29 лютого словаки обиратимуть новий склад Національної ради – парламенту країни. За 150 місць у ньому до боротьби встали 25 політичних партій і об’єднань. Цьогорічні вибори до парламенту Словаччини особливі.
Вони є першими після вбивства журналіста-розслідувача Яна Куціака і його нареченої, яке сталось 21 лютого 2018 року. Ця трагічна подія схвилювала все суспільство, розхитала політичну сцену, на демонстрації з вимогою очистити владні структури від корупції, провести зміни керівництва країни тоді вийшли сотні тисяч словаків.
І зміни у Словаччині відбулись. Змушений був покинути свою посаду Роберт Фіцо – довголітній прем’єр і засновник однієї з найвпливовіших політичних партій «Smer – Соціальна демократія» (слово smer можна перекласти як напрямок, спрямування, курс), вперше в історії Словаччини її президентом у червні минулого року була обрана жінка – Зузана Чапутова, професійна дорога якої досі не перетиналась із високою політикою.
У розмові з Радіо Свобода словацький політичний аналітик Григорій Месежников наголосив: «Сьогодні передусім є різниця в конфігурації політичних сил, у Словаччині після того, як сталось це разюче вбивство, відбулися певні зрушення в політичних уподобаннях громадян. Зродились нові політичні суб’єкти, які мають реальні шанси дістатись до парламенту».
Політичні уподобання словаків перед виборами до парламенту є насамперед відображенням саме цих змін, а також наслідком дебатів на телеканалах між політичними лідерами, за якими з великою увагою стежили словаки. На думку Григорія Месежникова, досі найсильніша владна політична партія Smer «сприймається значною частиною громадськості як відповідальна за те, що сталось». «Популярність цієї партії впала. Зокрема, якщо на минулих виборах вона здобула 28 відсотків голосів, сьогодні її підтримка тримається на рівні 17–18 відсотків. А опозиційні партії, включно з новими, сьогодні домінують», – каже політолог.
За попередніми опитуваннями громадської думки, як повідомляють ЗМІ, лідером у виборах до парламенту Словаччини може вперше стати заснований наприкінці 2011 року рух OĽaNO (абревіатура розшифровується як «Звичайні люди і незалежні особистості»), лідером якої є депутат парламенту і підприємець Іґор Матович. Саме ця політична сила становить найбільшу конкуренцію партії Роберта Фіца Smer, відсуваючи її на друге місце.
Третє місце, за результатами опитуваннями, може зайняти крайня права Народна партія «Наша Словаччина» на чолі з Маріаном Котлебою – згадку про ім’я якого навіть поставили на початку офіційної назви партії: «Котлебівці». Популярність цієї партії тримається, як зауважив Григорій Месежников, «на невдоволенні громадян – їхніх виборців, на невдоволенні нинішнім станом, по суті в комбінації з невдоволенням зі станом демократії як такої, зі системою». «У них є й таке гасло – «Сміливо проти системи». Це справді екстремістська партія», – застерігає оглядач.
До парламенту Словаччини, за попередніми опитуваннями, можуть дістатись також нова центристська партія колишнього президента Андрея Кіски «За людей» (заснована у 2019 році) і партія нинішнього голови Національної ради Словаччини Андрея Данка – SNS (Словацька національна партія) – націоналістична консервативна політична сила з орієнтацією на народні маси, вважає себе наступницею Словацької народної партії, заснованої у 19-му столітті.
Виборче право у Словаччині має понад 4 мільйони громадян. Словацький аналітик Григорій Месежников припускає, що «громадяни прийдуть на вибори, за опитуваннями, у Словаччині є багато громадян, яким залежить на демократії, на правах людини». Події останніх років вказують на те, що нинішні вибори до парламенту мають для подальшого розвитку країни принциповий характер. Також і в сусідній Чехії ЗМІ наголошують, що нині Словаччина на роздоріжжі.
