МОСКВА – Денис Карагодін майже десять років наполегливо збирав докази про вбивство свого прадіда службою НКВС радянського диктатора Йосипа Сталіна, та створив вебсайт, на якому перераховані імена всіх, кого він вважає співучасником того вбивства. Дизайнера з Сибіру номінували на престижні премії з прав людини, а провідні західні видання висвітлили його роботу та вебсайт, яким він керує.
Люди, яких Денис Карагодін пов’язує з убивством Степана Карагодіна, селянина, страченого під час Великого терору Сталіна 1930-х років, уже померли. Але їхні родичі тепер роблять усе можливе, щоб протистояти звинуваченням із боку Карагодіна.
Цього тижня поліція допитувала Карагодіна в Томську, місті, де він живе і де було вбито його прадіда 21 січня 1938 року.
«Пристебніть ремені безпеки, дорогі друзі! – написав він у фейсбуці після допиту. – Вони подали на мене заяву в поліцію».
Сергій Мітюшов, син померлого місцевого співробітника НКВС, служби, яка відправила мільйони радянських громадян до холодного ГУЛАГу й на розстріли, підтвердив, що висунув звинувачення проти дослідника за публікацію, яку він назвав неточною, та наклеп про його батька, Олексія Олексійовича Мітюшова.
Карагодін опублікував документ із посиланням на страту та підпис Мітюшова. Але його син сказав незалежному білоруському сайту новин «Белсат», що він відвідував історичні архіви, вилучив документи, що стосуються його батька, і дійшов висновку, що «більшість фактів на вебсайті [Карагодіна] вигадана».
Він не заперечив співучасті свого батька, але сказав:
«Мені не подобається, коли люди без дозволу втручаються в моє життя».
Тривала робота
Незрозуміло, які саме звинувачення чекають на Карагодіна, але його робота викликала суперечки зі самого початку. 38-річний чоловік розпочав дослідження в 2012 році, опублікувавши на своєму вебсайті кожен документ та доказ, які він зміг знайти про цю справу. Результатом став детальний опис долі його прадіда, козака-фермера та батька дев’яти дітей, якого стратили за вигаданим звинуваченням про те, що він, мовляв, японський шпигун.
Карагодін досяг прориву у справі в листопаді 2016 року, коли отримав поштою конверт із архівів Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії, відомства-наступника НКВС і КДБ. Всередині був оригінальний документ, в якому ті, хто стратили його прадіда, повідомляли радянському суду, що вирок «виконано». На машинописному документі зі штампом були вказані імена та підписи трьох співробітників НКВС.
Озброївшись доказами, Карагодін оголосив, що його розслідування завершене. Він заявив, що встановив прямий ланцюг відповідальних, який включав трьох катів, членів трибуналу, що затвердили вирок, місцевих чиновників із Сибіру, включно з Олексієм Мітюшовим, начальника таємної поліції Миколу Єжова та самого Сталіна.
Він навіть ідентифікував чоловіків, які нібито були за кермом чорних «воронків», що перевозили засуджених на страту.
Без «антисталінського Нюрнбергу»
Після смерті Сталіна в 1953 році Росія ніколи не організовувала власної версії Нюрнберзького процесу, військових трибуналів у повоєнній Німеччині, під час яких були засуджені майже два десятки вищих нацистських офіцерів. Але Карагодін заявив, що планував переслідувати «всю злочинну змову», яка призвела до смерті його прадіда.
«Ми з’ясували те, що хотіли знати кілька поколінь моєї родини – імена вбивць, – сказав Карагодін в інтерв’ю Радіо Свобода. – Я розпочав роботу в 2012 році, а закінчив 12 листопада 2016 року».
Через вісім днів він був приголомшений листом подяки від онуки одного з трьох агентів таємної поліції, які стратили Степана Карагодіна.
«Дякую за величезну роботу, яку ви зробили заради цих важких істин, – написала жінка. – Це дає нам надію, що завдяки таким людям, як ви, суспільство нарешті схаменеться».
Але в країні, де шукати істину у темних сторінках минулого є важкою справою, і де Сталіна, який контролював демонстративні процеси над своїми опонентами та ув’язнив або стратив сотні тисяч радянських громадян, офіційно не ганьблять і не виправдовують, не всі задоволені роботою Карагодіна.
В інтерв’ю в грудні 2019 року на радіостанції «Ехо Москви» Карагодін заявив, що багато родичів людей, названих в його розслідуванні, зв’язалися з ним, щоб поскаржитися. Він був роздратований.
«За що вони можуть мене критикувати? За те, що я опублікував офіційні документи ФСБ, у яких згадано, що їхні родичі брали участь у масових убивствах?» – сказав він. – Яким чином я винен?»
Карагодін також є суперечливою постаттю з точки зору професійних істориків та досвідчених дослідників репресій сталінської доби, деякі з яких стверджують, що йому бракує підготовки, щоб робити правильні висновки з архівних документів, які є в його розпорядженні.
У розділі на вебсайті Карагодіна під назвою «Кати» перелічені понад 150 імен людей, які, на його думку, були пов’язані з убивством його прадіда. Гіперпосилання з ім’ям Олексія Мітюшова скеровує на сторінку, де відображається підписана заява із зазначеною датою смертного вироку Степану Карагодіну та датою його страти.
Ян Рачинський із правозахисної громадської організації «Меморіал», яку заснували в 1989 році для дослідження злочинів радянських часів, стверджує, що такі письмові заяви, відомі російською мовою як «выписки», часто створювались декілька років після здійснення злочину і не дають жодних доказів того, що ті, хто їх підписав, брали в цьому участь.
«Такі виписки були додані до матеріалів справ у 1939 році, через два роки після Великого терору, коли наводили порядок у документах. І цей процес здійснювали люди, які не мали жодного стосунку до страт, – сказав Рачинський Радіо Свобода. – Це стандартні аркуші паперу. Я бачив таких сотні».
«Я не можу однозначно сказати, що ця людина не брала участі, – сказав Рачинський про Олексія Мітюшова. – Але неправильно стверджувати на підставі цього документа, що він це зробив».
Рачинський додав, що Мітюшов, який вступив на службу до НКВС у 1932 році і мав би мати 25 років на момент смерті Карагодіна, швидше за все, був звичайним клерком, який виконував прості адміністративні завдання.
Сергій Мітюшов сказав, що «останньою краплею», подією, яка змусила його подати скаргу, був телефонний дзвінок, який, він вважає, був здійснений Карагодіним або одним із його соратників, та під час якого було сказано, що дослідники знайшли могилу його батька та розмістили відео та зображення онлайн. (Карагодін відмовився від коментаря на цю тему, сказавши Радіо Свобода, що він ніколи не спілкувався з Мітюшовим).
В інтерв’ю «Белсат» Мітюшов висловив загальну критику щодо зусиль заглибитись у минуле Росії, посилаючись на телеканал Міноборони «Звєзда», який часто транслює пропагандистські матеріали про воєнні події та збройні сили країни як корисне джерело для вивчення російської історії.
«Ми повинні визнати, що потрапили в цю історичну течію, – сказав він про репресії сталінської епохи, які деякі росіяни виправдовують як необхідне зло. – Нам знадобиться багато часу, щоб з’ясувати, що насправді сталося».
Але Карагодін, за словами Мітюшова, «влаштовує власний приватний Нюрнберг».
