Повідомлення Білого дому і Кремля про телефонні розмови американського і російського лідерів часто значно відрізняються. І після першої розмови президента Джо Байдена з президентом Володимиром Путіним вони далеко не стали винятком.
Погляньмо на те, чим відрізнялися повідомлення США і Росії про цю розмову 26 січня – і чому.
Славетні були дні
Одним із питань, яке і Білий дім, і Кремль винесли як важливу тему розмови, був намір обох країн продовжити чинність Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, або СНО-III – за російським скороченням СНВ-III, а англійською він відомий як New START. Цей договір 2010 року обмежує стратегічні ядерні арсенали колишніх суперників у Холодній війні, і обидві сторони пообіцяли працювати над тим, щоб здійснити цю мету, перш ніж чинність договору збіжить 5 лютого.
Велика увага, приділена цьому питанню, може бути природною, враховуючи наближення цього терміну і той факт, що це продовження було одним із тих лічених моментів, щодо яких Вашингтон і Москва, схоже, наразі мають згоду.
Але для Кремля наголосити на цьому дуже легко, бо ядерна зброя Росії – найпомітніший залишок її статусу наддержави в часи Холодної війни, і він і далі є найсильнішим аргументом за те, що США й інші світові держави мусять і далі зважати на Росію.
Але перш ніж перейти до договору, Кремль почав своє повідомлення зі слів, що мали б змалювати США і Росію як рівних на верхівці світу цього.
Заяложеними словами, які були використані незліченну кількість разів, Кремль заявив, що Володимир Путін сказав Джо Байденові, що «нормалізація відносин між Росією і США відповідала б інтересам обох сторін і – з урахуванням їхньої особливої відповідальності за підтримання безпеки і стабільності у світі – всієї міжнародної спільноти».
Білий дім і близько не вживав таких слів. Там дбайливо відокремили питання продовження чинності договору, як і плани «вивчити можливості» дискусій із ширших питань контролю за озброєннями і безпеки, від загального контексту двосторонніх відносин у цілому і від конкретних аспектів цих відносин.
Сигнали сторін
І це очевидний сигнал: продовження чинності договору про стратегічні озброєння не означає, що сталася якась значна зміна в погляді на Росію. А цей погляд затьмарений занепокоєннями щодо поведінки і намірів Москви в цілій низці питань, від прав і свобод людини в самій Росії до різноманітних форм її втручання поза своїми межами.
І Байден згадав про деякі з цих занепокоєнь, як повідомив Білий дім. Із одного боку, мовиться в цьому повідомленні, він «підтвердив тверду підтримку Сполученими Штатами суверенітету України» – маючи на увазі опір США агресії Росії проти України, починаючи з силової окупації Криму 2014 року, і подальшій гібридній війні на частині сходу України, що триває вже майже сім років.
Версія Кремля теж згадує, що Байден і Путін обговорювали Україну. Але її слова радикально інші. Якщо Білий дім присвятив Україні окреме речення і згадав про неї перед тим, як перейти до інших питань, то Кремль згадав українську тему докупи з трьома цілком іншими, до того ж назвавши її своєю традиційною пропагандистською фразою про «внутрішньоукраїнське врегулювання».
Таку термінологію Кремль використовує часто, і її мета ясна: далі твердити, попри дедалі численніші незаперечні докази агресії Росії проти України, ніби вона не має нічого спільного з діями бойовиків на частині Донбасу, а її війна проти України в цьому регіоні є, мовляв, «внутрішнім українським питанням». Москва ж, за такою подачею, має отримати вигляд посередника чи й арбітра в цьому нібито «внутрішньому конфлікті» – а не його учасника й, ба більше, призвідника.
Уже звично, що в публічних заявах із боків США і Росії про ту саму зустріч, розмову чи переговори є різниця в тому, як це описують. Наприклад, конкретне звертання США до якогось окремого питання щодо прав людини в російській передачі може перетворитися на абстрактне «обговорення теми прав людини».
Що вписати, що викреслити
Але цього разу Білий дім повідомив відразу про чотири питання, про які Кремль ані не згадав.
Це недавнє масштабне зовнішнє втручання в комп’ютерні мережі кількох урядових установ, за яким, як вважають у владі США, ймовірно, стоїть Росія; це повідомлення про те, що російська розвідка пропонувала фінансові винагороди ісламістам в Афганістані за вбивства американських військових; це можливе втручання Росії і в президентські вибори у США 2020 року; і це отруєння критика Кремля Олексія Навального.
У повідомленні Білого дому вони згадані після згадки про Україну і позначені як «інші питання, що викликають занепокоєння». Байден «чітко дав знати, що США будуть рішуче діяти на захист своїх національних інтересів у відповідь на дії Росії, які шкодять нам чи нашим союзникам», мовиться в повідомленні.
І знову ж, це, схоже, сигнал про те, що США – йдучи на домовленості щодо того, що, як вони вважають, є в їхніх інтересах, як-то договір про стратегічні озброєння, – не поступляться одним із інтересів задля досягнення іншого. Або ж, зовсім коротко: ніяких «грандіозних домовленостей» не пропонувати.
Речник Кремля Дмитро Пєсков наступного після розмови дня таки визнав, що Байден і Путін обговорювали й Навального, якого ув’язнили відразу після повернення до Росії 17 січня з Німеччини, де його лікували від серпневого отруєння нервово-паралітичною речовиною – він звинувачує в цьому самого Путіна і Федеральну службу безпеки Росії.
Навальний тепер перебуває в осередді уваги всього світу, і його доля є для США тим чинником у відносинах із Росією, якого уникнути неможливо: через три дні після інавгурації Байдена поліція в Росії жорстоко придушила виступи десятків тисяч людей по всій країні на знак протесту проти арешту Навального, і понад 3700 людей були затримані – що викликало засудження США і загалом Заходу.
Російські ж посадовці тим часом безпідставно твердять, ніби Навальний – «агент Заходу». А США вони так само без ніяких доказів звинувачують у підбурюванні до протестів.
Усе одно в очікуванні на саміт
Викинувши й згадку про Навального зі свого повідомлення про розмову, Кремль, можливо, просто хоче спробувати натякнути, що це, мовляв, питання не важливе. Може, як кажуть деякі аналітики, це була реакція на те, що ймовірним отруєнням, а потім ув’язненням російська влада тільки посилила потенційний вплив Навального як свого опонента.
Тим часом заява Кремля згадала про кілька конкретних моментів, яких немає в повідомленні Білого дому. Два з них – це міжнародні угоди, з яких США вийшли за часів президента Дональда Трампа: Договір про відкрите небо і «ядерна угода» 2015 року між провідними країнами світу й Іраном, яка обмежила суперечливу ядерну програму Тегерану в обмін на скорочення чи зняття санкцій проти нього.
Це мало вигляд нагадування адміністрації Байдена про виклики, які постали перед нею внаслідок дій попередника і з якими його адміністрація має впоратися.
Крім того, в повідомленні Кремля згаданий і заклик Москви провести саміт постійних членів Ради безпеки ООН – інституції, яка дає Росії і решті чотирьом її членам (США, Великій Британії, Франції й Китаєві) більше голосу, ніж усім іншим державам, у світових питаннях.
Путін уперше запропонував такий саміт іще рік тому. Але ця пропозиція так і не почала матеріалізуватися: з одного боку, світ охопила пандемія, а з іншого, критики Кремля на Заході непокояться, що такий форум надав би Москві привілейовану платформу, яку Путін міг би використати для підриву єдності світу в відповіді на дії Росії поза її межами.
І про ідею цього саміту в повідомленні Білого дому немає ані слова.
