(Рубрика «Точка зору»)
Румунія та Угорщина – важливі західні сусіди України, члени НАТО та Європейського Союзу, з якими наша держава поділяє кордон, історію, національні меншини.
Румунія вела недружню політику щодо України в перші роки відродження незалежності. В червні 1991 парламент Румунії висунув територіальні претензії щодо частини земель Одещини та Буковини, в 1993 Бухарест одноосібно денонсував угоду про державний кордон
Угорщина, натомість, стала першою державою, яка уклала з Києвом базовий політичний договір (6 грудня 1991 року), тут відкрилося перше посольство сучасної України (26.03.1992).
Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Румунія всебічно і послідовно допомагає Україні у протистоянні агресії РФ. Звідси йде зброя – транзитом і власна, – паливні матеріали. Сюди прибилися тисячі евакуйованих українських громадян, тут розгорнуто додаткові контингенти стримування агресора в рамках НАТО.
Угорщина декларує «нейтральність» щодо російської навали, під безглуздими виправданнями відмовляється від військової підтримки, підтримує демонстративно теплі відносини з Москвою, за що отримує знижки на газ та експорт нафти.
Риторика прем’єра Угорщини зводиться до звинувачень Києва і закликів «припинити війну».
Звідки такі відмінності? Яким чином діяти Києву?
Як виглядає, румунське суспільство та політичний клас, хай через кризи і протистояння, усвідомили базові європейські цінності – верховенство права, демократичні процеси, соціально-ринкову економіку, права людини.
Їхні дунайські сусіди упродовж останнього десятиліття наполегливо вихолощували ці цінності, все більше вимагаючи грошей від Брюсселя і все міцніше закручуючи в адміністративні лещата права опозиції.
Зневага до українців вноситься до шкільних підручників. Як результат, позиція Будапешта з багатьох питань стала близькою якщо не тотожною до Кремля.
Близький соратник прем’єр-міністра Віктора Орбана подав у відставку після того, як угорський лідер заявив, що Угорщина бореться проти перетворення Європи на «змішану расу». Радник порівняв риторику Орбана з мовою, яка використовувалася у нацистській Німеччині.
Це не в останню чергу сталося через особисті амбіції прем’єра Орбана та пов’язаної з ним корупційної бізнес-групи. Звідси монополізація засобів масової інформації, далі, на цій основі – всеохоплююча проурядова пропаганда. Коли вдалося заглушити інакодумаючих, вдалися до законодавчого обмеження прав опозиції щоб закріпитися при владі назавжди. Саме так діяв кремлівський режим з 2000-го року.
В Будапешті успішно повторюють «ноу-хау» Путіна, починаючи з 2012-го.
Румунія розуміє проблеми України, свідомо відкладає двосторонні питання, які можуть загострити стосунки, насамперед статус і права національних меншин, взаємодіє з українським урядом і місцевою владою.
Пожвавлюється економічне співробітництво. Угорщина вишукує, а часто і провокує суперечності, хоча і в плані шкільництва, і збереження угорської культури в суміжному Закарпатті отримує максимальну підтримку з Києва та Ужгорода.
Рецепт для Києва, таким чином, очевидний.
Підтримувати двосторонній діалог з обома столицями й залучати до вирішення спірних питань і Європейський Союз і Венеційську комісію, і ОБСЄ.
Наполегливо працювати з румунською та угорською меншинами, вислуховувати пропозиції і шукати компроміси.
Не залишати без відповіді жодної необґрунтованої претензії, демонструвати принциповість у захисті національних інтересів. І наголошувати: Україна отримала європейську перспективу і нею скористається. Вона на боці справедливості і переможе.
Антиукраїнська, антиєвропейська політика Будапешта шкодить угорському народові і має змінитися.
Приклад правильного політичного вибору – поруч, в сусідній Румунії.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції.
