Під час придушення протестів у Білорусі загинули щонайменше шестеро людей. Одного знайшли повішеним у парку, в двох стріляли під час розгону. Також був знайдений мертвим член комісії, який відмовився підписати підсумковий протокол. Жодна кримінальна справа за фактами їхньої смерті і насильства з боку силовиків не порушена.
Про дії білоруських силовиків і про роботу на протестах кореспонденти «Настоящего времени» – телеканалу, створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» поговорили з представниками правоохоронних органів різних країн. Ми наводимо думки двох співрозмовників із досвідом в Україні.
«Право застосовувати силу»
В’ячеслав (просить не називати прізвища). За часів Євромайдану (2013-2014) керував одним із підрозділів «Беркута», який брав участь у розгоні протестів у Києві. Зараз В’ячеслав працює в Національній поліції:
«У всьому світі поліцейські діють однаково. У них є право використовувати силу, вони її застосовують. Що було в США? Там просто діставали зброю і стріляли або душили. І все нормально, ніхто нічого не кричить. А тут, у Білорусі, так відразу такий ажіотаж. Показують тільки, як співробітники міліції застосовують силу, але ніхто ж не показує, як по відношенню до них використовують силу.
Подивіться в інтернеті, там є багато роликів, де б’ють співробітників міліції. Є висловлювання, де вже починають погрожувати, як погрожували нам в Києві, що ми опублікуємо ваші списки з адресами, зі школами, де ваші діти вчаться, де ваші батьки. Ось, закликали людей: ідіть, спаліть машину, спаліть хату. Тут точно так само в Білорусі вже зараз починається.
Правоохоронець індивідуально ухвалює рішення про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї
Не потрібні ніякі накази. Співробітник правоохоронних органів індивідуально ухвалює рішення про застосування чи незастосування фізичної сили, спеціальних засобів і зброї. Коли співробітник поліції перебуває при виконанні службових обов'язків і у нього виникають обставини для застосування сили, спецзасобів чи зброї, неможливо йому чекати наказу. Хто буде давати йому цей наказ? Потрібно ухвалювати рішення дуже швидко. І йому надане таке право.
Наприклад, ти стоїш десь і стережеш об’єкт. І тут підходить якась кількість людей і намагається захопити цей об’єкт. І тут усі діють згідно зі своїми посадовими інструкціями. Інструктаж, звичайно, проводять перед кожним заходом. Співробітник поліції, перед тим як заступити на службу, навіть на поточне патрулювання, проходить інструктаж. Є відповідальні по підрозділу, є керівництво, яке його інструктує.
В Україні є регламент нанесення ударів, є рекомендації, куди не рекомендується бити. Бити лежачу людину ногами – це ненормально
В Україні є регламент нанесення ударів, є рекомендації, куди не рекомендується бити: ключиця, голова, очі. Взагалі-то поліцейські знають і, як правило, вони повинні намагатися нанести удар по м’яких частин тіла. Бити лежачу людину ногами – це ненормально.
Я ніколи не стикався з [відмовою виконувати наказ]. Ви все хочете почути, що якийсь керівник високого рівня віддав якийсь незаконний наказ. Розумієте, це апріорі неможливо. Я служив майже тридцять років, але ніколи не чув, щоб хтось віддав такий наказ.
Ми не відчували до протестувальників негативу. Ми бачили, що перед нами стоять наші громадяни. Десь ми навіть когось жаліли, люди були різні – одні люди приходили з добрими намірами, а інші щось там кидали. Різне й ставлення до них було.
Якщо озирнутися назад і подивитися, проаналізувати ситуацію, то, думаю, що багато було [колег, які підтримували Євромайдан]. Я навіть не скажу, що підтримували, але вони були незадоволені тією владою, яка була, і тими діями. Таких людей було дуже багато, але у них своє бачення ситуації. Змін у державі хотіли всі, але ніхто з колег не хотів, щоб це сталося силовим способом».
Шлях Євромайдану
«Радянська репресивна система»
Хатія Деканоїдзе – колишня глава Нацполіціі України (2015-2016), керівниця поліцейської академії Грузії (2007-2012), брала участь у реформуванні української та грузинської поліції:
Силовики в Білорусі порушують абсолютно всі конвенції, які захищають права людини, особливо на демонстраціяхХатія Деканоїдзе
«Дії білоруської силовиків – це радянська репресивна система, яка так і не реформувалася. Якщо система захищає тільки саму систему і владу, то це означає, що там із правами людини взагалі не рахуються. Силові структури [в Білорусі] діють проти людей, б’ють людей, і їх потім не карають [за це]. Силовики тут порушують абсолютно всі конвенції, які захищають права людини, особливо на демонстраціях, особливо [їхні] висловлювання.
Якщо порушується порядок, то поліція має право застосовувати спецзасоби. Але якщо спецзасоби застосовуються для того, щоб придушити маніфестацію, яка захищає голоси і права людей, Конституцію, – звичайно, це незаконно.
Кожен поліцейський повинен розуміти, що якщо він порушить закон, то буде потім покараний за закономХатія Деканоїдзе
У демократичних суспільствах [наказ віддає] начальник поліції. У мене був досвід роботи в правоохоронних структурах у пострадянських країнах, і я хочу сказати, що людина, яка представляє політичний істеблішмент – глава МВС і так далі, – він або вона не повинні віддавати такого наказу. Ви ж розумієте, що це завжди політичний наказ. Так що начальник поліції або поліцейський сам по собі повинен діяти згідно з законом, який розписаний і затверджений. І кожен поліцейський повинен розуміти, що якщо він порушить закон, то буде потім покараний за законом.
[Є регламент нанесення ударів]. Це теж відноситься до спеціальних засобів. Але ні в якому разі не можна бити людей, які просто висловлюють думку, стоять на демонстрації, – це порушення прав людини.
У Грузії 20 червня минулого року була «ніч Гаврилова», коли люди вийшли на маніфестацію, протестували, коли [депутат російської Держдуми] Сергій Гаврилов приїхав до Грузії, – і поліція застосувала непропорційну силу. Тоді кілька людей втратили очі, силовики [використовували] спецзасоби – стріляли гумовими кулями, які є летальними, – отруїли газом дуже багатьох людей. Сила, яку застосовує держава, завжди повинна бути пропорційна. Це найважливіший стандарт.
Нічні протести у Грузії у 15 фото
Якщо представники правоохоронних органів не захищають права людини, а б'ють, застосовують насильство, вони повинні розуміти, що вони теж будуть покарані законом. А якщо є загальна безкарність, якщо їх потім захищають як частину системи, звичайно, вони розуміють, що вони можуть бити, порушувати права людей і при цьому не будуть покарані. Це такий психологічний момент – система захищає політичний істеблішмент, а не людей.
Є кілька варіантів, як [представники системи] можуть впливати на людину, яка відмовляється виконувати політичний наказ: вигнати, покарати, щось зробити, не давати частину зарплати. Це все стандарти, які діють у тоталітарних державах», – каже Хатія Деканоїдзе.
20 вересня понад 100 тисяч людей зібралися в Мінську на традиційну недільну акцію, цього разу названу «Маршем справедливості». Таку цифру наводять інформаційні агенції БелаПАН і Reurters.
Протестувальники також вийшли на вулиці Вітебська, Гродно, Гомеля, Могилева, Салігорська, Бобруйська, Бреста та інших міст Білорусі.
Станом на 20 жовтня правозахисникам центру «Весна» відомі імена 90 осіб, затриманих під час маршу в Мінську, та ще 50 осіб у регіонах. Список затриманих постійно оновлюється.
Марш 20 вересня став шостим недільним маршем прихильників змін після президентських виборів 9 серпня. Люди по всій країні вимагають відставки Лукашенка та проведення нових чесних виборів, звільнення політичних в’язнів та переслідування сил безпеки за побиття мирних демонстрантів та катування. Влада Лукашенка жорстоко придушує ці виступи і відкидає вимогу про нові, чесні президентські вибори.
