Як протидіяти «інформаційним диверсіям» Росії на міжнародних майданчиках, таких, як, наприклад, щорічна нарада ОБСЄ з питань імплементації людського виміру – OSCE HDIM? Які головні виклики стоять зараз перед інформаційною політикою України? Про це Радіо Свобода розпитало першого заступника міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар.
– Щорічна нарада Організації із безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) з людського виміру Human Dimension Implementation Meeting, яка із 10 по 21 вересня проходить у Варшаві, показала, що Росія і на цьому майданчику випробовує свої прийоми гібридної війни.
Гібридність дій Росії полягає у тому, що вона використовує усі демократичні механізми і принципи проти самої демократії.
Росія використовує відкритість західного світу, його намагання забезпечити плюралізм думок, захистити свободу слова і права людини – для того, щоб вводити в оману, відволікати увагу від реальних злочинів, атакувати європейські цінності і, зокрема, підривати довіру до України.
Користуючись тим, що ОБСЄ дає можливість усім громадським організаціям, які заявили про своє бажання, брати участь у роботі конференції, Росія організувала присутність там сумнівних структур, що видають себе за представників громадянського суспільства.
Росія використовує відкритість західного світу, щоб атакувати європейські цінності
Від цих «псевдоГО» було щонайменше 15 виступів, що мали відверто антиукраїнський характер. Їхня риторика підтверджує, що Росія змінила тактику інформаційної війни.
Раніше це було поширення відвертої брехні і фейків, але тепер, коли це перестало працювати, почали застосовувати новий підхід: «Не вірите нам, не вірте й Україні».
Те, що російські представники приїхали із спеціальним завданням, було дуже помітно, бо їхні виступи стосувалися виключно України і ні слова не було сказано про дотримання прав людини та принципів свободи слова в Росії.
– Була можливість якось цьому протидіяти?
– По-перше, ми і представники багатьох українських громадських організацій робили це у наших виступах. Також, ми зверталися до регламентного комітету із вимогою не надавати слово спікерам, які презентували себе як представників «республіки Крим». На одному засіданні модератор нас почув і скасував ці виступи. Але, як виявилося, є подвійні стандарти щодо оцінки анексії Росією Криму. Принаймні, я так розцінюю той факт, що на іншому засіданні модератор надав слово представниці «Общественной палаты республики Крым».
Тут усі наші намагання довести, що слово «общественный» не може прикрити собою словосполучення «республика Крым», нічого не дали.
– Можливо, не варто взагалі брати участь у таких конференціях, чиї майданчики використовує Росія для ведення інформаційної війни? Принаймні, такі думки звучали від деяких українських учасників цього зібрання.
– Я завжди за активну дію. Тобто, якщо є майданчик і можливість озвучити нашу позицію, то варто це робити. Два тижні триває ця конференція, і Україна присутня кожного дня і доносить своє бачення. Це дуже важливо.
Я думаю, що саме такою має бути мета нашої участі у таких міжнародних змаганнях: доносити позицію України і протидіяти маніпуляціям Росії.
Але я згодна, що можуть бути такі ситуації, коли це робити неможливо. Якщо все просто «за межею», то тоді, звісно, краще не брати у цьому участі. Але це є сенс робити консолідовано із публічним обґрунтуванням такого кроку. Тоді це матиме ефект і вплив.
– Які головні виклики зараз стоять перед інформаційною політикою України?
– Попри позитивну динаміку індексу свободи слова в Україні, дані про яку ми отримуємо від авторитетних міжнародних організацій, наприклад, «Репортерів без кордонів» або Freedom House, нам є ще над чим працювати.
Мені здається, ключовими викликами є захист права на професію та безпека журналіста, а також редакційна цензура. Державної цензури у нас немає.
Головне завдання: балансувати між необхідністю забезпечувати інформаційний захист країни і дотриманням принципів свободи слова
Відомо, що зараз найпопулярніші телеканали, як розважальні, так і інформаційні, належать власникам або певним групам, які мають політичні інтереси, що зумовлює використання ЗМІ у власних інтересах.
Україна не є ідеальною країною, у нас багато проблем, але ми рухаємося у вірному напрямку. Навіть те, що держава ніяк не організовувала участь у цій нараді ОБСЄ українських громадських організацій, не впливала на їхні виступи, а окремо представляла свою позицію, вказує, що Україна рухається демократичним шляхом. І це головне.
Але війна ставить перед нами великий виклик: ефективно захищатися і при цьому зберегти вільне суспільство.
Наше головне завдання: балансувати між необхідністю забезпечувати інформаційний захист країни і дотриманням принципів свободи слова.
– Як це можна робити?
– Тільки розбираючи кожну ситуацію, кожен прецедент окремо. Росія діє гібридно, називає журналістами людей, які діють як пропагандисти і чинять інформаційні диверсії. Протидіючи такому, водночас дуже важливо забезпечити умови для нормальної роботи справжніх журналістів.
Тому необхідно розбирати кожен кейс окремо, досліджувати і визначатися, з чим маємо справу: із порушенням принципів свободи слова чи із протидією «солдатам» інформаційної війни.
Так само це стосується контенту, який поширюється. Наприклад, у кабельних мережах було десь 85 російських каналів, які поширювали меседжі російської пропаганди. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення обмежила роботу більшості з них. Звісно, Україну одразу звинуватили в обмеженні доступу до інформації. І представники західних організацій теж. Але ми кажемо: «Ні! Це не обмеження доступу до інформації, це обмеження поширення пропаганди і меседжів інформаційної війни проти України і Заходу».
Схожа ситуація із глушінням сигналів, які надходять із захоплених російськими окупантами і проросійськими формуваннями телерадіовеж. Україну звинувачують в обмеженні поширення інформації. Ми кажемо: «Ні! Ми блокуємо незаконне мовлення».
Нам треба зберігати і вдосконалювати цей баланс. Нам треба підвищувати медіаграмотність споживача інформації і виховувати критичне мислення. Це те, що дасть можливість зберегти відкритість і не стати жертвою зомбування, яке проводять кремлівські ЗМІ.
