Про Віктора Пінчука все менше говорять, як про українського олігарха і зятя другого президента України – і все більше, як про мецената і філантропа. Він чи не першим серед українських олігархів почав працювати над покращенням іміджу, особливо на Заході. Утім, його український бізнес – і досі багато в чому залежить від держави. А отже, олігарху потрібна підтримка і лояльність влади. Не обов’язково йдеться про пряме фінансування політиків та партій – радше про «м’яке» формування лояльного до себе громадсько-політичного пулу. Наприклад, щорічно Пінчук організовує захід під назвою «український сніданок» у швейцарському Давосі у дні проведення там Всесвітнього економічного форуму. І везе коштом свого однойменного фонду туди народних депутатів. «Схеми» дослідили, чи це не кидає тінь на репутацію політиків – коли вони в такий спосіб беруть гроші в олігархів? Чи мають вони це декларувати? І чи не ставлять вони себе участю в таких заходах в умови конфлікту інтересів? Розслідування Сергія Андрушка