Прага – Яніна Соколова за останні роки стрімко стала однією із найвідоміших і найвпізнаваніших телеведучих в Україні. Зокрема, завдяки програмі «Рандеву» – класичний формат інтерв’ю, – і ютюб-проєктові «Вечер с Яниной Соколовой», в якому ведуча намагається розвіяти «фейки» російських ЗМІ, використовуючи про цьому ненормативну лексику. Але, крім цього, Яніна Соколова – акторка театру і кіно. Вже шість років вона, разом із її другом, солістом «Другої ріки» Валерієм Харчишиним і народним артистом України Олексієм Вертинським, грає у постановці «Історії кохання для дорослих». Вперше виставу показали за кордоном – у столиці Чехії Празі. Радіо Свобода зустрілося із виконавицею однієї з головних ролей, щоб поговорити про стосунки, Нові Санжари й інтерв’ю із Володимиром Зеленським.
– Ви привезли до Праги виставу про проблеми у стосунках. Чому важливо про це говорити?
– «Історії кохання для дорослих» – це майстерклас більше для дорослих, аніж для молодого покоління. Адже ті, хто народився вже після незалежності України, – ще більш розкуті і розуміються на тому, що говорити про секс – це легко, це не заборонена тема, як нам нав’язали ще з Радянського Союзу. Ця вистава про стосунки людей, які не вміють говорити одне з одним. Це наша спроба зазирнути в діалог двох людей, який ніколи не відбувався. Ми граємо цю виставу вже 6 років і об’їздили всю Україну. І в містах люди по-різному реагують – схід такий закомплексований трохи в цих темах. Південь, якщо говорити про Одесу, – там все в порядку. Решта областей – це просто сміх, смски, повідомлення про те, що «ви нам дозволили з чоловіком вперше про це говорити після вистави у себе на кухні, у себе в ліжку…» Це наше повідомлення людям про те, що про секс, про кохання і про некомфортне варто говорити сміливо, якщо ти цінуєш і любиш людину, з якою ти живеш.
– У середині лютого відбулася подія, яка розділила українське суспільство як мінімум на три табори: ті, хто говорив, що їм соромно за мешканців Нових Санжарів, ті, хто говорив, що у тому, що там відбулося, винна влада, через відсутність комунікації із населенням, і ті, хто поєднував ці обидва фактори в один. До якого схиляєтеся ви?
– Існує ще четверта і п’ята. В цілому – це об’єднана історія. Збіг різних факторів, які вплинули на те, що відбулося. Ви ще не назвали один із найважливіших – це провокації і замовні так звані «тітушки», які були в місцях цих страйків. Вже це доведено за допомогою відеоматеріалів. Це наймані люди. Більше того, минулого тижня США заявили про те, що російські ресурси, зокрема в соціальних мережах, були перенасичені інформацією з російських акаунтів. Розповсюджувалась інформація про так звану епідемію і про зараження цих людей, приховування інформації від суспільства – що нагнітало, безумовно, тих, хто був і так спантеличений. Більшість людей в Україні, незважаючи на те, що ми пережили першу хвилю реформи медицини, не довіряють ані державі, ані медицині. Тому мені зрозуміло занепокоєння людей. Щодо влади – вони мінімізували спілкування із журналістами. Колись ексголова офісу президента Андрій Богдан в інтерв’ю сказав, що ми не потребуємо журналістської допомоги, ми і так напряму спілкуємося із українцями. Я не знаю, чи з відходом Богдана у них там щось змінилося у стратегії. Але Зеленський не дав за цей час жодного некомфортного інтерв’ю, зокрема, і мені. У нас вже звичка є – ми кожного місяця відправляємо запит на інтерв’ю. І нуль повний.
– Ви принципово за Зеленським, скажу на журналістському сленгові, – «не бігаєте»?
Я розумію, що він не готовий відповідати на багато некомфортних речейЯніна Соколова
– Ті формати, які я роблю, – це великі формати. Бігати за ним з мікрофоном для того, щоб поставити три запитання – мені здається, що це не та мета, яку я переслідую. Мені б було дуже цікаво з ним поговорити хоча б хвилин сорок – годину. Мені цікаво чути його, бачити його фідбек. Я розумію, що він не готовий відповідати на багато некомфортних речей. Починаючи від Донбасу, закінчуючи обіцянками щодо призначень. У нього було кілька тез. Зокрема і про те, що «куми не будуть займати посади», «олігархам – ні!», «війну закінчимо». Ми бачимо: радник секретаря РНБО Сергій Сивоха, квк-шник, намагається стратегію повернення Донбасу ідеологічно малювати на таких засадах, на яких це неможливо здійснити. Бо з терористами домовлятися неможливо! Щодо посад – пан Баканов, голова СБУ, який є давнім другом Зеленського. Із новопризначених – голова «Укрексімбанку» (Євген Мецгер – ред.) – людина, яка з ним вчилася в одній криворізькій школі. І коли йшло голосування, прерогатива надавалася цій людині. Це якраз одна з помилок, яка була допущена і Порошенком. Вибирати людей не за професійними якостями, а за контролем і доступністю до рішень, які ти можеш контролювати на відстані. До того ж – некомпетентність, на жаль. І це біда!
– Чи ви вірите у те, що Зеленський зможе домовитися із Путіним?
Квк-шник ніколи не перехитрить кдб-шника – варто це вже зрозумітиЯніна Соколова
– Нещодавно вийшло інтерв’ю Путіна агентству «ТАСС». Там чітко видно, що нічого не змінилося. Як би Зеленський не бачив «понимание» в його очах, як він сам казав після «Нормандії»… «Один народ», «те, кто разорвал нас с Украиной, поплатится за это» і відсутність будь-якого компромісу. У мене виникає питання – навіщо ми на це йдемо? На розмову із «терористом № 1», якщо ми знаємо, що жодна обіцянка не буде виконана? Сьогодні тут в залі сиділи воїни АТО і волонтери. Кілька з цих людей є для мене дорогими, я їх дуже добре знаю. І це ті люди, які абсолютно точно знають, що з дня на день трапляються обстріли. Сьогодні – 5, вчора – 8. Із січня ми втратити 20 наших хлопців та дівчат. В «режимі тиші», тієї ж ночі, коли він був оголошений, – були обстріли. Довіри – нуль! Чому Зеленський грає в цю гру, намагаючись перехитрити кдб-шника? Квк-шник ніколи не перехитрить кдб-шника – варто це вже зрозуміти.
– Що тоді робити із Донбасом? Чекати, поки Путін піде?
– Я не військовий стратег. Я можу висловлювати лише свою думку як громадянки і журналістки. Моя позиція: на даний момент як Крим, так і Донбас неможливо повернути, поки Путін буде при владі. Що робити? Поки Путін буде при владі, на всіх 400 кілометрах кордону поставити оборону. А ці території (ОРДЛО – ред.) – хай вони консервуються там в своєму соці, якщо вони обрали собі таку долю. А ті, хто не обрав, а там є дуже багато наших людей, – треба створити максимальні умови для їхнього повернення. Переселенці мають мати квоти працевлаштування, діти мають мати квоти в садочках, в школах, в університетах. Для того, аби ці люди змогли почати своє нове життя на неокупованих територіях. З рештою – залишити, на жаль, цей конфлікт, цю війну поки що замороженими.
– Уявімо, що українська армія взяла контроль над кордоном і на тимчасово окупованих територіях пройшли місцеві вибори. Дехто з військовослужбовців і людей, які повернулися із полону, висловлюють думку про те, що вони не зможуть пробачити мешканців ОРДЛО. Ви зможете?
Треба дати шанс цим людям оговтатися. Вони всі вже втомилися від війни, вони вже не знають, з ким бутиЯніна Соколова
– Люди, які живуть на тимчасово окупованих територіях, мають пройти етап оговтання від окупації. Це доволі складний процес. Колись я робила інтерв’ю з однією військовою, яка мені сказала: повірте, якщо туди зайдуть українські танки, то ці люди з вишиванками, з рушничком і з короваєм будуть зустрічати ці танки. Треба дати шанс цим людям оговтатися. Вони всі вже втомилися від війни, вони вже не знають, з ким бути – з росіянами, з нами… аби це все завершилося. І не будемо приховувати, цей регіон доволі важкий ментально. Це регіон, де здебільшого був робітничий клас. Люди, які звикли до правил існування, інколи тоталітарних. Тому важко їх переконати взагалі в демократичних методах і цінностях. З ними треба працювати. В першу чергу інформаційно. Зараз до влади прийшли люди, більшість із них «медійники», але з моменту, коли Зеленський і команда прийшли до влади, я не бачу жодного інформаційного продукту, спрямованого на цих людей. Паралельно із цим у нас відбувається окупація медійного простору проросійськими власниками – це канали Zik, NewsOne, «112», «Інтер». Перші три канали, які я назвала, належать Віктору Медведчуку.
– Але ж у них рейтинги на рівні статистичної похибки, хіба ні?
– Велика кількість людей дивиться ці канали. Я вам більше скажу – велика кількість людей їм довіряє. Нещодавно був день пам’яті Небесної сотні, і те, що вони вприснули інформаційно, цей сумнів щодо того, що відбувалося на Майдані, думки, які вони посіяли в інколи «неокрепшие умы» населення, яке вже розгублене саме по собі, – це біда. І з цією бідою на даний момент, на жаль, не борються. Ані Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, ані депутати. Вони щось розповідають там про закон про дезінформацію – маячня!
– До речі, про цей закон. Ви би склали іспит на «професійного журналіста»?
– Ха! Хороше запитання. Та там стільки нормативів, що я думаю, що я би проходила це день і ніч. Бо я би готувалася, а не займалася б роботою. Плюс там є кілька хитрощів, які можуть розгледіти тільки медіаюристи, з якими ми спілкувалися. Одна хитрість стосується антикорупційних розслідувань. Вона взагалі мінімізує шанси таким проєктам, як програма «Схеми», взагалі існувати. Ну от уявіть: ми робимо розслідування про Медведчука… і не знаходимо Медведчука. Якщо він, припустімо, не відповідає на дзвінки, ти не можеш його впіймати біля під’їзду – ти не маєш право випускати цей сюжет. Плюс поняття «професійного» і «непрофесійного журналіста» – чому комісія це має визначати щодо нас із вами? Маячня! Якийсь Радянський Союз.
– Ви називаєте свій проєкт «Вечер» – антипропагандою. Його дивляться на тимчасово окупованих територіях?
– Так, дивляться. Ненавидять часто. Подекуди є наші, які вважають, що це їхній захист. Щодня я та моя команда отримуємо повідомлення про блокування, про напади та атаки ботів. Два тижні тому у нас був резонансний випадок, коли у нас програма вийшла о 12-й дня в п’ятницю, і підписники не отримали повідомлення про початок трансляції. Плюс видалені коментарі і скарги. Тобто ми кожного випуску вже готові, що ми «на олівці». У нас немає монетизації, бо все в скаргах. Просто нас витісняють, і захистити, в принципі, нікому.
– Ви мало спите, багато працюєте і віддаєте масу емоцій та сил на сцені. І все це після пережитої тяжкої хвороби. Ваш лікар знає про ваш графік?
– З лікарем я спілкуюся щодня. Вона знає. Це такий собі захист. Я собі зараз відіграла виставу, я маю таку енергетику, яка мені не дозволить ще наступні три години заснути. І ця енергетика рухає мною. В Прагу я приїхала ще з двох міст, день у день. Це все дуже надихає. Я взагалі після цієї хвороби зробила собі таке правило, що все, чим я займаюся, має нести користь. Я не даю інтерв’ю абикому, я намагаюся мінімізувати час, витрачений на якийсь негатив. Я швидко приймаю рішення, оточую себе тільки тими, хто любить мене і кого люблю я. І я бачу результати своєї праці.
