Із початку великої війни Україна конфіскувала у російських олігархів та їхніх пособників-українських можновладців активи на майже 15 мільярдів гривень. Зокрема, у Дерипаски, Ротенберга, Гінера, Євтушенкова, Януковича, Сальда, Богуслаєва.
Доповнити цей список міг би ще один підсанкційний бізнесмен.
Мова про Ігоря Наумця – донедавна власника українських підприємств з видобутку піску, щебеню та виробництва тротуарної плитки і компонентів вибухівки для промислових цілей. Власника великого українського бізнесу з російським паспортом.
Вже після початку повномасштабного вторгнення українські правоохоронці арештували його майно та активи підконтрольних йому підприємств на понад 1 мільярд гривень.
Із часу арешту минуло більш ніж два роки, але український бюджет так і не поповнився за рахунок активів цього бізнесмена. Навіть попри накладені на Наумця та його бізнес санкції РНБО. Навпаки – за цей час цей бізнес перейшов до рук нового приватного власника. Повністю в обхід держави.
Чому це стало можливим? Та як до цього може бути причетний Олег Кіпер, колишній головний прокурор Києва та нинішній очільник Одещини, та суддя Печерського суду Сергій Вовк?
Ігор Наумець: бізнес в РФ та окупованому Криму
Влітку 2022 року СБУ повідомила, що припинила діяльність «організації, яка займалась незаконним видобутком українських надр у промислових масштабах». За даними правоохоронців, нею керував «впливовий російський бізнесмен».
В СБУ, Офісі генпрокурора та ДБР (це відомство відкрило провадження – ред.) повідомили, що холдинг цього бізнесмена «направляв мільйонні прибутки на фінансування повномасштабної агресії РФ, а також на матеріальне забезпечення окупаційних адміністрацій в Криму та на сході України».
На одному з опублікованих правоохоронцями фото під час проведення слідчих дій можна розгледіти назву компанії на навантажувачі посеред кар’єру – «Юнігран». Це назва великого холдингу з видобутку копалин та виробництва будівельних матеріалів Ігоря Наумця.
Широкому загалу Наумець не знайомий, але у бізнес-колах достатньо відома фігура.
В бізнес видобутку копалин Ігор Наумець зайшов з подачі батька, а вже наприкінці 1990-х заснував в Україні компанію, яка змогла розростися до великого холдингу і фактично стати монополістом на ринку.
«Юнігран» – це видобуток піску та щебеню на Житомирщині та Київщині, виробництво тротуарної плитки, бордюрів та вибухових речовин для розробки кар’єрів.
На Житомирщині холдинг активно працював на чотирьох кар’єрах, маючи відповідні спецдозволи.
На Київщині фірми добували пісок вздовж річки Десна під Броварами.
Наумець роками жив і мав справи в двох країнах одночасно. В Росію бізнесмен приїжджав не тільки до родини, але й, схоже, щоб розвивати тамтешній бізнес, пов’язаний із продажем українських копалин та виробництвом будматеріалів.
Зокрема, один із його топ-менеджерів публічно розповідав, що основні поставки українського щебеню йшли в Росію, і ще трохи – до Білорусі. Те саме можна побачити і у фінансових звітах холдингу.
Щебінь, галька, пісок, гравій – ці будматеріали його «Юнігран», згідно з даними з митної бази ImportGenius, продавав в РФ впритул до початку широкомасштабної війни. Серед покупців – як приватні російські підприємства, так і державні структури.
Наприклад, у 2015 році майже 100 вагонів з тоннами українського щебеню відправили до Федерального агентства спецбудівництва, на той час підпорядкованого Міністерству оборони РФ. Це відомство зводило об’єкти для російського ВПК, в тому числі в Криму після його анексії.
У 2017-2018 роках щонайменше 400 вагонів з тоннами копалин від «Юніграну» отримало «Будівельне об’єднання» управління справами президента РФ. Це підприємство займається будівництвом та ремонтними роботами, в тому числі адмінбудівель вищих органів влади – наприклад, Ради федерації та Міноборони РФ.
Частина фірм Наумця в Росії вже ліквідована, але станом на зараз там продовжують працювати чотири компанії, пов’язані з його родиною або наближеними до нього людьми: три фірми – «Трансрада», «Торг сервіс» та «Зело» – займаються торгівлею будматеріалами, перевезенням вантажів та управлінням нерухомістю. Ще в родини Наумця є приватна клініка у Московській області, якою керує його донька.
Всі фірми загалом за 2022-й рік та частково 2023-й отримали майже 200 мільйонів рублів виторгу – або приблизно 2 мільйони доларів – і заплатили 15 мільйонів рублів податків в бюджет РФ, це понад 100 тисяч доларів.
Найбільша та найприбутковіша з усіх – компанія «Трансрада», імпортер гранітного щебеню, яка завозила його з України і продавала його в РФ до 2021 року включно. За що справно сплачувала податки до російського бюджету: загалом з 2017-го по 2022 рік це майже 150 мільйонів рублів, з яких 13 мільйонів – після початку повномасштабної війни.
У податкових документах за 2022 рік, які є у розпорядженні «Схем», журналісти помітили, що фірма також сплачувала зарплату Ігорю Наумцю та його дружині Олені.
На цьому географія бізнес-імперії Наумця не обмежується. Дістався він і Криму.
Зокрема, став власником Бахчисарайського консервного заводу. За словами самого Наумця, це сталось ще в 1998 році, і підприємство тоді за призначенням «вже не працювало». В останніх інтерв’ю бізнесмен стверджує, що продав його ще до окупації півострова і тепер не контролює підприємство. Водночас до кінця 2022 року він залишався в акціонерах кіпрської фірми, на яку записаний завод. Нині Наумець, хоча це і заперечує, продовжує контролювати підприємство, але опосередковано – через зятя та згадану кіпрську фірму, власницею якої є його довірена особа радниця Олена Калпа. Але про неї трохи пізніше.
Російський паспорт Наумця та партнерство з «АллатРою»
Як з’ясували «Схеми», Наумець отримав російське громадянство у 2001 році, а по досягненню 45-річчя оновив паспорт – це сталось у березні 2014 року, після Революції Гідності, розстрілів активістів на Майдані та появи «зелених чоловічків» у Криму.
І хоча Наумець в ранніх інтерв’ю стверджує, що російського паспорта у нього немає, документ є дійсним, що підтверджують дані з державного порталу РФ «Госуслуги».
А також витяги щодо власності в іноземних компаніях, де значиться його російське громадянство.
Відомо також про зв’язок бізнесмена з псевдорелігійною організацією «АллатРа», яка, за даними СБУ, діє на користь спецслужб Росії і поширює прокремлівські наративи. У 2023 році українські силовики провели обшуки в осередках руху по всій Україні і перехопили розмови керівництва «АллатРа» про підтримку російських ракетних обстрілів.
«Юнігран» та інші фірми Наумця раніше значились партнером «АллатРа» – про це йшлося на сайті руху, нині сторінки видалені.
Сам Наумець також брав участь в етерах на «АллатРа ТВ» і представляв організацію на різних заходах. Наприклад, у 2015 році у Калінінграді бізнесмен представляв цей рух на зборах «Російського союзу промисловців і підприємців». А у 2020 році у тому ж місті від імені руху проводив прямий етер.
Зв’язок з «АллатРа» Наумець не коментував, але в інтерв’ю переконував, що російську агресію ніколи не виправдовував.
Водночас у розпорядженні «Схем» є листування між Наумцем та його родичем, отримане від джерел в правоохоронних органах, яке свідчить про зворотне. Це 2016 рік, він пересилає у повідомленні новину, в якій цитується ексрегіоналка Ірина Бережна про «неминуче падіння майданівського режиму» і ділиться думками з приводу того, що відбувається в Україні.
«Буде! Все буде, коли російські брати прийдуть. Допомога близько, тримайся, брате», – писав Наумець родичу.
Із України Наумець, за даними правоохоронців, виїхав за тиждень до початку великої війни, 16 лютого 2022-го, через Варшаву – до Росії. З того часу більше не повертався. Зараз живе у Великобританії. Але періодично літає до Росії, де має бізнес та нерухомість – квартиру у Москві на 80 квадратів, на Арбаті.
Про його візити в Росію під час великої війни свідчать дані, які отримали у своє розпорядження «Схеми» – так, у 2022 та 2023 роках Наумець приїжджав до Москви – через Туреччину, Фінляндію та Сербію.
Також влітку 2023-го разом з дружиною пересувався між аеропортами російської столиці.
Арешт активів Наумця в Україні
Що за весь цей час, поки Наумець за кордоном, відбувалось з його справою в Україні? У ній активний рух: додаються нові статті обвинувачення, порушується питання про арешт майна і, зрештою, запровадження санкцій.
Якщо у квітні провадження відкрили за фактом зловживання службовим становищем, службової недбалості та порушення правил використання надр, то далі «підтягнулися» й більш серйозні статті – фінансування тероризму, виведення коштів, створення терористичної групи та ухилення від сплати податків.
За версією слідства, переведення грошей в РФ і фінансування псевдореспублік відбувалось за рахунок видобутку і продажу корисних копалин з українських надр. Бізнесмен все заперечує, однак для прокурорів це стає підставою для арешту його та активів його підприємств.
Юридичною мовою – «з метою збереження речових доказів, можливості подальшої спеціальної конфіскації майна та відшкодування збитків».
З цими доказами обвинувачення йде до Личаківського суду – адже саме у Львові через воєнний стан в той період працювали слідчі ДБР, які розслідували справу. І в червні 2022 року суд ухвалює рішення – арештувати.
Арештувати десятки земельних ділянок, вагонів, сотню одиниць спецтранспорту, працюючі підприємства – серед них завод з виробництва плитки, а також інші виробничі комплекси в Київській та Житомирській областях. Крім того, суд накладає арешт на банківські рахунки, корпоративні права та статутні капітали у мільйони гривень.
Публічно коментуючи справу, підприємець не шкодує епітетів, називаючи це «рейдерським захопленням» і «тиском на бізнес». І, схоже, паралельно думає над тим, як уникнути можливої конфіскації активів.
Тож після арешту і численні заборони «продавати, міняти, дарувати, передавати в іпотеку або оренду» активи холдингу, про що зазначено в ухвалах суду, Ігор Наумець починає виходити з власників основних своїх компаній.
Це відбувається з «Юнігран», «Юнігран-Сервіс», «Коростенський кар’єр», «Пинязевицький кар’єр» та «Малинський каменедробильний завод».
Замість нього власником кіпрської Smartdixi, якій належить бізнес, стає Олена Калпа. Це громадянка Британії і довірена особа Наумця, раніше згадувалась в контексті кримського заводу.
«Вступає» Печерський суд
Ще одним запобіжником продажу майна російського бізнесмена, крім арешту, стають санкції.
Через рік з моменту відкриття кримінальної справи – у травні 2023 року – рішенням Ради національної безпеки та за підписом відповідного указу президента Володимира Зеленського – на Ігоря Наумця, Олену Калпу та низку пов’язаних з ними кіпрських компаній накладають санкційні обмеження.
Що ж вони передбачають?
Тимчасово позбавляють права користуватися та розпоряджатися активами, обмежують торговельні операції, запобігають виведенню грошей за межі країни, а також зупиняють спеціальні дозволи на користування всіма чотирма надрами.
«Санкції – це такий вплив, сигнал особі, що її діяльність становить загрозу для національної безпеки, відповідно економічна діяльність цієї особи повинна бути заморожена, знерухомлена, припинена. Український санкційний механізм передбачає можливість в подальшому звертатися з позовом до Вищого антикорупційного суду з позовом про стягнення майна у випадку, якщо на те є підстави», – каже уповноважений президента України з санкційної політики Владислав Власюк.
– Після рішення про блокування активів, будь-які активи мають стати недоступними для будь-яких видів типів операцій. Той, хто потрапив під це, втрачає можливість користуватися своїм майном на цей проміжок часу. В цілому це має бути неможливим – переписати, переоформити майно після того, як було винесене санкційне рішення про блокування активів, – розповів експерт з санкційної політики Богдан Бернацький.
– Чи підпадають під санкції активи компаній, які «записані» на підсанкційну особу? Чи це стосується тільки якогось особистого майна людини, чи його корпоративних прав? – уточнила журналістка «Схем».
– Так, звісно, підпадає. У цьому вся логіка персональних санкцій. Оскільки було б дуже дивно, якщо б блокували майно тільки особистого призначення чи особистого вжитку.
Фіналізує рішення РНБО Державна служба геології та надр України – через місяць після запровадження санкцій, у червні 2023 року, вона призупиняє дію спецдозволів, спираючись саме на указ президента.
Здавалось би, арешт та санкції в сукупності мали би вберегти майно та активи російського бізнесмена – з розрахунку на те, щоб в майбутньому це можна конфіскувати на користь держави Україна.
Але ці запобіжники не спрацювали. Ключову роль у цьому зіграли столичний Печерський суд та його суддя Сергій Вовк.
Цей суддя відомий тим, що задовольнив позов проросійського діяча Андрія Портнова щодо захисту честі та гідності, скасував арешти на нерухомість, пов’язану з бізнесменом Ігорем Коломойським та ухвалив рішення закрити справу щодо частини записів з кабінету голови ОАСКу Павла Вовка.
20 жовтня 2023 року суддя Вовк йде назустріч адвокатам Наумця і ухвалює рішення зняти арешт з усього майна холдингу «Юнігран». І ось чому:
«... слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном».
Журналісти «Схем» запитали в судді Вовка, чому він ухвалив рішення зняти арешт з активів холдингу «Юнігран», яким володів громадянин РФ. Втім, суддя відповів, що не дає коментарів.
Після цього рішення судді у 2023 році виникла суперечка: хто мав розглядати цю справу? Львівський суд – бо саме там під час воєнного стану були слідчі ДБР і розслідували справу, чи київський – бо саме столиця вважається місцем реєстрації Головного слідчого управління ДБР?
Верховний суд, як арбітр, визначить: розглядати має саме Личаківській суд, у Львові. Але на це чомусь не звернуть увагу.
Далі події розгортались стрімко: Офіс генпрокурора подав апеляцію на рішення судді Вовка.
От тільки розгляд її по суті так і не відбувся через «відмову від неї самого апелянта» – про це йдеться у постанові про закриття апеляційного провадження. Тобто, прокурори відмовились від своєї ж ідеї поборотись за майно російського бізнесмена. Бо, йдеться в документі, такі питання все ж має розглядати Львів, а не Київ. В ОГП на прохання «Схем» пояснити такі дії – поки не відповіли.
Зняття арешту з активів холдингу «Юнігран» фактично стало вирішальним епізодом у цій справі – адже далі, через низку нескладних операцій, вони послідовно перейшли у власність інших фірм. Хоча могли стати власністю держави. І поповнити бюджет на сотні мільйонів гривень під час війни.
Кому перейшов бізнес Наумця?
Основні компанії Ігоря Наумця з видобутку копалин зареєстровані в селі Гранітному Коростенського району на Житомирщині.
В центрі села – офіс холдингу «Юнігран». Поруч з будівлею можна побачити вигорілі рекламні стенди про багаторічний досвід у галузі видобутку копалин.
Однак якщо придивитися – жодних вивісок «Юнігран» або будь-якої іншої компанії з орбіти Ігоря Наумця не видно.
Над будівлею майорить прапор іншої компанії – USP.
Це ж лого – на вантажівках, які їдуть з кар’єрів, на вагонах неподалік та рекламних бордах уздовж доріг.
Що ж це за фірма і чому вона тут господарює?
USP – це київська компанія «Юні Стоун Плент», створена наприкінці 2023 року. Через місяць після того, як з активів холдингу Ігоря Наумця зняли арешт. І саме ця фірма стала однією з тих, кому ці активи згодом дістались.
Цю фірму заснували навпіл двоє: ексдиректор частини компаній Наумця Володимир Соцков та Сергій Шапран. Якщо з Соцковим зрозуміло – це менеджер російського бізнесмена, то про Сергія Шапрана варто розповісти детальніше.
40-річний Сергій Шапран – ексдепутат Броварської міськради, але в першу чергу бізнесмен, який володіє більш ніж двома десятками компаній з різноманітною діяльністю: від торгівлі деревиною та виробництва вибухових речовин – до кредитування та купівлі-продажу нерухомості.
Шапран – дніпрянин, спочатку мав прізвище Коробка, згодом змінив його. В 23 роки створив першу фірму, в 27 – став власником збанкрутілого алюмінієвого заводу у Броварах і почав його розвивати. У 28 балотувався у народні депутати як самовисуванець, але безуспішно.
Втім, в свої 36 до влади таки прийшов, на місцевому рівні: став депутатом Броварської міської ради і очолив осередок партії «За майбутнє», яку пов’язують з підприємцем Ігорем Коломойським.
Потрапляв Сергій Шапран у фокус уваги і журналістів-розслідувачів як власник однієї з найдорожчих яхт на Дніпрі і антикорупційних органів: коли, будучи депутатом міськради, забув задекларувати майно на 9 мільйонів та зареєстровані на ньому компанії.
Згідно з даними з сайту НАЗК, нині також триває перевірка його декларації, яку він подав перед складанням повноважень депутата міськради.
Як саме Сергію Шапрану в обхід держави вдалось отримати активи підсанкційного бізнесмена Ігоря Наумця?
Для цього задіяли три свіжостворені фірми, в назвах яких дублюється перша частина назви «Юнігран». Це «Юні Стоун Плент» – логотипом якої промарковані авто та будівлі в селі Гранітному на Житомирщині – «Юні Люкс» та «Юні Сервіс».
«Схеми» дістали та проаналізували податкові документи компаній холдингу «Юнігран» та цих нових фірм, а також договори купівлі-продажу майна – щоб зрозуміти, як, коли та за скільки активи підсанкційного російського олігарха, в обхід держави, перейшли до фірм Сергія Шапрана.
Схема виведення активів виглядала наступним чином: на початку 2024 року компанії з орбіти Ігоря Наумця, попри дію санкцій РНБО, почали продавати своє майно за заниженими цінами фірмам-прокладкам, які в той же день або декількома днями пізніше перепродавали ці ж активи – новоствореним компаніям Шапрана. Це стосується усього майна – від офісів, заводів та землі до автопарку і вагонів. Продавалося усе – аж до в'їзних воріт та шуруповертів.
У 2024 році одна з компаній Шапрана придбала і завод з виготовлення емульсійної вибухівки «Гранеміт». Цей комплекс обійшовся новому власнику у пона 10 мільйонів гривень.
Майже одразу після цього підсанкційний холдинг Наумця – за тією ж схемою, через фірму-посередника – продає локомотивне депо в селі Гранітне, під’їзні колії та будівлі поруч компанії Шапрана. Така угода обходиться броварському бізнесмену у трохи менше ніж 900 тисяч гривень.
В той же період – у січні цього року – Шапран купує згаданий завод із виготовлення тротуарної плитки – а саме виробничий комплекс на Житомирщині з земельною ділянкою площею 6,5 гектарів за 19 мільйонів гривень.
За такою ж процедурою з молотка пішла спецтехніка – це дороговартісні навантажувачі, фургони, екскаватори, самоскиди – та вагони.
До квітня 2024 року сім десятків вагонів належали підприємству «Юнігран» Ігоря Наумця, а вже після – їх викупила через іншу фірму компанія Сергія Шапрана «Юні Стоун Плент». Прямо під час дії санкцій РНБО. Їх продали за один день та за заниженою вартістю.
Пізніше в Мін’юсті «Схемам» повідомили, що після всіх цих операцій, навесні 2024 року, комісія відомства провела перевірку дій державної реєстраторки, яка оформлювала частину цих угод. Зокрема, з продажу «Юніграном» ділянок та будівель фірмі-посереднику «Мартен Локс».
І комісія дійшла висновку: це було порушенням, адже на той момент проти власниці «Юніграну» Олени Калпи вже були запроваджені санкції.
Через це реєстраторці анулювали доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Щоправда, через три місяці вона скасує цей наказ у суді. Зараз у суді триває розгляд апеляції від Мін’юсту на це рішення. Але на цьому все.
Нині на кар’єрах техніка працює на повну – адже з часом санкції трохи пом’якшили: Держгеонадра повернула спецдозволи, щоб місцеві, які працюють на кар’єрах, могли отримувати зарплату. А пізніше спецдозволи взагалі перейшли новому власнику – структурам, пов’язаним із броварським бізнесменом.
До чого тут Олег Кіпер?
Вивчаючи процес продажу підсанкційних активів російського бізнесмена, розмотуючи весь цей ланцюжок з рішень та домовленостей, несподівано журналісти виявили зв’язок з ще однією впливовою персоною.
«Схеми» звернули увагу на те, що всі три фірми, яким холдинг Наумця через посередників продав своє підсанкційне майно, крім власників, мають ще дещо спільне – це перша прописка за однією адресою, у будівлі в центрі Києва. Ця будівля фігурувала у ЗМІ як нібито «об’єкт рейдерського захоплення Сергієм Шапраном за сприяння Олега Кіпера».
Кіпер – це нинішній голова Одеської обласної військової адміністрації, а до весни 2023 року – головний прокурор Києва. Але зв’язок із ним в цій історії журналісти виявили не лише через згадки у медіа про можливе рейдерство.
І згадана будівля в центрі Києва, і комплекс з виробництва плитки на Житомирщині, придбаний Шапраном у Наумця, стали заставою для кредитів фірмі «Нотел», пов’язаною з Володимиром Осіповим – ексдепутатом Одеської обласної ради від ОПЗЖ.
Власник «Нотела» – директор однієї з інших фірм Осіпова, а в застосунку, що показує, як підписана особа в телефонних книгах, позначений як водій Осіпова.
У розпорядженні «Схем» є фото однієї з зустрічей Шапрана з Осіповим у столичному ресторані у вересні цього року.
Схоже, вони мають спільні бізнес-справи: так, у тому ж вересні місяці «Юні Люкс» Шапрана подавався на тендер з постачання тротуарної плитки для одного зі столичних комунальних підприємств. Серед поданих разом із пропозицією документів – позитивний відгук на продукцію фірми від згаданої компанії «Нотел».
За допомогою застосунку Getcontact журналісти також побачили, що сам Осіпов в деяких телефонах неодноразово підписаний як «кум Кіпера».
Крім того, мати Осіпова позичила у дружини Кіпера чималу суму – 25 мільйонів гривень, про що є згадка в його декларації за 2019 рік.
«Схеми» звернулись до всіх фігурантів цієї історії з проханням про коментар.
Ігор Наумець виклав своє бачення. Наполягає: став жертвою рейдерського захоплення.
«Ця історія була спланована, мабуть, паном Шапраном, як я зараз здогадуюся. Найімовірніше, всі ці кримінальні провадження були створені ним. Коли відбувалися якісь обшуки, це супроводжувалося інформаційним тиском. В якийсь момент зателефонували кілька знайомих і відрекомендували його як хорошого бізнесмена, який хоче зі мною поговорити. Він мені зателефонував, сказав, що він знає, як вирішити всі мої питання, сказав, що він може допомогти із санкціями, кримінальними провадженнями – з усією цією проблемою, в яку я штучно потрапив. Для нас це був порятунок. Назвемо це так, що з'являється якась людина, яка готова зайти в цей бізнес», – розповів Ігор Наумець в коментарі «Схемам».
Наумець повідомив, що навіть підписав меморандум з Шапраном – за його словами, це сталось у вересні минулого року у Туреччині – і показав нам фрагмент документа. Каже, це були домовленості про те, що за вирішення проблем, за рахунок зв’язків та впливу броварського підприємця, той отримає половину його бізнесу.
– Пан Шапран розповідав, що він сплачував величезні суми за «вирішення» всіх цих питань, тому що в нашому меморандумі чітко прописано, що «вирішення питань» він повинен робити за власний рахунок. І ці питання самі собою зрозумілі. Казав: «дуже важко мені», він не очікував, що настільки все дороге, – сказав Наумець.
– Сергій Шапран ніколи не казав вам, що саме через Олега Кіпера буде вирішувати свої питання? – запитала журналістка «Схем».
– Ні, такого він не казав. Але він говорив, що має великі зв'язки в правоохоронній системі і може вирішувати багато питань, наприклад, з місцевими прокуратурами. Зокрема, Подільською прокуратурою.
– Виходить, що санкції залишаються, справа теж, знятий тільки арешт, і по факту цей бізнес вам більше не належить або належить наполовину, так?
– Так-так. Належать якісь активи, які були під заставою ЄБРР, які він не зміг забрати, і ще кілька об’єктів нерухомості на кар’єрах, які залишилися. В основному увесь бізнес перейшов до його рук, і це фактично була крадіжка.
Обвинувачення у справі Наумець вважає фейковими, уникає запитання про російський паспорт і заперечує, що має бізнес в Росії.
– Чи є у вас російський паспорт? – запитала журналістка в Наумця.
– Я вже багато разів на це питання відповідав. Хотів би залишити це без коментарів, – відповів бізнесмен.
– Чому?
– Не хочу я це питання підіймати. Хочу залишити без коментарів. Але я – громадянин України, я завжди ним був.
– Ми бачимо, що у вас є російський паспорт, ви отримали його на початку 2000-х, і в 2014 році ви його оновили. На цей час ви не подали заяву про відмову?
– На це питання я вже відповідав, поки не будемо за ці речі говорити.
Сергій Шапран у коментарі «Схемам» у супроводі юристки заявив, що «рейдерством чи будь-якими незаконними справами не займається», а з самим Наумцем бачився востаннє задовго до повномасштабної війни.
– Ігор Наумець стверджує, що ви запропонували йому допомогу з вирішенням проблем для його бізнесу. Чи це правда? І чи пропонували ви йому допомогу в обмін на частку в його бізнесі? – запитала журналістка «Схем» в Шапрана.
– Ні. Взагалі, такого діалогу у мене взагалі з Ігорем не було. У мене з Наумцем діалогів взагалі немає, тобто, я навіть не спілкуюсь з цією людиною.
– А чи колись ви особисто бачились?
– Можливо, ще до війни якісь там були зустрічі, не знаю. Тобто, у мене в Броварах є завод, у нього – підприємство. Тобто, я знаю, хто це такий. Але говорити про те, що я щось з ним сидів, обговорював бізнес – це неправда. Ми купуємо багато різних активів, тобто, ми не купували жодних корпоративних прав «Юніграну». Ми не купували жодних активів напряму чи, там, «Юніграну». Тобто, якщо ми укладаємо якісь угоди, то це в розрізі суто законних угод.
– Виходить так, що активи підсанкційної особи зараз знаходяться, в тому числі, на компаніях Сергія Шапрана, а могли бути конфісковані на користь бюджету, – сказала журналістка юристці Шапрана.
– Якої підсанкційної особи це активи? Якщо ми кажемо про Ігоря Наумця, його активи – це лише корпоративні права. Корпоративні права не знаходяться зараз ніде, крім того, де вони знаходилися. Ви це можете бачити у відкритому реєстрі, – відповіла юристка.
– Ми можемо сказати, що це активи його компаній.
– Активи компаній, які непідсанкційні. І які, як ви сказали, навіть не під арештом у кримінальних справах. То в чому проблема, що компанії їх відчужували? Вони не обмежені до відчуження.
Проти українських компаній Наумця дійсно не були запроваджені санкції, лише щодо їхніх материнських офшорних фірм та самого Наумця як власника. Але держава в особі Мін’юсту вже займала позицію, що персональні санкції блокують, тобто, забороняють відчужувати усе майно особи – як оформлене на неї напряму, так і записане на компанії, на діяльність яких вона має вирішальний вплив.
У коментарі Шапран також заперечив, що підписував меморандум з Наумцем.
– Ми бачили одну зі сторінок цього документа з вашим підписом, – сказала журналістка «Схем».
– Ну так зробіть експертизу. Я можу так само підписати з вами будь-який документ, і ви про це і знати не будете, – відповів Шапран.
«Схеми» порівняли ймовірний підпис Сергія Шапрана на меморандумі з його підписами на інших офіційних документах. І вони схожі.
Запитали «Схеми» у нього і про можливий вплив на правоохоронні органи. Наприклад, у розпорядженні «Схем» з’явилось відео, зняте поблизу одного зі столичних ресторанів у вересні цього року – на ньому чоловік, схожий на Шапрана, приязно спілкується з чоловіком, схожим на заступника голови Подільської окружної прокуратури Дмитра Кутового.
Саме на це відомство спустили кримінальну справу: нині ця прокуратура здійснює процесуальне керівництво у справі «Юніграну», а саме провадження вже розслідує відділ поліції у річковому порту «Київ».
– Чи можете ви пояснити, хто ця людина – поруч з вами стоїть? – запитала журналістка «Схем», показавши вищезгадане фото Шапрану.
– Я не знаю, хто це.
– Це людина, яка схожа на заступника керівника Подільської окружної прокуратури, Дмитра Кутового. Чи знайомий вам такий прокурор?
– Давайте так. Якщо це він – то, можливо, сидів за спільним столом, але особистого спілкування в мене з ним немає.
– Просто саме це відомство зараз здійснює процесуальне керівництво у справі «Юніграну».
– Ну, поставте їм запитання.
«Схеми» запитали в Дмитра Кутового, чи знайомий він з Шапраном, втім, прокурор відповів, що «ні», але більше говорити не захотів, порадив звертатись до пресслужби.
Журналісти також звернулись до Олега Кіпера з проханням про коментар. Запитали про можливу допомогу Сергію Шапрану у безперешкодному придбанні активів холдингу Наумця та кумівство з ексдепутатом Осіповим. Говорити на камеру він не захотів.
«Олег Кіпер, голова Одеської обласної військової адміністрації, відкритий до спілкування з журналістами на усі дозволені в умовах воєнного стану теми щодо функціонування регіону. Що стосується компанії та осіб, яких ви згадали: йому нічого невідомо про діяльність цієї компанії («Юнігран» – ред.), а також він не знайомий з людьми, чиї прізвища ви назвали (Наумець та Шапран – ред.). Із всіх перерахованих вами людей він знайомий тільки з Володимиром Осіповим, але в його господарську/бізнес-діяльність ніколи не втручався», – повідомили в пресслужбі голови Одеської ОВА.
Комусь може здатися, що ця історія – суто про бізнес. Але для суспільства це, в першу чергу, сигнал – наскільки держава на різних рівнях здатна відстояти ті активи, власника яких вона називає «проросійським олігархом», і конвертувати їх у підсумку у поповнення українського бюджету.
«Кожен орган, який здійснює відповідну діяльність в рамках своїх повноважень, повинен дотримуватись накладних санкційних обмежень. В нас єдиного органу немає. На цей момент відповідальності за порушення санкцій, в сенсі обходу санкцій, немає. А протягом останнього року в нас триває підготовча робота з метою розробки відповідного законопроєкту, який буде стосуватись криміналізації обходу санкцій. Станом на зараз він розроблений, і, я думаю, найближчим часом цей законопроєкт буде внесений до Верховної Ради», – каже уповноважений президента з санкційної політики Владислав Власюк.
«Схеми» запитали в СБУ, як ініціатора санкцій, чому обмеження не були запроваджені проти українських фірм Ігоря Наумця, а тільки проти нього самого та кіпрських фірм?
На це запитання журналістам поки не відповіли, водночас у службі повідомили, що вже «інформували Міністерство юстиції про спроби вивести з-під санкцій активи низки компаній, підконтрольних Наумцю».
У Мін’юсті, крім згадок про перевірку дій реєстраторки з перепродажу майна, повідомили, що тепер шукають активи Наумця та пов’язаних із ним осіб.
Хоча ще на момент перевірки мали б бачити у реєстрі, що земля та будівлі вже належать новому власнику – фірмам Сергія Шапрана.
Після журналістського запиту у Мін’юсті звернулись до правоохоронців – просять перевірити, як такі операції з майном стали можливими та як їхні учасники – пов’язані між собою? Натомість «Схеми» чекають відповіді від Мін’юсту, чому з моменту запровадження санкцій за півтора року досі не поданий позов про конфіскацію активів на користь держави.
Журналісти також запитали у всіх відомств, наскільки ефективно держава контролює дотримання санкцій та гарантує збереження активів? Та коли саме в Україні нарешті буде запроваджена відповідальність за обхід санкцій?
Форум