороєвці) – це закрита релігійна громада, до якої входять, зокрема, і високопоставлені чиновники і підприємці Інгушетії. За різних даними, ця релігійна громада нараховує від 5 до 15 тисяч активних членів. Самі баталхаджинці стверджують, що їх кількість сягає 20 тисяч осіб. Керівниками братства, є прямі нащадки шейха Батал-Хаджі із племені (тайпу) Белхарой.
Російські слідчі органи звинувачують Ільяса Белхароєва у тому, що він нібито за наказом Полонкаєва, роздобув у 2019 році пістолет системи Glock і набої до нього, і незаконно перевіз зброю українською територією, а потім через українсько-російський кордон. Слідчі стверджують, що із цього пістолета були вбиті Ібрагім Ельджаркієв, а також його брат – лікар Ахмед Ельджаркієв.
Інших відомостей щодо участі Ільяса Белхароєва у «злочинних діях» постанова не містить, розповів Кавказ.Реалії керівник правозахисного об’єднання «Праве діло» Олег Михайлик.
Він наголошує, що звинувачення проти Ільяса Белхароєва опираються на свідчення однієї людини – Алі Махаурі (Ільяс стверджує, що не знайомий з цією людиною). Той нібито переказує слова такого собі Аліхана Худрієва. З його слів, Курейш Картоєв та його друзі здійснили вбивство Ельджаркієва з пістолета, який передали Белхароєв та інший підозрюваний – Батир Толдиєв. Подолавши надзвичайно складний маршрут, «Глок» та набої до нього потрапили у Москву – з Туреччини, України та Тайланду.
«У всіх доступних нам матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази вини Ільяса Белхароєва в інкримінованій йому дії, оскільки покази свідків, що засновані на здогадках, припущеннях та чутках, не є законно допустимими доказами», – додає Михайлик.
Оскільки звинувачений та його захист переконані, що російське слідство буде «вибивати» з Белхароєва відсутні докази, вони наполягають на розгляді звинувачення в Україні. До того ж, незаконне поводження зі зброєю нібито відбувалося на її території.
Наразі Київський суд Одеси розглядає скаргу на бездіяльність слідчого управління Нацполіції щодо нерозслідування обігу зброї.
Екстрадиція без доказів
«Із матеріалів провадження щодо оголошення у міжнародний розшук за лінією Інтерполу очевидно, що російським правоохоронним органам місце перебування Белхароєва є відомим. Втім, вимогу щодо екстрадиції, яка передбачена Мінською конвенцією про правову допомогу, вони вирішили не направляти Україні, а використали інструменти Інтерполу», – зазначає координатор програм одеського правозахисного об’єднання «Праве діло» Валерій Яковенко.
Белхароєв в Україні не переховувався, наголошує правозахисник, а взяв офіційний шлюб з громадянкою України, його син від першого шлюбу навчається в школі в Одесі, де його регулярно навідує перша дружини та мати дітей.
Яковенко переконаний у тому, що російське слідство пішло цим шляхом з однією метою – щоб не доводити вину звинуваченого. Адже, щоб внести дані для розшуку Інтерполом докази не потрібні, достатньо рішення національних правоохоронних органів.
Усі країни–члени Інтерполу у випадку виявлення розшукуваної особи зобов’язані заарештувати її для екстрадиції, і не досліджувати вину та законність процесуальних дій ініціатора розшуку.
«Це вказує на незаконність дій російських органів розшуку і суду», – додає Яковенко.
«Я належу до релігійно-громадської групи послідовників Батал-Хаджи (баталхаджинці), яких налічується до 20 тисяч людей. Громада заснована моїм предком Батал-Хаджи Белхароєвим (1821–1914) – чеченського-інгушськими релігійним діячем, який мав статус суфісійського шейха кадарійського тарікату (містичний релігійний орден, дервішський орден – ред.)», – розповів Ільяс Белхароєв Кавказ.Реалії.
Белхароєв пояснює, що до 2012 року він жив у рідній Інгушетії, але був вимушений поїхати з Росії « від постійного страху переслідування владою членів нашої громади».
«Мої родичі переслідувалися та переслідуються федеральною владою, щодо них фальшують звинувачення у кримінальних злочинах. Активна фаза зі знищення наших громад (кланів) у Інгушетії розпочалися у 2018 році», – стверджує Белхароєв.
Так у грудні 2018 року убили його двоюрідного брата Ібрагіма Белхароєва у Назрані.
Замах на життя голови інгушського Центру з протидії екстремізму Ібрагіма Ельджаркієва у російських ЗМІ називали помстою саме за це вбивство.
Натомість Белхароєв стверджує, що «це кримінальне переслідування є помстою і розправою з лідерами опозиції в Інгушетії, що виступили у 2013 році проти ініціативи федеральної влади про відміну виборів голови Республіки, а також за організацію масштабного довгострокового протесту у 2018–2019 роках через результати встановлення кордону між Інгушетією та Чечнею».
Офіційну версію убивства голови Центру з протидії екстремізму МВС Інгушетії Ельджаркієва та його брата він називає «вигадкою ФСБ».
Шлях біженця: корупція і небезпека
«Якщо припустити, що відбудеться екстрадиція [Ільяса Белхароєва] з України, скоріш за все, він зазнає тортур і нелюдського поводженню зі сторони російських правоохоронних органів. Враховуючи недоведеність вини Ільяса, слідство примушуватиме його визнати участь у терористичному угрупуванні баталхаджинців. Я не можу вказати, як саме це буде здійснюватися, втім є достатньо методів, які російські силовики отримали у спадок від НКВС та КДБ», – розмірковує керівник «Правої справи» Олег Михайлик.
Він використовує як приклад історію Тимура Тумгоєва, якого Україна видала на вимогу Росії у вересні 2018 року, яка звинувачувала його в участі у терористичній організації.
19 вересня 2018 року генпрокурор Юрій Луценко зустрівся з командиром 8-го батальйону Української добровольчої армії Андрієм «Червнем» Гергертом і командиром батальйону імені шейха Мансура Муслімом Чеберлоєвським. Зустріч також була пов’язана з екстрадицією Тумгоєва. За словами речника, Луценко запевнив добровольців, що учасників бойових дій на Сході, які воювали на боці України, не будуть екстрадувати, а видачу Тумгоєва розслідують.
Екстрадиція Тимура Тумгоєва спричинила акцію протесту і сутички активістів із правоохоронцями під будівлею Генеральної прокуратури. Київ, 17 вересня
У вересні 2018 року Генпрокуратура України задовольнила запит ФСБ, Росії видавши Тумгоєва Росії. Натомість правозахисники стверджували, що Тумгоєва видали Росії таємно і з порушеннями закону.
У Росії Тимура Тумгоєва засудили до 18 років ув’язнення у колонії суворого режиму, де, зі слів рідних та правозахисників, він досі зазнає тортур, жорсткого та принизливого поводження.
Отримання росіянином статусу біженця в Україні – аж ніяк не проста процедура, незважаючи на анексію Криму, визнання в Україні на законодавчому рівні Росії країною-агресором та спонсором терористів у ОРДЛО.
Міграційна служба може не прийняти документи шукача притулку у день звертання з різних підстав. Хоча інформація щодо шукача притулку є конфіденційною, втім міграційна служба часто передає її місцевим правоохоронним органам, які затримують шукача у день призначеного прийому, каже Валерія Яковенко у розмові з Кавказ.Реалії.
Далі, як правило, задіюється корупційна складова і посередники для «вирішення питань». Якщо «згоди» сторони не дійшли, майже гарантовано (за наявності розшуку Інтерполом) відправлення шукача притулку в СІЗО без довідки про шукання притулку в Україні.
Якщо у шукача притулку відсутні значні матеріальні засоби для «вирішення питань» чи грамотна юридична та інформаційна підтримка, то цю особу з високою ймовірністю буде екстрадовано за запитом країни-заявника», – констатує правозахисниця.
Президент України Володимир Зеленський у серпні 2019 році видав наказ про спрощеного надання українського громадянства політичним біженцям з Росії та захисникам України. Він мав би вирішити проблеми політичних та релігійних біженців з Росії. Натомість його застосування фактично заблоковано підзаконним актом, який розробили у МЗС та ДМС, визнають у одеській громадській організації.
Надія на комісаріат ООН
Переконаний у власній невинуватості Ільяс Белхароєв готовий до всеохопного розслідування українськими правоохоронними органами звинувачень російської сторони.
Подана заява про злочин у слідче управління Національної поліції в Одеській області – якщо версія російського Слідчого комітету Росії правдива, то здійснений на території України незаконний обіг зброї підлягає розслідуванню місцевим органом.
«У випадку, якщо українські органи слідства не встановлять у діях Ільяса Белхароєва складу злочину, то, згідно зі статтею 57 Мінської конвенції про правову допомогу, буде ухвалене відповідне процесуальне рішення, яке заблокує екстрадицію в Росію, підтвердить фальсифікацію звинувачень російськими органами слідства та створить підстави для надання статусу біженця», – пояснює подальші дії Олег Михайлик.
Наразі правозахисники готуються до апеляції щодо визначення слідчого судді, яке, дуже ймовірно, буде оскаржувати прокуратура, що вимагала залишити Ільяса Белхароєва у СІЗО Одеси на весь період перевірки підстав до екстрадиції.
Організація «Праве діло» також звернулася до представників Управління Верховного комісара ООН з прав людини в Україні Кароліне Ліндхольм Біллінг і очікує офіційної реакції.
«Попереду ще досить великий обсяг роботу з отримання статусу біженця, участі в досудовому розслідуванні та екстрадиційній перевірці», – додають співрозмовники Кавказ.Реалії.
Крім справи Ільяса Белхароєва, організація «Праве діло» відстежувала та поширювала інформацію про інші справи росіян у одеських судах:
- справу польового командира Адама Осмаєва, якого підозрювали у замаху на прем’єр-міністра Росії у 2012 році;
- справу актора Сергія Анісіфорова, який був добровольцем у «Самообороні Одеси» в 2014 році та вимагав статусу політичного біженця у суді.
Обидва наразі отримали посвідки на постійне проживання в Україні та можливості стати громадянами України.
