Навчання проти навчань...Чи щось більше? Росія планує у березні в окупованому Криму відпрацювати висадку десанту із технікою. Українські десантники також планують провести навчання поблизу адмінкордону між Херсонською областю та анексованим Кримом. Як розповів командувач Об'єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв, мета маневрів ‒ відпрацювання реакції на військову загрозу з повітря та з морського узбережжя.
У березні на полігоні «Опук» в окупованому Криму мають відбутися навчання Збройних сил Росії спільно з десантно-штурмовим казачим полком зі Ставрополя та артилерійським полком з Анапи. Російські військові мають намір відпрацьовувати десантування особового складу й техніки на якесь «необладнане морське узбережжя» з великих десантних кораблів Чорноморського флоту. Про те, чи можуть всі ці військові маневри означати підготовку до великої війни між Росією та Україною, яка зокрема може розпочатися поблизу Криму, в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучим Олександром Лащенком говорять російський військово-політичний експерт Юрій Федоров, керівник українського центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко та директор українського Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця.
‒ Пане Юрію, яку саме, на вашу думку, «висадку на незнайомий майданчик», як стверджується в офіційному повідомленні Міноборони, можуть відпрацьовувати російські військові? Чи варто Україні турбуватися?
В українських військових є достатньо підстав із занепокоєнням спостерігати за підготовкою цих навчаньЮрій Федоров
Федоров: Я думаю, що в українських військових є достатньо підстав із занепокоєнням спостерігати за підготовкою цих навчань і вживати відповідних заходів ‒ зокрема, проводити власні навчання. Якщо я правильно пам'ятаю слова генерала Наєва чи когось із його колег, то Збройні сили України готують, зокрема, засоби протиповітряної оборони для того, щоб збивати, знищувати ті самі літаки або вертольоти 7-ї повітряно-десантної дивізії російських ВДВ, яка базується десь поблизу Новоросійська. Казачий полк, який теж бере участь у навчаннях, якраз належить до цієї дивізії, входить у неї.
‒ Це дійсно полк з казаками у складі регулярної армії Росії?
Федоров: Це регулярна частина, але назва «казачий», мабуть, пов'язана з кубанськими казаками, які служили в Радянській армії або в Червоній армії під час Другої світової війни. Тобто за полком збереглася ця назва, але жодного відношення до тих ряджених людей з шашками та нагаями він не має. Це професійні військові, повітряно-десантні війська. Я б особливо згадав, що це саме десантно-штурмова дивізія, а не просто десантна.
Різниця в тому, що ці з'єднання призначені суто для наступальних операцій: щоб захоплювати плацдарми швидкими кинджальними ударами, висаджуватися в аеропортах, готуючи базу для висадки інших десантів. Вони тренуються частково за програмами спецназу, і це дуже небезпечний вид військ.
Якщо ці навчання проводяться в Криму, якщо там планується висадка на морському узбережжі ‒ то, природно, це морське узбережжя України.
До Туреччини вони навряд чи долетять, плюс з Туреччиною Росія воліє останнім часом не сваритися і не погрожувати військовими діями. Мабуть, питання військової операції проти України не зняте з порядку денного. Ситуація, на мій погляд, далеко не оптимістична, і підготовка українських Збройних сил до відбиття такого роду наступальних операцій, я думаю, цілком своєчасний захід.
‒ Може, Кремль таким чином підвищує ставки, щоб потім відступити, вигравши якісь поступки від того ж Заходу? Як ви вважаєте?
Нова холодна війна, яка почалася між Росією та Заходом після 2014 року, сьогодні виходить на абсолютно новий рівеньЮрій Федоров
Федоров: Очікувати від Кремля можна усього, чого завгодно, і серед іншого завдяки психологічним особливостям нинішнього президента Росії Володимира Путіна. Він неодноразово робив кроки, яких ніхто не міг раніше навіть припускати. Десь наприкінці 2013 року, на самому початку 2014-го, думаю, що 90% людей, які дійсно розумілися тоді у зовнішній політиці Росії, сказали б: «Ну що ви, про яку війну з Україною може йтися? Це все фантазії, казки, якісь міські божевільні на Заході це розповідають». Сьогодні ж, якщо говорити про ситуацію у світі загалом, про жодне розрядження напруженості не йдеться ‒ навпаки, нова холодна війна, яка почалася між Росією та Заходом після 2014 року, сьогодні виходить на абсолютно новий рівень. До якого рівня вона може дійти ‒ залишається тільки припускати.
‒ Чи означає це зростання ймовірність ядерного конфлікту?
Федоров: Взагалі, військова політика Росії будувалася й досі будується на тому, що досить помахати ядерною дубиною ‒ і тоді Захід, який до смерті боїться загрози ядерної війни, буде готовий піти на будь-які компроміси, на будь-яку капітуляцію, аби цієї війни уникнути. Але якщо у Кремлі бачать, що ситуація зовсім не така, що у відповідь на розмахування ядерною дубиною можна ненароком отримати, може бути навіть не ядерний, але серйозний удар звичайними озброєннями ‒ я думаю, що Кремль піде на задній хід. Якщо буде проглядатися дуже серйозна загроза поразки ‒ ось тоді, я думаю, російські генерали можуть пояснити своєму президенту, що це гра з вогнем і можна сильно обпектися.
‒ Дякую, Юрію. Олександре, а як ви думаєте ‒ чи можлива атака Росії з Криму на материкову частину України? І чи може та відбити цю атаку?
Просування на південному напрямку з анексованого Криму не несе такої небезпеки, як безпосередньо комплексне просування військОлександр Мусієнко
Мусієнко: Я думаю, якщо йтиметься тільки про атаку з анексованого півострова, то потенціал перемогти там є. Українські збройні сили постійно проводять військові навчання, починаючи з 2015 року. Регулярно, кілька разів на рік різні роди та групи військ відпрацьовують різні плани ‒ це не кажучи вже про міжнародні навчання, які проходять з різними країнами-партнерами НАТО й не тільки. А ось якщо Росія зробить комплексний наступ, то він буде набагато небезпечніший. Я маю на увазі атаку за трьома напрямами: північ ‒ у напрямку Харків-Суми, а також схід і південь. Одні з найпотужніших угруповань українських військ ‒ оперативні командування «Схід» і «Північ» ‒ зараз перебувають і виконують завдання в районі проведення Операції об'єднаних сил. Я припускаю, що одним з планів, які розробляє противник, може бути відсікання цієї групи військ від тилового забезпечення і від іншої частини України. Думаю, наша армія має розглядати зокрема й такий потенційний сценарій. Саме просування на південному напрямку з анексованого Криму не несе такої небезпеки, як безпосередньо комплексне просування військ.
‒ А може, це лише блеф Кремля ‒ погрожувати таким сценарієм?
Мусієнко: Я б, можливо, теж думав, що це все наївно і щось на зразок страшилок ‒ якби не концентрація російських військ фактично в прикордонних з Україною областях і якби не посилення Південного та Західного військових округів Росії. Це угрупування військ, за оцінками різних експертів, сьогодні налічує близько 70-80 тисяч особового складу. Все це на фактично прикордонних з Україною територіях. Тому загроза нікуди не зникає, так що ми маємо з холодною головою підходити до цього й просто готуватися до різних можливих сценаріїв.
‒ А ваша думка, Григорію? Наскільки серйозні наміри Росії з ескалації в Чорноморському регіоні, судячи з її навчань?
З окупацією Криму росіяни відновили своє повне військове домінування в Чорному моріГригорій Перепелиця
Перепелиця: Навчання Росії мають багато функцій і цілей. По-перше, у них беруть участь ударні штурмові підрозділи і частини для наступальних операцій. По-друге, під час навчань «Кавказ-2020» Росія відпрацьовувала стратегічні наступальні операції, які в першу чергу спрямовані на те, щоб окупувати частину південних і східних регіонів України, а також проти південно-східного флангу НАТО. Тобто завдання цих російських сил полягає не тільки в наступі на Україну, а й у веденні бойових дій в оперативній зоні країн НАТО ‒ Болгарії, Румунії. Треба визнати, що з окупацією Криму росіяни відновили своє повне військове домінування в Чорному морі. Фактично вони здатні накрити своєю ракетною зброєю чорноморські протоки. Більш того, я припускаю, що російські військові зараз вивчають умови для перекидання ядерних боєголовок на територію Криму. Вони можуть обладнати ними авіаційні угруповання. Таким чином Крим став би не просто бастіоном на Чорному морі, а й потужною базою для проєкції російської сили на весь Близький Схід і навіть Середземноморський регіон.
‒ Варто зазначити, що раніше міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, коли йому поставили запитання про ядерну зброю в анексованому Криму, не підтвердив і не спростував її розміщення, сказавши, що Росія буде поводитися в цьому питанні на свій розсуд.
Читайте ще:
«Крим у 2014 році вже вилікувати було неможливо» – Гайдук
Чому не втримали Крим: стенограма РНБО від 28 лютого 2014 року
