Ласкаво просимо до реалій нового світового порядку.

Минуло лише вісім днів з моменту вторгнення Кремля в Україну, але цього часу було достатньо, щоб зруйнувати усталений політичний устрій, й змінити світ назавжди.

Особливо це стосується Китаю, який вже встиг неодноразово відкоригувати свою позицію щодо військових дій Росії, станцювати перед нею незграбний дипломатичний танок, аби уникнути критики з боку Москви, і водночас не порушити засади своєї зовнішньої політики, якими є невтручання й непорушність кордонів.

Китайські можновладці змінили свої формулювання щодо дій Росії, однак засуджувати Москву не стали, натомість речниця Міністерства закордонних справ Хуа Чуньин висловила тотожні російським твердженням думки, що, буцімто, українські міста не будуть мішенню, а використання терміну «вторгнення» в цій ситуації є взагалі недоречним. Також Пекін безжально критикував США за «розпалювання полум‘я» кризи в Росії, через яку країна може опинитьсь на межі виживання.

Однак таке «гімнастикування» Пекіна порушило кілька ключових питань. Зокрема, чи Президент Сі Цзіньпін знав про плани Володимира Путіна заздалегідь, і чи така неперебірлива кампанія Росії змусить Пекін переоцінити свою дружбу з Москвою?

Юн Сун, старша наукова співробітниця Центру Стімсона, припустила, що Пекін не вірив у вторгнення Росії в Україну, тож, можливо, тепер усвідомлює, що Кремль обвів його навколо пальця.

«Блеф», який не був блефом

Напередодні нападу державні ЗМІ Китаю все ще називали застереження США про вторгнення Росії дезінформацією, а переважна більшість владної верхівки Китаю вважала нагромадження Путіним військ блефом і тактикою ведення переговорів.

Як повідомляє The New York Times, високопоставлені чиновники США провели низку зустрічей зі своїми китайськими колегами та поділилися інформацією розвідки про нарощування російських військ навколо України, закликавши владу Китаю тиснути на Москву та знеохотити її від вторгнення.

Влада Китаю не сприйняла попереджень Америки й скептично поставилась до наближення вторгнення. Відповідно до джерел, американська розвідка виявила, що Пекін навіть поділився цією інформацією з Кремлем.

Є й інші свідчення того, що Пекін справді не вірив у приближення вторгнення.

На відміну від інших країн, Китай не вивозив своїх громадян з України (багато з них наразі застрягли в країні, залишившись на її території на час війни). З іншого боку, багато провідних експертів Китаю публічно відкидали застороги США про війну, аж до вторгнення Росії 24 лютого.

Наприклад, Шень І, професор Фуданського університету в Шанхаї, глузливо поставився до високої оцінки Вашингтоном можливості війни в Україні, й висміяв «низьку якість» розвідувальних груп США в Україні.

Китай купує російське

Якщо ж поглянути на події під іншим кутом, стає зрозумілим, що Пекін міг готуватись до кризи й заздалегідь підвищувати фінансові запаси Росії.

Менш ніж за тиждень до нападу Росії, Москва оголосила про довгострокову угоду, згідно з якою Росія продаватиме Китаю вугілля за 20 міліардів доларів. Крім того, за кілька годин до вторгнення, Китай зняв експортні обмеження на російську пшеницю, забувши про постійні побоювання щодо хвороб рослин.

Чому важливо це підкреслити? Як би там не було, зрозуміло, що війна в Україні є серйозним випробуванням для нових зв’язків Пекіна та Москви, які поки що двом країнам під силу пройти.

Як сказав Радіо Свобода Джон Юань Цзян, аналітик китайсько-російських відносин з Технічного університету Квінсленда в Австралії, Пекін вважає за обов’язок поважати своє партнерство з Росією – необмеженість якого обидві країни погодили лише кілька тижнів тому – і тримати Москву близько до себе перед обличчям «спільного тиску Заходу».

Джон повідомив, що Китай висловив «ледь помітне дипломатичне засудження войовничости Росії» й вказав на телефонну розмову Сі з Путіним 25 лютого, під час якої президент Китаю наголосив: «Китай формулює свою позицію, виходячи з суті самого українського питання, і поважає суверенітет і територіальну цілісність усіх країн».

Китай утримався в ООН

Того ж дня на засіданні Ради безпеки ООН Китай утримався проголосувати за засудження дій Росії, що свідчить про стурбованість Пекіну через свою наближеність до Москви, яку зневажає увесь світ.

Під час розмови з Бонні Лінь, директоркою китайського енергетичного проєкту Центру стратегічних і міжнародних досліджень, я дізнався, що партнерство Пекіна й Москви аж ніяк не є безумовним, але Росія ще не перетнула червоні лінії Пекіну, де б вони не були проведені.

Оскільки війна загострюється, а російські сили завдають більшої шкоди цивільному населенню та невійськовим об’єктам, Бонні Лінь переконана, що Пекін буде більше дистанціюватися від кампанії Москви, і що загроза переростання війни в регіональний конфлікт може «викликати сумніви у китайських експертів щодо того, чи Путін взагалі діє раціонально».

«З певної точки зору вони можуть [зрозуміти] логіку Путіна на початку війни, коли він намагався мінімізувати втрати та використовував [військову силу] для досягнення політичної мети, – сказала Лінь. – Але якщо кількість загиблих серед мирного населення продовжуватиме зростати, постане зовсім інше питання: чи Китай справді схоче, щоб його вважали країною, що забруднила руки в крові?»

Відкритим листом 26 лютого п’ять відомих китайських істориків засудили напад Росії на Україну. В опублікованому у мережі тексті йдеться про обов‘язок Китаю публічно критикувати Москву. Однак цю публікацію швидко усунули.

Фінансова подушка безпеки

Російський рубль перебуває у вільному падінні, а економіка Росії відчуває весь тягар небачених до того санкцій, які на неї наклав Захід. Тож чи міг Китай забезпечити економічну підтримку Москві?

Пекін голосно критикував запровадження Заходом санкцій проти Росії. Таку позицію Китай займає вже віддавна.

Крім того, за останні роки Китай підписав кілька енергетичних угод з Росією, використовуючи китайський юань, що залишило їх поза межами міжнародної фінансової системи, яка базується на доларах США. Також китайські фінансові установи надали Росії позик на суму 151 мільярд доларів у період з 2000 по 2017 рік.

«Китай має засоби для підвищення занепалої економіки Росії», – висловив свою думку Чарльз Данст, співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Проте через дипломатичну позицію Китаю залишається невідомим те, в яких обсягах країна допомагатиме Росії.

За словами Данста, одним з показників є те, як Пекін порадить з тиском Заходу. Після вторгнення Росії в Україну два державні банки Китаю дещо обмежили фінансування країни-агресора. Це, на думку Данста, свідчить, що «Пекін приєднується [економічно] до Заходу, але чиновники не знають, чого хочуть найвищі китайські лідери, тому вони роблять те, що можуть, сподіваючись, що це не приверне до них негативної уваги».

«Таким чином вони розділили різницю шляхом обмеження продуктів з номіналом в доларах США, й надали деяким клієнтам акредитиви в юанях»,- сказав Дунст.

Як і в більшості справ на цей час, Пекін вже напоготові й перебуває в стані очікування. Bloomberg першого березня прозвітував, що китайські компанії можуть купувати російську нафту зі знижкою, якщо санкції стримають інших покупців.

Наслідки для регіону

Московське вторгнення в Україну в поєднанні з поглибленням фінансових проблем Росії може мати серйозні наслідки для великої кількості сусідніх держав, особливо для країн Центральної Азії, які економіка яких намертво пов’язана з російською.

Невідомо, якими будуть кінцеві економічні наслідки, але валюти Казахстану і Киргизстану, імовірно, постраждали найбільше. Принаймні влада Казахстану вже благає громадян не панікувати і масово не знімати готівку.

Одним із серйозних наслідків буде скорочення кількості заробітчан з Центральної Азії, які мільйонами їдуть до Росії на сезонні роботи.

Бредлі Джардін, співробітник Центру Вілсона при Інституті Кіссінджера у Китаї та США, повідомив мені, що шкода політичній та економічній репутації Росії може відкрити двері для Китаю для розширення свого впливу.

«Після санкцій у 2014 році торгівля Китаю в регіоні значно зросла, і він почав продавати системи озброєння та розширювати свою роль у сфері безпеки», – сказав Джардін.

Посередник?

Пекіну знадобилось п‘ять днів війни, аби офіційно зв‘язатися з українською стороною. Однак першого березня розмова між міністром закордонних справ Китаю Ван Ї та міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою все ж відбулась.

Згідно зі свідченнями, Кулеба закликав Ван Ї допомогти в посередництві припинення вогню з Росією.

Наразі не тільки Китай робить висновки з нападу Росії на Україну, а й Тайвань, самоврядний острів, який Пекін вважає провінцією Китаю, яку слід «повернути».

Однак тайванські військові спеціалісти з планування «намотують на вус» досвід України, а Інститут досліджень національної оборони та безпеки та аналітичний центр міністерства оборони Тайваню стверджують, що Тайбей має приділяти більше уваги підготовці резервістів, враховуючи ранні успіхи України в мобілізації та використанні військ територіальних оборонних сил.