Хімічний та газовий магнат Дмитро Фірташ, один із фінансових стовпів влади Віктора Януковича, уже протягом трьох років перебуває під слідством в Австрії, але його компанії і далі заробляють в Україні. Більше того, навіть після Революції гідності олігарх продовжує контролювати не тільки свої, а й державні компанії. Зокрема, хімічний комбінат «Сумихімпром». Розслідування програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший»).
Державні підприємства та заводи і досі притягують до себе людей, наділених владою та наближених до них бізнесменів, як корупційні годівнички.
Одне із таких підприємств – хімічний завод «Сумихімпром», який має стратегічне значення для економіки та безпеки України.
240 гектарів території. Понад тридцять цехів. «Сумихімпром» – найбільший виробник фосфатних добрив та пігментів в Україні. Головний компонент у лаках і фарбах – двоокис титану – завод постачає у понад 30 країн світу. Після анексії Криму «Сумихімпром» залишився єдиним підприємством в Україні, де його виробляють.
На 99 відсотків завод належить державі, однак фактично його контролює український олігарх Дмитро Фірташ – щонайменше з 2010 року і донині.
«У 2010 році, як тільки Янукович став президентом України, завод відразу був відданий на розпил угрупуванню Фірташа», – розповідає журналіст проекту «Наші гроші» Юрій Ніколов.
Тоді керівником «Сумихімпрому» призначають Ігоря Лазаковича – менеджера однієї з компаній Дмитра Фірташа. Ігор Лазакович працював у «Кримському титані» – ще одному заводі, акціями якого Фірташ заволодів у 2004 році.
Як це допомогло олігарху отримувати свій прибуток із сумського державного підприємства?
З приходом Лазаковича більшість товарів на завод починають постачати підприємства з орбіти Фірташа. Майже монополізовані ним контракти на поставку широкого спектру товарів – від бензину до тканин – сягають сотень мільйонів гривень. Це, зокрема, виявляють журналісти-розслідувачі, які аналізують офіційний Вісник державних закупівель.
«Основним постачальником будь-чого стала компанія «Сінтез Ресурс», яку заснував якраз саме один із топ-менеджерів із компанії «Остхем» Кіхта. А директором цього «Сінтез Ресурс» був знову ж таки менеджер «Кримського титану», звідки і Лазакович», – додає Юрій Ніколов.
Як було встановлено раніше, за результатами журналістських розслідувань, а згодом і за даними прокуратури, «Сінтез Ресурс» постачав деякі товари на завод за завищеними цінами.
Не минуло і двох років, як за керівництва Лазаковича «Сумихімпром» з успішного хімічного гіганта перетворився на боржника. Завод, за даними «Економічної правди», накопичив боргів на майже 1,5 мільярда гривень – не в останню чергу перед фірмами Фірташа та банками з його оточення.
І тут же з’явилася ще одна компанія, пов’язана з Фірташем, яка викупила частину боргів і домоглася через суд початку процедури банкрутства. З 2012 тут вводять стадію санації – менеджмент заводу має зробити все, щоб «Сумихімпром» нарешті вибрався з боргової ями.
Але це не позбавило Фірташа важелів управління, адже управляти фінансовим оздоровленням заводу доручили тому самому Ігорю Лазаковичу, за керівництва якого завод і був доведений фактично до межі банкрутства.
Це все трапилось за колишньої влади. Та чи забрала післямайданна влада державний завод із рук олігарха? Як вдалося з’ясувати журналістам, після втечі Януковича в Росію один із фінансових стовпів його режиму Дмитро Фірташ і досі продовжує контролювати державний завод та заробляти на ньому.
Ось лише одне з непрямих свідчень цьому: рахунки підприємства розміщені у банку «Кліринговий дім», кінцевими власниками якого є бізнес-партнери Фірташа – Юлія Льовочкіна, сестра колишнього голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, та депутат-самовисуванець Іван Фурсін, який є бізнес-партнером і другом Фірташа.
А як щодо державних закупівель? Невже стара схема олігарха працює і за нової влади?
Наприклад, у вересні цього року «Сумихімпром» закупив металобрухту на суму близько 80 мільйонів гривень. Постачальником продукції виявилася сумська фірма ТОВ «Укрспецлом».
У 2012 році її заснували Роман Хромов та Антон Приходько. Останній з 2005-го до 2008 року працював у «Кримському титані», який належить Дмитру Фірташу. Там же на той час працював менеджером Ігор Лазакович.
Тобто виходить, що фірма, пов’язана із Фірташем, постачає продукцію на завод, очолюваний його менеджером. Як це пояснюють у самій фірмі та на державному підприємстві? «Схеми» вирушили в Суми.
Від залізничної станції Баси до «Сумихімпрому» буквально кілометр. Саме сюди привезли металобрухт, який державний завод закупив у компанії з орбіти Фірташа.
Переможець торгів – фірма «Укрспецлом». Офіційно зареєстрована неподалік заводу, куди й вирушила знімальна група.
В офісі говорити з журналістами відмовились, тож довелося телефонувати безпосередньо одному із засновників «Укрспецлому» Антону Приходьку.
На запитання, чи працював він разом з Лазаковичем у «Кримському титані», Приходько відповідає: «Я не працював у «Кримському титані». Я навіть не знаю, який вигляд має Лазакович. Як я повинен це коментувати. Що ви маєте на меті, я не можу зрозуміти».
За кілька хвилин телефонної розмови Приходько все ж таки починає пригадувати деякі факти своєї трудової біографії. Розповідає, що тодішній керівник «Кримського титану» запросив його стати директором бази відпочинку для співробітників заводу Фірташа. До виробничих процесів, каже Приходько, він стосунку не мав. Щодо свіжого контракту із «Сумихімпромом» на 80 мільйонів гривень відповідає коротко: зв’язку із Фірташем не має.
«Які можуть бути інтереси? «Укрспецлом» по програмі Prozorro виграв торги, у даній програмі могли брати участь будь-які компанії, ви це прекрасно знаєте і, мабуть, вони брали участь», – додає Приходько.
Дійсно, у цьому багатомільйонному тендері брала участь ще одна компанія – дніпровська «Стальвтормет». Як вдалося з’ясувати програмі, ця фірма була створена за день до оголошення початку торгів. Її статутний капітал – десять тисяч гривень, а зареєстрована вона у квартирі її єдиного засновника та директора Ірини Ларцевої, яка не захотіла говорити про свою участь у тендері на 80 мільйонів гривень.
«Давайте я спочатку ознайомлюся з вашими статтями, що ви пишете, наскільки ви компетентні», – каже Ларцева.
Упродовж місяця «Схеми» намагалися домовитися з керівництвом заводу про зйомки та інтерв’ю, але журналістам відповіли відмовою. У Сумах вони спробували все ж таки потрапити на державний завод.
До журналістів вийшов заступник начальника з безпеки заводу, порадив писати письмовий запит – попри нагадування журналістів, що він вже був надісланий і лишився без відповіді.
Чи не єдиним місцем, де ще залишалась можливість поспілкуватися з Ігорем Лазаковичем, був Зарічний районний суд міста Суми, де слухається справа проти керівника ПАТ «Сумихімпром» Ігоря Лазаковича.
До початку судового засідання журналісти кілька разів намагалися поспілкуватися з Лазаковичем, але їм заважали його адвокати.
Але після засідання Ігор Лазакович не виявив бажання спілкуватися з журналістами.
«Я зараз коментувати нічого не буду», – каже Лазакович і радить зробити офіційний запит. Саме такий, як журналісти вже написали близько місяця до того.
Сумська прокуратура підозрює Лазаковича у зловживанні службовим становищем. Ця стаття передбачає до 8 років позбавлення волі.
«В обсяг обвинувачення входять два епізоди, як ми говоримо простою мовою. Це придбання товару для підприємства за завищеними цінами і оплата, безпідставна оплата, скажімо так, юридичних послуг», – розповідає Олександр Глядчишин, керівник відділу прокуратури Сумської області.
«Там були дерев’яні піддони, це тара для продуктів, яку випускає підприємство, хімічний завод. І ця тара була закуплена за завищеною ціною, і різниця в ціні – це якраз і є розмір збитків», – додає Глядчишин.
Розмір збитків, які завдав «Сумихімпрому» Лазакович, за підрахунками прокуратури, складає 6 мільйонів гривень. Хоча ще минулого року, коли керівнику заводу тільки повідомляли про підозру, ця цифра була більшою у 15 разів.
«Це була попередня інформація, після цього, якщо ви подивитесь інформаційні повідомлення, досить тривалий час ще тривало досудове розслідування і до суду спрямований обвинувальний акт лише за тими епізодами, за тими фактами, які розслідувалися у провадженні, де було достатньо доказів для доведення винуватості перед судом», – пояснює прокурор.
Часи змінилися, схеми лишилися?
Закупівля дерев’яних піддонів за завищеними цінами і поставки металобрухту – не єдині приклади того, як компанії з орбіти Фірташа заробляють на державному підприємстві «Сумихімпром». Найбільші контракти на постачання продукції та ремонту заводу продовжують отримувати афілійовані з українським олігархом фірми.
Виходить, після Революції гідності схема заробітку олігарха на державному заводі по суті не змінилась.
Змінились лише фірми з його орбіти, які масово отримують державні контракти «Сумихімпрому». Якщо раніше це був ТОВ «Сінтез Ресурс», то тепер, наприклад, ТОВ «Титан України». Тільки за цей рік ця компанія «натендерила» понад мільярд гривень на державному підприємстві.
«Титан України» знову ж таки контролюється угрупованням Фірташа. Тобто все це контрольовані контракти, які можуть виконуватися, оплачуватися за тими цінами, які вважає для себе найкращим нинішній менеджмент «Сумихімпрому», – розповідає Юрій Ніколов.
Уже під час підготовки цього матеріалу журналістам стало відомо, що суд змінив керуючого санацією Ігоря Лазаковича на Дмитра Нікітіна, який на заводі працював фінансовим директором. Уже за його керівництва державні підряди заводу і надалі отримують ті ж самі афільовані з Фірташем фірми.
«Схеми» також надіслали запит до Group DF Дмитра Фірташа із запитаннями: у чому полягає інтерес олігарха на «Сумихімпром» та як вони можуть пояснити той факт, що велику кількість державних контрактів заводу отримували і продовжують отримувати компанії, пов’язані з бізнесменом? Однак за три тижні відповіді журналістам так і не надали.
«Станом на зараз відповіді на запит, на жаль, немає. Чи буде вона – можливо, буде, можливо не буде. Розумієте, це теорія ймовірності, не більше», – пояснила прес-секретар Group DF Вікторія Іллінська.
А що робить держава, аби повернути собі фактичний контроль над підприємством?
Ще два роки тому Фонд державного майна України намагався взагалі скасувати процедуру банкрутства.
«Вся суть процедури банкрутства – це відсторонити від керування підприємством власника, в нашому випадку – державу», – розповідає юрист Богдан Боровик.
Визнання недійсним початок процедури банкрутства відкрило б шлях до скасування і санації, а, значить, і до відсторонення менеджменту олігарха із заводу.
Підставою для оскарження юристи Фонду держмайна зазначили той факт, що близька до Фірташа компанія, яка ініціювала банкрутство, могла в обмін на борг забрати частину сировини хімкомбінату, але не зробила цього.
Однак Фонд всі судові інстанції програв, а пізніше і Верховний суд відмовився переглядати їхні рішення.
«На жаль, судова система є судова система, це окрема гілка влади, вона ухвалює рішення, вона ухвалила рішення, що відмовила нам у позові. Тобто фактично оскаржити його подальше рішення нема можливості», – розповідає заступник голови Фонду державного майна України Юрій Нікітін.
Нині «Сумихімпром» готується до приватизації. За словами заступника Фонду держмайна Юрія Нікітіна, держава сподівається знайти інвестора, який був би здатний вивести підприємство із фінансової кризи.
«Ціна акцій була 200 мільйонів гривень, враховуючи борги підприємства, які є під різними структурами, в тому числі і державними структурами, і податковою інспекцією, це досить велика сума боргів, яка там накопичена, тому і незалежний оцінювач оцінив пакет в таку суму», – розповідає Нікітін.
Він додає, що у Фонді не бачать необхідності тримати державний пакет акцій.
Однак знайти такого покупця не так вже і просто, адже новий інвестор змушений буде викласти за завод сотні мільйонів, але не зможе ним керувати, поки триває процедура санації. А вона запланована на 17 років. Але і це ще не все. Новий покупець разом із акціями заводу отримає також і борг, у тому числі перед компаніями Фірташа. У майже півтора мільярда гривень.
Юрист Богдан Боровик розповідає, що перспективи у «Сумихімпрому» – ще довго залишатися у цій процедурі банкрутства.
«Це така патова ситуація, в якій і був зацікавлений той, хто її ініціював, оскільки це є дуже вигідним у порівнянні з приватизацією, бо коли йде приватизація, ти маєш сплатити державі за підприємство, яке ти отримаєш, а в даному випадку фактично отриманий контроль на підприємством без сплати будь-яких грошей за приватизацію», – розповідає Боровик.
Виходить, що замість того, аби викупити у держави «Сумихімпром», Фірташу було достатньо «поставити» туди свою людину і довести завод практично до межі банкрутства. А згодом, після розпочатої процедури санації, продовжити контролювати завод через свій менеджмент та отримувати від нього контракти на сотні мільйонів. Таким чином, держава досі не може впливати на ситуацію на заводі і повернути його найближчим часом до управління саме державою, схоже, не вийде.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «СХЕМИ»:
При підготовці цього матеріалу автори з-поміж різних джерел використовували аналітичну систему YouControl, дані з якої були підтверджені у офіційних державних реєстрах.
