Два роки після деокупації Херсону місто перебуває під постійним вогнем противника. Окрім КАБів та артилерії, російські війська масово застосовують ударні дрони проти цивільного населення. З безпілотників армія РФ скидає боєприпаси просто на людей та їхні автівки, палить будинки. Лише за жовтень від скидів з дронів загинуло 12 мирних мешканців і ще понад сотня поранені, серед них – троє дітей. У листопаді відомо про 5-х загиблих і понад пів сотні поранених цивільних.
Я йду, а дрон за мною, я йду, а дрон за мноюТетяна Кравчук, жителька селища Антонівка
Пані Тетяна обережно підіймається з ліжка. По квартирі вона пересувається на ходунках. Її праву ногу лікарі фактично зібрали докупи, дрібні осколки з лівої – не діставали.
«Переломи кісток осколкові, багато осколків, тому їх склали на такий апарат. Тепер воно має загоїтись, потім буде повторна операція, потім буде реабілітація. А інша нога – осколкові поранення, скажімо так, невеликі, але вона вся посічена. Осколки мають з часом вийти», – каже Тетяна Кравчук, жителька селища Антонівка.
На жінку російські військові скинули вибухівку з дрона. Вранці вона вийшла на вулицю біля свого будинку в селищі Антонівка у передмісті Херсону.
Чому за два роки з моменту звільнення вони змогли наше життя перетворити на жахіття, а нашого захисту від цієї ситуації немає?Тетяна Кравчук, жителька селища Антонівка
«Почула, як наді мною жужить дрон. Я йду, а дрон за мною, я йду, а дрон за мною, сховатись нема де, я під дерево і просто притислася. Чую, а він не летить нікуди, він знижується, знижується, знижується. І, мабуть, я вже аналізую з 4 метрів, він скинув вибухівку. Я чую вибух біля моєї ноги і дивлюсь – моя нога все, сама по собі, і він полетів», – згадує Тетяна.
Жінка переконана, російські військові бачили, що вона не становить загрози, проте без вагань скинули боєприпас просто на неї. Антонівка, як і вся прибережна зона правого берега Дніпра, під постійними ударами російських військ. Наприкінці літа армія РФ почала активно застосовувати ударні дрони проти мирного населення. За словами Тетяни Кравчук, в її районі за день могло бути до 40 скидів. Після поранення жінка в Антонівку не поверталась, тимчасовий прихисток їй дала подруга в Херсоні. На очах у Тетяни сльози, коли згадує про рідний дім.
«Я думаю, що емоційно важко це для кожного. Чому за два роки з моменту звільнення вони змогли наше життя перетворити на жахіття, а нашого захисту від цієї ситуації немає? І, якщо кажуть, пацієнт важкий, але стабільний, то в нашій ситуації – все гірше, гірше, гірше», – каже жінка.
Те, як переслідують цивільні автомобілі, атакують перехожих та здійснюють скиди на будинки, російські військові не приховують. Своє полювання на людей вони викладають у телеграм каналах і там хизуються своєю роботою. У прибережній зоні Дніпра окупанти визначили так звані «червоні зони». До них потрапила вся берегова лінія. Найбільш небезпечні ділянки правобережжя: селище Антонівка, шосе В'ячеслава Чорновола, Дніпровський район міста: особливо вулиці Перекопська, що тягнеться понад берегом Дніпра, Університетська, Офіцерська, Тягинська, Героїв Крут, Корабельний район та острів Корабел. Будь-який рух тут російські військові називають «законними цілями».
«Ця дорога на удачу, як лотерея», – каже Ольга Чернишова.
Перед тим як виїжджати, треба оглянути територію, тому що вона може бути замінована мінами «пелюстками»Ольга Чернишова, жителька Херсону
Ми їдемо в бік Дніпра додому до Ольги. Це буквально за п’ять хвилин їзди від центру міста. Її вулиця у так званій «червоній зоні». З вікон будинку Ольги добре видно лівий – окупований берег Дніпра. До річки не більше 300 метрів. Ольга стала ціллю окупантів на власному подвір'ї. Вибухівку з дрона скинули на її автівки. Перша стояла у дворі, на ній досі сліди дронової атаки, пошкоджений капот машини. Вдруге російські військові атакували автомобіль Ольги, коли вона лише приїхала додому. Каже, ледь встигла вискочити з машини. Боєприпасом пробило дах, побило скло. Ольга каже, це реалії їхнього життя. Щоби виїхати та залишити дім, зізнається, потрібна сміливість. А тут Ольга волонтерить, допомагає літнім, саме за її ініціативи була розроблена інструкція: як вберегтися від російських БПЛА. Серед порад – не залишатися в транспорті, бігти змійкою, змінювати напрямок руху кожні 7-10 метрів. Точний скид окупантам тоді буде складніше зробити.
«Якщо в тебе є машина, то перед тим, як виїжджати, треба оглянути територію, тому що вона може бути замінована мінами «пелюстками». Просто роблять скиди на вулиці, на проїжджу частину. Ти можеш їхати через годину назад тією ж дорогою і вона вже може бути замінована. Скиди мін «пелюсток» на дорозі дуже проблемно побачити», – розповідає Ольга Чернишова, жителька Херсону.
При вході у парки та сквери – попереджувальні таблички про можливе мінування території. «Пелюстки» російські військові з дронів розкидають по місту. Це протипіхотні фугасні міни натискної дії радянського виробництва. Заборонені Оттавською конвенцією.
Ідеш подвір'ям і боїшся зайвий раз ступити, бо як тільки чуєш десь ууу – тікаєшКатерина Григорівна, жителька Херсону
Дніпровський район Херсону – один із найнебезпечніших. На вулицях тут практично немає людей. Ніхто не виходить без необхідності з дому. Проте і вдома на людей чекає небезпека. Вночі снаряд поцілив у приватний будинок. Бетонні перекриття впали в кімнату. Ними привалило господаря будинку. Чоловік загинув. Дружина загиблого Світлана отримала легкі поранення.
«Пряме влучання. Просто у перекриття. Якби ще перекриття не впало, то, може, щось і було б, а так його придавило. Мені просто пощастило, я була в іншій кімнаті», – каже дружина загиблого.
Звідси буквально сто метрів до Дніпра. Люди кажуть, життя в цьому районі стало нестерпним.
«Ідеш подвір'ям і боїшся зайвий раз ступити, бо як тільки чуєш десь ууу – тікаєш. Не маємо права вийти бодай на вулицю, зараз ще хоча б листя. По-перше, дивишся вгору і дивишся під ноги, тому що вони ж кидають міни, і ви дивіться. Зараз ми живемо у пеклі. Вони над нами так знущаються», – ділиться Катерина Григорівна, жителька Херсону.
«Пелюстки» невеликі такі мінки протипіхотні. Тут парк засипаний. У нас там на Волгоградській всі машини стоять пробиті, всі машини, які стояли просто у дворі», – додає сусідка.
Одного разу дрон скинув ззаду автобуса, пробило заднє сидіння, на якому сиділа жінка. Її не встигли довезти до лікарніСергій Шиндяпін, водій автобуса
Забиті вікна, пошкоджені будівлі, порожні вулиці. Такий вигляд має зараз Херсон. Щодня місто потерпає від обстрілів з різних видів озброєння. Та попри надскладні умови – місто живе. Поруч зі зруйнованою будівлею в затишній кав'ярні роблять каву та подають тістечка. На фоні вибухів комунальники прибирають вулиці, їздить громадський транспорт, працюють лікарні та магазини. З трьохсот тисяч до повномасштабного вторгнення у місті досі залишається 80 тисяч людей. Серед них 6 тисяч – це діти. Примусової евакуації тут немає.
Так званими «законними цілями» російських БПЛА, в першу чергу, стають спецслужби: поліція, комунальники, рятувальники, медики. Російські військові полюють і на громадський транспорт. Сергій возив людей з Херсону в Антонівку. 17-й маршрут – один із найнебезпечніших. Через усе місто понад Дніпром. На цьому маршруті водія вже 5 разів атакували російські безпілотники. Осколками побило скло та посікло автобус.
«Одного разу дрон скинув ззаду автобуса, пробило заднє сидіння, на якому сиділа жінка. Її не встигли довезти до лікарні, вона померла. На автобуси, дякувати Богу, вони не кидають, вони лякають людей. Вони роблять скиди вздовж автобуса, попереду, позаду, щоби люди не їздили в ті райони», – каже Сергій Шиндяпін, водій громадського транспорту.
В Антонівці досі залишається близько чотирьохсот людей. Автобуси туди поки не їздять. Людей забирають на межі міста і селища. Адже окрім небезпеки в небі, дорога всіяна мінами.
Я так розумію, просто у них якесь завдання зачистити повністю берегову зону, кожен будинокСергій Іващенко, староста Антонівського округу
«Буває, люди самі прибирають ці «пелюстки» вечорами, ночами. Але за ніч дрон знову скидає ці «пелюстки». У нас уже двічі була пошкоджена машина, яка нас підміняла. Заїжджаючи до Антонівки, вона пробила скати. Наїжджаючи на «пелюстки», попробивала скати і практично без скатів вона виїжджала звідти, щоб тільки прибрати звідти машину, щоб не пошкодити дронами. Ми чудово розуміємо, що я сьогодні можу вийти з дому і ввечері не повернутись, проте водночас комусь все одно це все обслуговувати треба, людей возити треба», – додає водій.
Староста Антонівського округу каже, якщо на початку атак ще можна було припустити, що російські війська шукають військові цілі, проте зараз зрозуміло – армія РФ полює на мирне населення.
«Будь-що автомобіль, людина пішки, на велосипеді, скупчення пенсіонерів, будинки. Зараз просто от є цілий будинок – вони спочатку скидають вибухівку, роблять в ньому дірку, а потім скидають вже в цю дірку запалювальну суміш і будинок просто палає. Навіть там нікого нема. Я так розумію, просто у них якесь завдання зачистити повністю берегову зону, кожен будинок. Дрон стежить, поки воно там запалиться, приїжджають пожежники – і вони починають атакувати пожежні машини, лікарів так само», – каже Сергій Іващенко, староста Антонівського округу.
Відірвало руку, відірвало ногу – і поїхали бригади, і пішли повторні скиди з дронів. Машини згорілиГалина Салдан, директорка центру екстреної медичної допомоги
Механік швидкої допомоги показує побиті карети швидкої. Автомобілі посічені осколками, пробиті колеса, вибите скло. Одну машину атакували на підстанції швидкої в селі Станіслав, іншу під час виїзду бригади на виклик в Антонівку. Там після скиду вибухівки з дрона поранення грудної клітини, живота і ніг отримав місцевий. Коли швидка приїхала рятувати пораненого, на них чекали російські дрони і знову скинули вибухівку. 64-річний лікар Сергій Кучеренко загинув. Фельдшерка отримала множинні осколкові поранення та опіки нижніх кінцівок.
«У неї сплутані думки, каже, я не розумію, як я взагалі зайшла в машину, як я там опинилася, я не можу цього сказати. Тільки знаю, що кричали: «Дрон, ховайтесь!» Коли ти несеш ноші із потерпілими, ти не сильно і десь сховаєшся. Одні із останніх випадків – 5 жовтня 2024 року виїхали бригади в селищі Велетенське для надання допомоги, тому що були виклики, відірвало руку, відірвало ногу – і поїхали бригади, і пішли повторні скиди з дронів. Машини згоріли – слава Богу, що залишились бригади цілі і співробітники живі», – каже Галина Салдан, директорка центру екстреної медичної допомоги.
Медики кажуть, кожен їхній виїзд – це рулетка. На виклики їздять в бронежилеті та шоломі. Російські БПЛА на них полюють постійно.
«Одна бригада приїхала на виклик, вийшли з машини – і на них скинули. Поранення ніг отримав фельдшер і санітар. Вибуховий пристрій був заряджений підшипниками, шариками залізними, витягували. Санітару розтрощило кість на стопі, а у фельдшера застряг підшипник в кості. Так буде з ним тепер і ходить», – каже медик.
Ці їхні «червоні зони» – це більше спосіб залякати, спосіб зламати«Івор», військовослужбовець 124 бригади ТРО ЗСУ
Щомісяця на Херсонщині документують понад дві з половиною тисячі атак російських безпілотників. Це лише офіційно зафіксовані. У 90 відсотків випадків Херсон атакують дронами типу «Мавік». Вони можуть долати відстань до 10 кілометрів. Використовують і FPV-дрони. Вони летять на відстань до 30 км. Херсонська обласна військова адміністрація повідомляє про облаштування «захисного купола», який би захистив правобережжя. Це потужний РЕБ оперативно-тактичного рівня. Він здатен пригнічувати безпілотники противника на великій відстані. Більше деталей не розголошують. Проте зазначають, що цього місяця кількість дронових атак зменшилася.
«Наша задача – забезпечити військових всім, щоб вони могли захистити цивільне населення. На поліцію ми надавали більше 120 антидронових рушниць для використання. Якщо казати по цивільних, то начебто ситуація трошки поліпшилась, менше жертв, менше постраждалих. Я більше пов'язую з тим, що більш краще почали наші військові відпрацьовувати, протидіяти цим атакам, тому зменшилась кількість постраждалих цивільних», – каже Олександр Толоконніков, речник Херсонської ОВА.
Керівник напрямку РЕБ 195 батальйону 124 бригади ТРО ЗСУ на позивний «Івор» підтверджує, вони справді фіксують зменшення кількості дронових атак.
«Ми зараз застосовуємо комплексний підхід, ми застосовуємо різні типи засобів, тобто як варіанти більш якихось мобільних портативних пристроїв, так і варіанти використання чогось більш потужного саме для того, щоб ворогу було важче їх виявити, ідентифікувати і відповідно якось їм протидіяти», – каже «Івор», керівник напрямку РЕБ 195 батальйону 124 бригади ТРО ЗСУ.
«Івор» переконаний, обстріли цивільної інфраструктури та мирного населення – це спроба військових РФ залякати людей.
Вони чудово розуміють, де є військові, де їх нема. Ці їхні «червоні зони» – це більше спосіб залякати, спосіб зламати, спосіб вплинути на морально-психологічний стан, на загальну волю до супротиву, волю до перемоги», – додає військовий.
Кожну таку атаку російської армії українська поліція та прокуратура документує як воєнний злочин. Ці факти українські правоохоронці кваліфікують як порушення законів та звичаїв війни. Проте встановити і притягнути до відповідальності виконавців в умовах війни поки що вкрай складно. Наразі до суду скеровано лише один обвинувальний акт проти рядового 10-ї окремої бригади спеціального призначення Збройних сил РФ. У травні 2023 року він скинув боєприпас ВОГ на чоловіка та жінку, які йшли по вулиці в селі Одрадокам'янка на Херсонщині. Внаслідок удару 53-річний чоловік отримав тяжкі поранення. Прокуратура зазначає, російський військовий отримував відеозображення з БПЛА в режимі реального часу, тобто чітко розумів, кого атакує.
Форум