Музей і підземний ресторан. Шахті на Львівщині шукають нове призначення?

ЛЬВІВ – Два українські шахтарські міста – Червоноград Львівської області і Мирноград Донецької області – увійшли у пілотний проєкт «Справедлива трансформація вугільних регіонів» за фінансування німецького уряду. Україна співпрацює з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) і сподівається також на підтримку Світового банку. Урядовці запевняють, що мова не йде про закриття шахт, а лише про створення невеликих підприємств, навчання гірників, розвиток соціальної сфери, залучення інвестицій.

Наразі цей проєкт перебуває на організаційній стадії. Але які перспективи є у шахтарському регіоні Львівщини?

Шахта «Надія», що розташована у Соснівці Львівської області, закриється влітку прийдешнього року, інформує уряд. Ще сім років тому ця копальня була однією з найкращих у регіоні. А у 2009 році сюди навіть приїжджали переймати досвід. Усе видобуте вугілля продавалось, воно вважалось найякіснішим у Львівському вугільному басейні, гірники мали високі зарплати. Тодішній директор шахти Микола Криштопа розвивав і соціальну сферу, створивши додаткові робочі місця. Жителі працювали у пекарні, швейному цеху, фермерському господарстві, теплиці, садочку. Після смерті директора у 2015 році почався занепад копальні, а радше її розкрадання, розповідають тут. Два останні роки ця шахта збиткова, як повідомляли правоохоронці, на хабарі затримали керівника. Підсобні господарства сьогодні не працюють, приміщення садочка передали Сокальській ОТГ. А ще копальня мала відпочинкову базу біля моря, і яка буде її доля, наразі не говорять.

Шахту «Надія» включили у європейський проєкт «Справедлива трансформація вугільних регіонів». Адже розташована вона у місті Соснівка, де проживає близько 10 тисяч людей, і це було єдине велике підприємство. У копальні хотіли б створити музей промисловості на згадку, що регіон розвивався завдяки шахтарям, і відкрити найглибший підземний ресторан – такими планами поділився з Радіо Свобода мер Червонограда.

«Ця шахта найбільш збережена і функціональна. Ми хочемо копальню зробити туристично-привабливою, щоб її не знищили. Але все вирішує Міненерго, і нас не посвячують. Ми б хотіли, щоб уся наземна інфраструктура була передана територіальній громаді. Тоді шляхом аукціону могли б робити пропозицію інвестору і створювати нові робочі місця. Приміщення шахти «Візейської» продали, і тепер з’ясовуємо, хто є власник, вони не переоформляли договори оренди землі під цими будівлями. Тепер доводиться це все впорядковувати. Чи відомий нам план закриття шахт? Ні. Коли востаннє приїжджав міністр енергетики, то представників органу місцевого самоврядування не запросили. Міненерго робить, що хоче, а нам залишає проблеми, як із підтопленими територіями, осадкою ґрунтів, териконами», – каже мер Червонограда Андрій Залівський.

Три шахти – прибуткові, три – збиткові

На сьогодні державне підприємство «Львіввугілля» – це шістнадцять відокремлених підрозділів, у тому числі шість шахт, три з яких – прибуткові, решта – збиткові. Загалом на копальнях працюють близько 7 500 осіб, із них під землею – 4335. Обладнання на шахтах Львівщини, за словами гірників, керівників профспілок і місцевої влади, зношене і застаріле. Востаннє шахти отримували секції механічного кріплення в 2011 році. Ціна на вугільну продукцію не покриває витрати на виробництво. Для прикладу, тонна вугільної продукції коштує 1505 гривень, а собівартість тонни готової товарної продукції – 2889, такі цифри озвучив мер Червонограда.

Через несвоєчасні розрахунки за вугілля шахтарям постійно заборговують зарплату, а це змушує людей вдаватись до протестів. За серпень, згідно з офіційною інформацією ДП «Львіввугілля», працівники шахт отримали лише 38% зарплати.

Відсутність гарантованого збуту вугілля, значне зменшення покладів у високоякісних вугільних пластах через експлуатацію їх протягом п’яти десятиліть, недостатня кількість власних і державних грошей на модернізацію і закупівлю обладнання, охорону праці, а ще складний фінансовий стан унеможливлює залучення кредитів та інвестицій на підприємство – це далеко не всі невирішені проблеми. А ще не вистачає шахтарів підземних професій. Про це, зокрема, говорить голова профспілки шахти «Лісова» Володимир Золочівський:

«Ми заробляємо на місяць від 80 до 110 млн гривень, і цих коштів не вистачає, бо 30-35 млн потрібно заплатити за електроенергію. Я – голова профспілки сім років, і оця балаканина про підтримку шахтарів триває з місяця в місяць. Навіть немає управлінського рішення, що робити з шахтами. Кожна шахта – це тисячний колектив. Щоб щось починати, має бути управлінське рішення – з паралельною фінансовою підтримкою держави. Треба реально назвати дати, коли шахт не буде, а нам нічого не кажуть. Молоді люди приходять із надією, а я їм відверто говорю, що перспективи на шахті немає. Вони пояснюють, що немає роботи. Потім ідуть в армію, а на час вивільнення отримують зарплату. Тоді приходять і розраховуються з копальні. Основна маса людей їде на роботу в Польщу».

Життя Червонограда залежить від роботи шахт, розповідають тут. Коли гірники отримують заробітну плату, то місто, кажуть, оживає.

«Заборгованість із комунальних послуг: понад 9 млн гривень по оплаті за водопостачання, більше 17 млн – за тепло, і це вже так сім років. За півтора року у державне підприємство держава не вклала жодної копійки на капітальні видатки. Шахтарям виплатили гроші перед професійним днем. Нам прийшло 15 млн податків і рівень виконання доходів у місті суттєво зріс. Ми виконали восьмимісячний план доходів по року. За один день, але так не може бути, бо місто живе кожен день, а не лише у День шахтаря», – зауважив мер Андрій Залівський.

Те, що ліквідація шахт – невідворотній процес, у Червонограді говорять як гірники, так і місцева влада. Адже кількість нових лав зменшується з року в рік. Цього року на шахті «Степовій» впровадили одну лаву, яка на цей час відпрацювала на 30%, повідомили Радіо Свобода у профспілці копальні. Щоби розробити нову лаву, кажуть, потрібно майже 200 млн гривень.

Проєкт сягає 35 млн євро

Пілотний проєкт з перетворення вугільної галузі підтримує німецький уряд. Німеччина пів століття йшла до цього питання трансформації і ще не завершила, попри те, що там більше грошей, зауважила Іма Хренова-Шимкіна, заступник директора проєкту «Реформи у сфері енергоефективності в Україні» GIZ Gmbh.

«Проєкт великий і комплексний, сягає 35 млн євро. Мова про структурні зміни, а це підтримка закриття шахт, перекваліфікація людей, тобто проведення курсів, німецькі експерти консультуватимуть в екологічних питаннях. Час діставати людей із шахт. Це була престижна робота, і гірники багато зробили для становлення економіки України, Європи після Другої світової війни, але цей період закінчено, і важливо зробити цю трансформацію справедливою, щоб ніхто не залишився останнім. Важливий економічний розвиток регіону, щоб люди там залишались, не йшли шукати долі в інших країнах», – розповіла Іма Хренова-Шимкіна під час форуму місцевого самоврядування у Трускавці.

Окрім фінансування Німеччини, український уряд має створити фонд трансформації регіонів із залученням міжнародних партнерів, провести переговори зі Світовим банком, а громади мають підготувати пропозиції для проєктів.

«Звісно, будь-які зміни – позитивно, але нам у регіоні потрібне велике підприємство. Бо щодня з нашої шахти йде дві-три людини. «Степова» і «Лісова» заробляють, на добу ми видобуваємо тисячу тонн вугілля. Якщо зараз обіцяють нам ціну на вугілля 2100 гривень, то ми зароблятимемо на себе. Але проблема в тім, що інші шахти збиткові. Зараз всі хочуть закуповувати вугілля, але його немає. Аби підприємство працювало стабільно, у нього треба вкладати постійно гроші і нарізати лави. Шахта вимагає підготовчих робіт, проходки, зарядження обладнання, вугільної розвідки. Реформа вугільної галузі на сьогодні виглядає так: довести шахти до руйнування, щоб гірники самі пішли», – розповів Радіо Свобода керівник незалежної профспілки гірників шахти «Степова» Василь Семканич.

У ДП «Львіввугілля» продукцію купує ПАТ «Центренерго» і ТОВ «ДТЕК». АТ «ДТЕК Західенерго», до складу якого входить Бурштинська, Ладижинська та Добротвірська теплоелектростанції, планує розпочати перші поставки палива з державного підприємства «Львіввугілля» вже цього тижня, повідомили Радіо Свобода у компанії «ДТЕК». Перша партія вугілля призначена для потреб Бурштинської ТЕС. Очікуваний об’єм поставок – 10 тисяч тонн на місяць.

Для прикладу, щомісяця Добротвірська ТЕС у середньому використовує близько 60 тисяч тонн вугілля. У «ДТЕК» зазначають, що якість вугілля з шахт Львівщини «відповідає середнім прийнятим нормативам, зокрема, щодо калорійності, вмісту сірки тощо, який видобувається на українських шахтах і використовується на теплоелектростанціях України».

Вугілля копалень Львівщини перед тим, як воно потрапляє на ТЕС, збагачують – понижують його зольність. Ті шахти, де вугілля високозольне, самостійно не виживуть, прогнозують гірники.