Ron Synovitz
Напередодні президентських виборів у Румунії 10 листопада чинний президент Клаус Йоханніс веде перед із великим відривом, але, схоже, не переможе вже в першому турі. І решта 13 кандидатів, по суті, ведуть боротьбу за вихід у другий тур 24 листопада – хоча відносно реальні шанси на це мають тільки троє. Зокрема, за друге місце змагається Віоріка Денчиле, яка в жовтні втратила посаду прем’єр-міністра, а її Соціал-демократична партія – владу в країні вперше з 2016 року.
Аналітики, які стежать за президентською кампанією в Румунії, вважають самозрозумілим, що чинний президент Клаус Йоханніс, який кандидує на другий термін, легко здобуде найбільше голосів на виборах 10 листопада.
Але, за опитуваннями, навряд чи він відразу набере понад 50 відсотків, щоб уникнути другого туру. А на друге місце і ймовірний вихід у другий тур шанси кількох претендентів доволі близькі.
Кандидатуру Йоханніса підтримує Націонал-ліберальна партія (PNL), яку він і очолював, перш ніж став президентом, і яка є нині провідною в новому уряді меншості, прем’єром якого є її нинішній голова Лудовік Орбан.
За останніми опитуваннями, за 60-річного Йоханніса нині готові проголосувати близько 40 відсотків виборців після недавніх перемог «його» партії над її головним суперником, Соціал-демократичною партією (PSD).
Підтримка 40 відсотків виборців – добрий показник для Йоханніса, це десь удвічі більше, ніж у його найближчих суперників, особливо коли врахувати, що Націонал-ліберальна партія лише друга за чисельністю в Румунії.
Але цього буде замало для перемоги вже в першому турі.
Йоханніс каже, що хоче модернізувати державні інституції Румунії, щоб не було більше таких корупційних скандалів, які ставалися в країні роками.
Він обіцяв продовжувати зміцнювати верховенство права і підтримувати антикорупційні заходи.
«Абсолютно необхідно переглянути законодавство в галузі правосуддя, щоб викорінити «токсичні» втручання в нього останніх років», – каже Йоханніс.
Він також закликав розробити нову «стратегію національної оборони» і законодавство, що мало б на меті оживити оборонну промисловість Румунії.
«Усі державні інституції мають пройти через процес модернізації, – заявив він. – Бюджетна система не має бути притулком для некомпетентності і політичної клієнтури».
Крім того, каже чинний президент і кандидат, він має намір далі розвивати «стратегічне партнерство», щоб допомоги сусідній Молдові втілити її прагнення вступити в Європейський союз.
Корупційні й інші скандали соціал-демократів
Серед решти 13 кандидатів на президентських виборах претендентами на вихід в очікуваний другий тур, що, найімовірніше, відбудеться 24 листопада, вважають трьох.
За опитуваннями, найсильніші позиції з них має Віоріка Денчиле, яка недавно втратила посаду прем’єр-міністра. Вона є лідером Соціал-демократичної партії, яка була при владі в Румунії від 2016 року. Але цю партію роками оточували корупційні скандали, до яких були причетні тисячі політиків, суддів, прокурорів і відомих підприємців.
Ця партія запропонувала пакет законопроєктів, який назвала реформою судочинства; супротивники ж, серед яких і Йоханніс і його націонал-ліберали, кажуть, що то цинічна спроба прикрити політиків-соціал-демократів від судового переслідування і зменшити терміни вироків для тих із них, що вже засуджені за корупцію.
У розпал тієї політичної бурі, коли у відставку з посади прем’єра в січні 2018 року подав соціал-демократ Міхай Тудосе, уряд очолила Денчиле.
А у травні вона отримала й головування в Соціал-демократичній партії – після того, як її попередній голова Лівіу Драґня програв апеляцію проти вироку йому за корупцію і пішов відбувати термін у 3,5 роки позбавлення волі.
Перед тим вироком Драґня вважався найвпливовішим діячем у румунській політиці.
Та корупційні справи продовжили переслідувати соціал-демократів і протягом літа, вже за керівництва Денчиле, і в серпні вона втратила більшість у парламенті.
А 10 жовтня, за місяць до президентських виборів, Денчиле й її кабінет усунули від влади внаслідок голосування за вотум недовіри.
До 4 листопада вона продовжувала керувати урядом виконувачів обов’язків, і тоді, за шість днів до виборів, парламент затвердив новий уряд меншості під керівництвом націонал-ліберала Орбана.
У Соціал-демократичній партії нині ставлять під сумнів здатність 55-річної Денчиле керувати партією.
І хоча вона може скористатися широкою базою підтримки соціал-демократів, які є найбільшою партією в Румунії, та її президентська кандидатура також може потерпіти через цю внутрішньопартійну боротьбу за майбутнє керівництво партією.
За останніми опитуваннями, Денчиле має підтримку близько 22 відсотків виборців.
Суперник-правоцентрист
Її найближчим суперником у боротьбі за друге місце і вихід до другого туру вважається депутат парламенту Дан Барна.
44-річний Барна – юрист, який очолює третю найбільшу партію в румунському парламенті, правоцентристський «Союз порятунку Румунії» (USR).
Він і його союзники – проєвропейські політики, які були в опозиції до уряду соціал-демократів Денчиле.
Ця партія в нинішньому парламенті перебуває в виборчому союзі з центристською Партією свободи, єдності і солідарності (PLUS), яку заснував 2018 року колишній прем’єр-міністр Дачан Чолош.
За опитуваннями, Барну підтримує близько 19 відсотків виборців.
Він пропонував здійснити конституційну реформу, яка б посилила владу президента Румунії – дала б голові держави не тільки слово в питаннях політики в галузі оборони і національної безпеки, а й право головувати на засіданнях уряду, присвячених державному бюджетові.
Як каже Барна, ці конституційні реформи будуть його найпершими пріоритетами в разі обрання. Серед інших пріоритетів, на яких він наголошує в перебігу своєї кампанії, – охорона здоров’я, освіта, політика щодо захисту довкілля, поліпшення інфраструктури чи соціально-економічні заходи.
Незалежний гравець
Опитування свідчать, що незалежний кандидат Мірча Діакону, відомий румунський актор, найімовірніше, буде на виборах четвертим із підтримкою близько 8 відсотків виборців.
Цього вистачить, щоб він заробив собі статус серйозного претендента, але далеко не досить, щоб пройти у другий тур.
Діакону, якому нині 69 років, брав участь у румунській революції проти режиму диктатора Ніколає Чаушеску. Він і його колеги з театру організовували походи студентів по фабриках і заводах, щоб закликати робітників до негайного страйку після останнього публічного виступу Чаушеску 21 грудня 1989 року.
Його кар’єра як політика почалася 2008 року, коли він був обраний до парламенту від Націонал-ліберальної партії.
2014-го він вийшов із цієї партії, коли вона відмовилася висунути його кандидатуру на виборах до Європейського парламенту.
Відхід Діакону від націонал-лібералів, як вважають, похитнув тоді підтримку цієї партії в усій країні.
Хоча нині Діакону не належить офіційно до жодної партії, його кандидатуру підтримує виборчий «Альянс за одну людину», що об’єднав соціально-ліберальну партію «За Румунію» (PRO) і ліберальний «Альянс лібералів і демократів» (ALDE).
Цей останній альянс був коаліційним партнером соціал-демократів в уряді Денчиле, але в серпні припинив свою підтримку, що врешті призвело до відставки того уряду.
