«Наша мета – повернення України до складу російської держави», – заявив Геннадій Онищенко, який наприкінці минулого тижня очолив «Земляцтво донбасців Москви». Раніше цю посаду обіймав Йосип Кобзон (він помер 30 серпня 2018 року). Колишній головний санітарний лікар Росії і колишній голова «Росспоживнагляду» Онищенко, який прославився своїми ексцентричними висловлюваннями з різних приводів, свого часу закінчив Донецький медінститут.
Коли Геннадія Онищенка відправили 2013 року у відставку з посади керівника російської Федеральної служби нагляду у сфері захисту прав споживачів і добробуту людини («Росспоживнагляду»), газета «Большой город» зібрала «перлини» його висловлювань на найрізноманітніші теми. Та скидалися вони переважно не на афоризми, а на марення. Тому висловлювання Онищенка в новій для нього іпостасі навряд чи здивувало тих, хто знайомий із минулими «рекомендаціями» колишнього санітарного лікаря.
Директор Центру українських досліджень Інституту Європи Російської академії наук Віктор Мироненко нагадує, що Онищенко – один з тих, хто несе відповідальність за ту війну, яка зараз іде між двома країнами.
«Мене анітрохи не здивувало його висловлювання. Я очікував чогось схожого. По-перше, у нас тут є така організація «Союз українських земляцтв» у Москві, і я досить непогано знаю московське донецьке земляцтво. Тому мені здається, що в цього земляцтва, яке очолював до недавнього часу Йосип Давидович Кобзон, є великі «заслуги» в тому, що сьогодні йде війна між Росією і Україною. Наскільки я знаю, тепер замість Йосипа Давидовича буде пан Онищенко. Його висловлювання мене анітрохи не дивує, бо він не тільки говорить про це, він для цього дуже багато чого робив. Наскільки я пам’ятаю, ця сумна і трагічна історія починалася саме з обмежень, які накладалися на торгівлю між Росією і Україною нібито під приводом порушень якихось санітарних норм, але, по-моєму, було абсолютно очевидно всім досвідченим людям, що пан Онищенко просто виконував політичне завдання. Потрібно було влаштувати максимальний тиск на Україну для того, щоб вона погодилася брати участь у проекті євразійської інтеграції з 2012 року. Тому цілі і донецького земляцтва, і самого пана Онищенка мене не здивували. Мабуть, так вони собі бачать це все, але не знаю, чи погодиться з цим Україна. У мене є відчуття, що не погодиться, бо в тому числі завдяки таким людям, як Онищенко, Україна відмовилась від консолідації з Росією. І більшість людей зі здоровим глуздом, які якось впливають на політику, не палають бажанням повертатися туди, звідки вони з насилу пішли і продовжують іти», – каже Віктор Мироненко.
Джерело неякісного продукту
Як тільки в Росії виникав конфлікт із будь-якою із зарубіжних держав, на політичній сцені з’являвся Геннадій Онищенко, який у той час був головою «Росспоживнагляду». У зарубіжних партнерів одразу ж знаходилися неякісні продукти, і вони негайно потрапляли під заборону.
Імідж і репутація Онищенка не дозволяють ставитися до його заяв серйозно, вважає російський політолог Дмитро Орєшкін. «Оцінка інформації залежить від якості джерела інформації. Пан Онищенко відомий якістю своїх заяв. Так що, коли він іще був головним санітарним лікарем, він залежно від інтересів найвищого керівництва легко виявляв важкі метали, скажімо, в молдовських і грузинських винах, аж до мінеральних вод. А потім, коли ситуація змінювалася, він вважав, що вони нормальні, потім він знову говорив, що молдавськими винами можна паркани фарбувати… З моєї точки зору, він остаточно дискредитував те, що називається експертизою, тому що результати онищенківської експертизи завжди точно відповідали моментальним інтересам владної вертикалі. Відповідно і те, що він говорить щодо Донбасу, відповідає моментальним інтересам вертикалі, але вони мають до реальності майже такий стосунок приблизно, як і міркування про те, чи є життя на Марсі, чи ні? Можливо, якщо б він міркував на цю тему, він мав би кращий вигляд. Проблема в тому, що через неповний місяць в Україні відбудуться вибори. І якого б кандидата не обрали українські виборці, все одно він буде всім ходом історичних подій орієнтований на Європу. І це для всіх абсолютно очевидно, і навіть не має значення, яким буде його прізвище. Також зовсім не має значення, що пан Онищенко думає про долю України або про долю Донбасу. Україна однозначно йде своїм шляхом, абсолютно не зважаючи на пана Онищенка. І те, що він говорить, – це, скажімо так, бажана подоба майбутнього для деякої частини російської еліти, найбільш проста, найбільш радянська, щоб не сказати – «совкова». І це не буде реалізовано, тому що більш розумна частина еліти розуміє, що нікуди не подінешся – треба буде домовлятися з тією Україною, яка є, бо як інакше прокачувати свій улюблений газ у свою улюблену і гаряче ненависну Європу? Ні «Північний потік», ні «Турецький потік» із необхідними обсягами не справляються. Тому прем’єр-міністр Медведєв уже заявив в інтерв’ю болгарській газеті, що визнає будь-який вибір українського народу, і абсолютно правильно робить. Ну, а що стосується висловлювання пана Онищенка, – це обігрів атмосфери, струс повітря. До цього треба ставитися як до шуму вітру в очеретах», – сказав Дмитро Орєшкін.
Експерти також відзначають, що за час, проведений на посаді головного санітарного лікаря Росії, а потім на чолі «Росспоживнагляду», Геннадій Онищенко звик бути в центрі уваги, а серед депутатів Державної думи, яким він є зараз, дуже велика конкуренція щодо ефектних вихваток. Тому його висловлювання могло бути просто засобом знову привернути до себе увагу.
