Єлизавета Маєтна
ТІМОНОВО, Росія – Для Павла Петракова, 23-річного лейтенанта військової частини, яка входить до повітряно-космічних військ Росії, той факт, що двері до кімнати його офіцерського гуртожитку впали з петель, був достатьно вагомим.
На дерев’яній підлозі також були старі плями крові та фекалій. Але переломним моментом, можливо, були полчища тарганів на загальній кухні...
«Коли я пішов до військового училища, я думав, що армія – це круто, офіцери – це еліта суспільства», – розповідає російський офіцер Павло Петраков, який був прийнятий на службу після закінчення з відзнакою престижної петербурзької військової академії.
«Я навіть не уявляв, що можна так пити і кричати на дітей. Вони вдома свині, а на роботі п'ють», – каже він в інтерв’ю Російській редакції Радіо Свобода.
«Найгидкіше, що через це багато хто тікає з армії, до тебе ставляться, як до звіра», – додає молодий офіцер.
Петраков – один із невідомої кількості військових, які звільняються зі служби, деморалізовані, відчуваючи огиду чи просто втомлені умовами, фізичними та психологічними, у яких вони змушені служити.
У той час як проблема дідівщини щодо молодих військослужбовців залишається нагальною в російських збройних силах, тема офіцерів, які звільняються на знак протесту, є менш відомою.
Це почалось в той час коли Кремль вклав мільярди в оновлювання та модернізацію арсеналів і систем озброєнь, реорганізацію органів контролю та управління та спроб відійти від радянських систем навчання, оснащення та розміщення своїх військ.
Радіо Свобода не змогло визначити, наскільки такі відставки через незгоду з умовами служби є тенденцією для російської армії. Міноборони Росії не відповіло на запитання Радіо Свобода.
Звичайно, не всі офіцери п’яниці. Є і порядні люди. Але кар’єрними сходами рухаються лише лояльніПавло Петраков
Але показово, що офіцери, які говорили з Радіо Свобода, кажуть, що проблема стає все більшою.
«Звичайно, не всі офіцери п’яниці, – сказав Петраков, якого перевели в підрозділ ближче до Москви після того, як він публічно поскаржився і написав листа військовій прокуратурі. – Є і порядні, чесні люди. Але, здається, кар’єрними сходами рухаються лише лояльні люди, які підписують будь-який документ, не дивлячись насправді на папери, прикриваючи начальство».
Поки він очікує офіційного схвалення свого звільнення, а його папери перемішуються з одного офісу в інший, Петраков з’являється на місці служби нерегулярно – лише щоб уникнути кримінального переслідування за дезертирство.
«Я не справді служу. Я з'являюся раз на тиждень, щоб не отримати [тюремний] термін, але держава все одно платить мені зарплату», – сказав він. «А таких, як я, сотні по цілій Росії».
«Грубість, приниження та хамство»
23-річний Роман, який просив називати лише своє ім’я, боячись розплати з боку військових, навчався в тій же петербурзькій військовій академії, що й Петраков, але покинув навчання перед випускними іспитами, оскільки, за його словами, сильно пошкодив коліно.
Лікарі, військові та цивільні, до яких він звернувся, навіть не змогли поставити йому діагноз, не кажучи вже про лікування, сказав він Радіо Свобода.
«І щоразу мені доводилося просити відгул і слухати різні неприємності, що я ледачий, що це (хвороба) фейк тощо», – каже Роман. – Насправді, це жах, коли тобі не вірять і вважають тебе людиною другого сорту, але в армії це норма».
Насправді, це жах, коли тобі не вірять і вважають тебе людиною другого сорту, але в армії це нормаРоман
«Звісно, це соромно, що я так і не отримав диплом, але я не шкодую, що так сталося: я б, ймовірно, і так пішов з армії, бо дуже важко терпіти грубість, приниження, хамство, але це зайняло б місяці», – сказав Роман.
Він додає, що його військова академія зараз подала на нього до суду, прагнучи відшкодувати 400 000 рублів (5 500 доларів), які вона витратила на його освіту.
Після закінчення Ростовського державного медичного університету та проходження спеціальної програми підготовки військових медиків, лейтенант Павло Зеленков у вересні 2020 року був направлений до мотострілецького полку в Клинцях біля білоруського кордону, де його призначили начальником медичної частини.
«Якщо говорити про медичне обладнання, то там практично нічого не було. Ви надаєте лише першу допомогу і відправляєте [пацієнта] далі по ланцюжку командування», – сказав він.
«Командири вважають вас у кращому випадку меншовартісним: «Гей ти, лейтенант!», ніби я не офіцер», – каже Зеленков в интерв’ю.
«Мені здається, що це пов’язано з їхнім бажанням самоствердитися, бо їх, ймовірно, нещадно дражнили в перші роки служби», – додає він.
Зеленков пішов у відставку після трьох місяців служби, хоча ще пів року його не звільняли. Зараз він працює цивільним лікарем швидкої допомоги.
Він сказав, що щасливий, що «вся ця армійська божевільня закінчилася».
«Здрастуйте! Ласкаво просимо до армії!»
Як і в радянські часи, Росія все ще вимагає від усіх чоловіків у віці від 18 до 27 років служити в армії або проходити подібну державну службу. В 2019 році уряд намагався відійти від загального призову на військову службу і перейти до чисельно меншої професійної армії, але ці зміни відбувалися повільно.
Російське законодавство не допускає дострокового звільнення з військового контракту просто за бажанням військовослужбовця. Це може статися лише «через причину» – документально підтвердженого порушення умов контракту. Офіцер, який достроково розірвав контракт, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
У Міноборони не розголошують, скільки офіцерів у перші роки служби намагаються достроково звільнитися з лав Збройних сил.
Лейтенант Андрій Іванов, який командував медичною частиною 1-го мотострілецького батальйону, що дислокувався в окупованому Росією українському Криму, був прийнятий на посаду офіцера після навчання в іншому військовому училищі в Санкт-Петербурзі.
У жовтні 2019 року він подав заяву про звільнення, але формально зміг залишити службу лише через рік.
«Після місяця служби я зрозумів, що ліків тут немає, і вся моя діяльність зводилася до роботи зі зброєю та особовим складом», – сказав Іванов Радіо Свобода.
«Я подав заяву про звільнення, тому що хочу лікувати людей, а не просто робити тренування», – додає він в інтерв’ю.
З моменту повернення до цивільного життя він сам і з неурядовою організацією правової допомоги працював, щоб допомогти іншим офіцерам, які бажають достроково звільнитися зі служби. За його словами, є щонайменше 120 відомих йому людей, які намагаються це зробити.
Він також записав відео та опублікував його на YouTube під назвою «Як піти у відставку?» З моменту публікації у вересні 2020 року воно отримало понад 85 000 переглядів.
«Усі, хто звертається до нас за допомогою, такі зневірені люди. Більшість прийшли за мрією. Ось така професія: захищати Батьківщину», – сказав Іванов.
Жахливі умови проживання, нескінченні зміни та неоплачуваний понаднормовий часАндрій Іванов
Люди вступають у військові академії, навчаються по п’ять-шість років, сказав він:
«А після почутого «Здрастуйте! Ласкаво просимо до армії!» їхній світогляд змінюється, стикається з реальністю: жахливі умови проживання, нескінченні зміни та неоплачуваний понаднормовий час», – сказав він.
«Якщо відпустити всіх, хто хоче піти, і заплатити більше тим, хто залишиться, і прибрати весь цей армійський ідіотизм і приниження, то врешті-решт усі будуть щасливі», – підсумовує Іванов.
